Леся Дзікунська: про погляд на HR з точки зору фінського досвіду (Відео)

Леся Дзікунська – випускниця першої групи програми MA in Human Resources and Organization Development Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS). Леся має чималий досвід роботи HR’ом в українських IT-компаніях, однак, невдовзі після завершення навчання почала працювати HR-менеджером у фінському стартапі ICEYE (airspace company). Як проходив відбір на цю поcаду, яку роль в цьому відіграла спільнота LvBS, зрештою, які виклики стоять перед HR’ом компанії, де працює 25 національностей? – читайте в нашому інтерв'ю з Лесею Дзікунською. 

Les

Розкажи, будь ласка, про компанію, у якій ти зараз працюєш. Чим вона займається?
Я працюю у компанії ICEYE з березня 2018 року. Компанія займається наданням і продажем інформації у вигляді зображень чи даних. Її місія – надати доступ до чіткої та надійної інформації з космосу. Ідея полягає у тому, що клієнт звертається з якоюсь проблемою, а ми надаємо йому дані, щоб цю проблему вирішити.

ICEYE виготовляє супутники з певною технологією. Це радарна технологія, особливість якої у тому, що дозволяє побачити поверхню Землі через хмари і навіть у повній темряві. Це – був перший мікросупутник, вага якого менше 100 кілограмів, і зовні він виглядав, як мікрохвильова піч. В інших супутниках інформацію можна отримати  раз на три дні. Тому інноваційна ідея полягає у тому, щоб надавати дані швидко, а для цього потрібно мати декілька супутників. Щоб прийняти кращі рішення, потрібно мати правильну інформацію в потрібний час. ICEYE надає легкий та гнучкий доступ до даних спостереження Землі, супутник ICEYE забезпечує нові зображення того ж місця щогодини. Відстеження всіх змін, які відбуваються навіть в окремі дні, нарешті можливо.

Які проблеми вирішуються таким чином? Наприклад, якщо є пожежа, дуже швидко можна визначити, де вона знаходиться і наскільки швидко розповсюджується. Наступна проблема, коли є потопи – можна виявити, де вони саме. І третє – кораблі: коли нелегально ловлять рибу, чи перевозять емігрантів – їх також можна побачити. Технологія дозволяє бачити машини, однак не людей.

Дуже часто мене запитують, чи це те саме, що і Google Maps? – Це зовсім інше. Google Maps робить зображення за допомогою оптики, а її проблема полягає в тому, що вона не дозволяє фотографувати вночі і також, коли похмура погода. Технологія радару дозволяє це робити, тобто, зображення чіткі та якісні. У нас на сайті можна побачити, як вони виглядають.

Хто є найбільшими клієнтами компанії? Чи це уряди держав, чи приватні компанії? І для чого вони, зазвичай, використовують ці дані?

Перші клієнти – це уряди, другі – бізнеси та приватні організації.

Розкажи, де саме знаходиться головний офіс вашої компанії, і найцікавіше – яка твоя роль у ній, яку позицію ти займаєш, які твої обов’язки?
Офіс компанії знаходиться у місті Еспоо, це практично 15 хвилин їзди від Хельсінкі, біля універcитету Аальто. Аальто є дуже відомим університетом Фінляндії і саме там є відділ, який займається космічними дослідженнями (Master's Programme in Space Science and Technology).

Я – HR-менеджер компанії. Одна з моїх основних функцій – управління персоналом. Оскільки компанія на своєму ранньому етапі розвитку, відповідно – це стартап, він дуже відомий у Фінляндії, і так само в США. Моє завдання – побудувати всі HR-процеси практично з нуля. Зараз у мене вже є команда людей, які допомагають мені це робити. Коли я починала працювати, я була не першим, але єдиним HR-ом в компанії, і практично з нуля будувала всі процеси, які полягають в управлінні людьми: процес найму, адаптації, персонального розвитку, навчання, управління компенсацією, адміністрацією...

DZ2
До навчання на програмі MA in Human Resources and Organization Development і після, де саме ти працювала і на якій позиції?

Прийшла я на програму, працюючи в компанії SoftServe, на той час я займалася програмою Global Mobility і працювала на позиції Senior HR-спеціаліст. Після навчання я певний час працювала в іншій IT-компанії Romexsoft HR-менеджером.

А як ти потрапила у фінську компанію?
Насправді все сталося через випускницю Львівської бізнес-школи УКУ, яка мене познайомила з рекрутером, що займався пошуком кандидата на цю позицію. Я в той час розглядала різні пропозиції і вирішила – «о, чудово, поспілкуємося». І вже наприкінці розмови я зрозуміла, що дуже хочу потрапити сюди, оскільки в компанії працюють люди 25 національностей. У головному офісі в нас більше 60 людей з усіх континентів. Для мене завжди було мрією працювати в міжнародному середовищі.

А як відбувався сам процес найму у міжнародну компанію? Скільки етапів, співбесід тобі довелося пройти?
Спочатку мало бути чотири етапи, але мені вже на третьому етапі зробили пропозицію співпраці.

