Блог інноваторів: куди рухається світ? Ніс Клеопатри та інші історії

«Якби у Клеопатри був довший ніс, історія пішла би зовсім іншим шляхом», – писав Блез Паскаль. Марк Антоній не закохався би в неї, не залишився в Єгипті, не розсварився би з Цезарем, не було би війни між Марком Антонієм та Цезарем, не було би Римської імперії і так далі. І через що? Ніс, який у Клеопатри був ідеальний. Якби був задовгий чи закороткий, було би інакше. Як історик може передбачити ніс? Ніяк, він не може передбачити гру природи і випадку. Зате може прослідкувати певні тенденції. За словами Олександра Ґершенкрона, «роль історика полягає у виявленні потенційно релевантних факторів».

Саме про такі фактори розповів учасникам програми MSc in Innovations and Entrepreneurship професор Українського катлицького університету та директор Інституту історичних досліджень ЛНУ ім. І. Франка Ярослав Грицак на лекції про те, куди ж рухається світ. Куди? Лекцію записала учасниця VI групи програми MSc in Innovations and Entrepreneurship Олеся Яремчук:

YH

«Життя людей стає легшим та довшим. За часів Наполеона тривалість життя становила 25-30 років. Це не означає, що всі помирали в цьому віці, але була висока дитяча смертність, приблизно третина дітей не доживала до п’яти років, жінки помирали при пологах. І загалом люди вмирали від хворіб, які зараз лікуються пеніциліном. Додайте війни і постійне недоїдання – людям було непросто. Проте наприкінці XIX століття тривалість життя зросла до 40 років, а у ХХ столітті – до 60 років. Зараз середня тривалість життя у світі – 80 років.

Тривалість життя залежить від збільшення суспільного багатства. Вперше про «wealthofthenations» заговорив Адам Сміт. Тривалість життя людей напряму залежить від валового продукту на душу на населення. Таким чином подвоєння кількості населення відбулось у таких роках: 1650-1850, 1850-1950, 1950-2000, 2000-2025. Різниця у роках: двісті, сто, п’ятдесят, двадцять п’ять. Таким чином формула нашого життя стала «on and on, more and more».

Ми переживаємо постіндустріальну революцію. Аграрний світ –  це найдовший період у людській історії. Життя людей було коротким, освіта – обмеженою. Кількість студентів у світі на початку XIX століття становила 3-5 тисяч осіб, зараз це – масове явище. Умовно точкою зростання кількості винаходів є вихід «Principium» Ньютона. Коли прийшла індустріальна революція, то з’явилися потяги, пароплави, засоби комунікації і люди стали значно мобільніші. І зараз ми переживаємо найбільшу світову революцію – революцію постіндустріальну. Тепер головний продукт виробляється не від диму з труби, а від пари з чашки кави.

Пам’ять фрагментується, ми втрачаємо сенси. Зиґмунт Бауман (відомий польський і англійський соціолог і філософ) казав, що якщо взяти газету The New York Times, то кількість інформації, яка є в цьому номері, є набагато більшою, аніж все, що знало людство у XVIII столітті. Потік інформацій безмежний, але ніхто не може цього зупинити. Океани даних, ріки інформації, краплі фактів. Відбувається фрагментація пам’яті і втрата сенсів. Професією майбутнього стане та, яка зможе виділяти краплі фактів із океану інформації.

YH2

Смартфони руйнують покоління. Діти виростають в ліжку, не виходячи на вулицю. Через це збільшилась кількість самогубств, оскільки життя в соціальних мережах викликає лайкозалежність, стрес та депресію.

Настає епоха «прекаріату» та зникнення багатьох професій. Згідно з сучасними дослідженнями, 47% професій в Америці зникнуть. Актори, економісти, священики тощо. Невідомо чи буде пенсія для молодшого покоління. Змінюється характер роботи  вона тепер не є місцем, де треба сидіти п’ять днів на тиждень. Майбутнє покоління «прекаріату», тобто людей, які страждають від нестабільного способу життя без довгострокових гарантій, неможливо визначити.

Люди відкладають шлюби та народження дітей. Раніше у віці 25-ти років більшість жінок вже були одруженими та з дітьми. Зараз ця тенденція сильно змінюється.

Надія – в носі Клеопатри. 1962 року в Америці вийшла книжка історикині Барбари Такман «Серпневі гармати» (американський історик та автор, двічі лауреат Пулітцерівської премії за нехудожній прозовий твір, книги «Серпневі гармати» (1963), – ред.). Вона – про ґенезу Першої Світової війни. Кеннеді прочитав цю книжку і та його неймовірно вразила. Він купив 200 примірників, розіслав у свій генеральний штаб, а також командирам, щоб ті зрозуміли, як один прорахунок може призвести до поганих наслідків. Дехто каже, що Барбара Такман врятувала світ. Це все – доля випадку, як і з носом Клеопатри. Лєшек Колаковський, один з найвидатніших філософів сучасності, пише про диявола в історії і стверджує, що зло є незнищенним. Добро творить, а диявол – руйнує.  Втім, добро заразне.

YH3

Пісенька про кінець світу

Чеслав Мілош, переклад Сергія Жадана
У день кінця світу
Бджола кружляє над квіткою настурції,
Рибалка лагодить блискучу сіть,
Скачуть у морі веселі дельфіни,
Молоді горобці чіпляються за ринву
І вуж має золоту шкіру, як і повинен мати.

 У день кінця світу
Жінки йдуть полем під парасольками,
Пияк засинає собі на газоні,
Перекрикуються на вулиці продавці зелені
І човен із жовтим вітрилом підпливає до острова,
Звучання скрипок лунає в повітрі,
І відчиняється зоряна ніч.

А ті, що чекали блискавиць і громів,
Розчаровані.
А ті, що чекали знаків і архангельських труб,
Не вірять, що вже починається.
Доки сонце й місяць угорі,
Доки джміль навідує троянду,
Доки народжуються рожеві немовлята,
Ніхто не вірить, що вже починається.
Лише сивочолий старий, котрий міг бути пророком,
Але не є пророком, бо має інші заняття,
Говорить, підв’язуючи помідори:
Іншого кінця світу не буде,
Іншого кінця світу не буде.

Читайте також: Блог інноваторів: Як потрапити до магічних 0,3% успішних стартапів?