Чим відрізняється найм працівників в українському середовищі та у міжнародному?
Якщо брати галузь IT в Україні та за кордоном – вони дуже схожі. Різниця, можливо, в тому, що навіть для HR-спеціалістів дають технічне завдання. Я отримувала завдання: як саме я буду вирішувати і працювати з такими даними. Також можу сказати, що найм в українських, особливо IT-компаніях, досить жорсткий і вимогливий. Єдине, що після проходження співбесіди я відчувала рівність. В Україні в мене дуже часто запитували інформацію, яку взагалі законодавством заборонено запитувати. А закордоном ніхто не запитує особисту інформацію, тільки я за своїм бажанням можу нею поділитися. І також кожен, хто зі мною спілкувався, складав враження, що знайомий зі мною вже деякий час, тобто все було дуже просто й дуже неформально.

DZ3

Ти зазначала, що в компанії працює понад 25 національностей. Власне тобі, як HR-менеджеру, як вдається знаходити спільну мову з усіма, можливо, це і є найбільший виклик?
Так, викликів дуже багато. Насправді, я в Івано-Франківську постійно під час навчання в університеті перебувала в такому середовищі. У мене  жили стажери з різних країн світу, відповідно – мені на думку не спадало, що я можу колись зустрітися з ними в їхніх країнах. І, напевно, такий виклик, що ми з різних країн – одне те саме речення розуміємо по-різному і, відповідно, я завжди намагаюся знайти двох-трьох людей – дати прочитати їм текст, або просто перепитати як ви це розумієте, щоб впевнитись, що більшість розуміє те, що я намагаюся донести. Але так, є культурні відмінності, і в цьому родзинка – ми всі різні, але працюємо на спільну мету. Це середовище дуже динамічне, дуже багато талантів, дуже багато людей, які мають свої хобі, які займаються чимось поза роботою. Це дуже надихає, з ними цікаво працювати, також мислення дуже цікаве у людей, я особисто дуже багато вчуся від них. Робота з людьми з одного боку є викликом, а з другого боку – це дуже мене збагачує, як особистість, при роботі з такими людьми.

Чи працюють разом з тобою у компанії ще українці?
Так, у нас є українці. Здебільшого, вони навчалися у Фінляндії. Але у нас немає вимог, щоб ми брали людей лише з певних країн. Ми наймаємо людей відповідно до опису вакансії , тому потрапити до нашої компанії може людина з будь-якого куточка планети. У Фінляндії дуже добре працює міграційна політика. Дозвіл на проживання і роботу можна отримати до одного місяця часу, якщо це кваліфікований працівник, відповідно – дуже легко проходить увесь процес: переїзд, релокація, адаптація. В усіх державних установах знають англійську. Все доступно онлайн, не потрібно нікуди ходити, документи надсилають додому. Я жила в Індії та США, маю з чим порівнювати. У Фінляндії все до місяця часу у мене було відкрито, якщо порівнювати з іншими країнами – Німеччина, Польща – там дуже довгий цей процес, дуже складний. У Фінляндії це все можливо.

DZ4

Які ще професійні виклики стоять зараз перед тобою?
Оскільки це стартап, він дуже динамічно розвивається. Відповідно, потрібно дуже швидко змінювати стратегію, думати по-іншому, дійсно виходити за рамки, пробувати щось нове, потім швидко приймати рішення, щоб, якщо спрацювало чи не спрацювало, робити щось далі. Оскільки люди з різних країн, вміння дійсно знайти компроміс, адже чим більше людей, тим більше думок. І також я би сказала, що треба знаходити час, для самонавчатися, щоб слідкувати за останніми тенденціями, які відбувається в світі, на ринку праці, і також – за тим, що відбувається у галузі HR.

Знову ж таки, повертаючись до твого досвіду роботи в українських IT-компаніях, ми вже говорили про найм працівників. А як щодо інших HR-процесів, ти би могла їх порівняти?
IT-галузь в Україні дуже розвинута, вона слідує за міжнародними стандартами. Тому, якщо би я працювала в якійсь іншій галузі, я би могла більш чітко і детально розповісти. Якщо говорити про роботу в IT в Україні – то, дійсно, IT-компанії слідкують за міжнародними стандартами та практиками. Єдине, що я можу порівняти – це рівність. Неважливо, скільки тобі років, яка у тебе стать – до тебе завжди будуть ставитися як до рівної  – і це ні в якому разі не буде відзначатися на твоїй заробітній платі, бо вона визначається відповідно до позиції. В Україні, все ж таки, існує ця проблема, коли більшість управлінців – чоловіки, жінок зазвичай мало. У Фінляндії можна побачити у багатьох компаніях жінок на керівних посадах, які мають маленьких дітей. Тому вони можуть себе повністю реалізовувати.

DZ7

Лесю, яку роль, на твою думку, у твоєму професійному зростанні зіграло навчання на програмі MA in Human Resources and Organization Development Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS)?
Я за першою освітою економіст, навчалася на спеціальності «Облік та аудит». Але весь мій життєвий і трудовий досвід був у галузі HR. Я про цю сферу дізналася з організації AIESEC. Завдяку якій зрозуміла, що хочу працювати в цій сфері. На той момент в Україні не було університету, який би надавав такі знання. І в мене завжди була така мрія вчитися у Європі за міжнародними стандартами. Коли у Львівській бізнес-школі УКУ відкрилася така програма міжнародного рівня MA in Human Resources and Organization Development, я вирішила спробувати. І насправді LvBS дала мені змогу бачити зверху, тобто, я завжди працювала HR-спеціалістом у якійсь галузі і я бачила зсередини, як має відбуватися той чи інший процес. А от саме як HR впливає на бізнес, як це пов’язано, як те, що я виконую, впливає на успішність компанії – у цьому мені допомогла Львівська бізнес-школа УКУ і програма MA in Human Resources and Organization Development. Побачити зверху як всі відділи компанії мають співпрацювати для того, щоб досягнути цілей компанії.

Дізнатися більше про навчання на програмі MA in Human Resources and Organization Development

Чи можна сказати, що програма, фактично, підготувала тебе до тих глобальних викликів, до тих міжнародних практик, які існують у вашій галузі?
Що мені подобалося у нашому навчанні – у нас не було практики тільки однієї країни. Ми розглядали британську систему, американську. Ми розглядали кращі практики. І, звичайно, під час навчання дуже багато моїх одногрупниць казали: «Україна ще до цього не готова, до цього ще дуже далеко». Але, наприклад, в IT-галузі була можливість застосовувати знання на практиці. І це дуже важливо, оскільки навчання є навчанням, але треба застосовувати ці знання, працювати, використовувати їх у повсякденній роботі. І я би сказала, що перевагою у навчанні було те, що всі проекти були реальними. Нічого не було вигаданим, ми дійсно на основі своїх компаній чи на основі якихось кейсів вирішували проблеми бізнесу. Я дуже часто відстоюю позицію, що HR – це не support, не «функція-підтримка», це бізнес-функція. Дуже складно пояснювати людям, чим же я займаюсь, оскільки це не фінанси, де чітко по цифрах можна все розповісти. Це іноді дуже важко виміряти, іноді це суб’єктивна думка. Але, все ж таки, без людей ні одна компанія би не існувала. Я часто пояснюю, чому важливо мати HR-спеціаліста в компанії, чим він має займатися і, так само, що HR має впливати на рішення, бути частиною прийняття рішень. Оскільки ми дуже швидко змінюємося і наше середовище теж швидко змінюється, зараз – це така професія, яка, фактично, повинна існувати в кожній компанії, незалежно від її розміру.

DZ5

Які, все ж таки, знання, кейси, які ви розглядали під час навчання, виявилися для тебе найефективнішими? Які ти найчастіше використовуєш у своїй практиці?
Для мене головним завжди було те, як оцінити те, що я роблю. Чи це добре, чи це погано? Як оцінити ризики, витрати? Як оцінити те, чи цей проект дає результати? Тобто, вміння оцінювати проекти і критичне мислення – чи на цьому етапі росту компанії варто впроваджувати цей проект? І розуміння того, що ми робимо, і як воно впливає на бізнес загалом. Оскільки від того, на якому етапі розвитку компанія, залежить, які HR-процеси мають в ній бути. Є дуже велика різниця між маленьким, середнім і великим бізнесом, відповідно, у цих трьох напрямках має бути різний HR. Це також потрібно розуміти: коли додавати нові функції, коли їх необхідно змінювати і яким чином ми маємо постійно вдосконалювати їх. Я вважаю, що це було основним.

Як гадаєш, все ж таки на сьогодні в Україні є вже певні стандарти, вимоги до цієї професії? Чи кожна компанія досі трансформує її під свої потреби?
Я вважаю, що кожна компанія має трансформувати їх під свої потреби, оскільки кожний бізнес унікальний, але перше, що кожна компанія має робити, це дотримуватися законодавства і законодавчих норм, наприклад: це правило №1 – це HR compliance (відповідність), це перше, що вимагають від мене. Все, що я роблю, має бути у межах закону, не можна його порушувати, це взагалі не прийнято. Все має бути чітко. Також, я би сказала, що будь-який проект, який компанія впроваджує, – перед тим проводяться дослідження, беруться кращі практики – має пояснювати, яку ціль компанія хоче досягти. Те, що працює в одних компаніях, може не працювати в інших. І це таке вміння зрозуміти, що саме підходить нам, як компанії, для того, щоб бути успішними.

Академічний лідер програми MA in Human Resources and Organization Development Олександра Альхімович розповіла, що вона вже навчається цій професії 18 років і ніколи не зупиняється. На твою думку, що зараз важливо для HR-ів, як їм найкраще розвивати свої компетенції? І, чи потрібно їм постійно навчатися?
Переконана, що необхідно навчатися кожного дня протягом цілого життя, оскільки світ дуже змінюється. Якщо говорити про сучасний HR, я бачу необхідність AI - artificial intelligence – штучного інтелекту. Я знаю, що в США зараз дуже багато проектів, пов’язаних з цим. Також зараз дуже відомі «помічники» HR-а, HR-боти, які відповідають на питання працівників для того, щоб не забирати час HR спеціаліста. Тобто, я бачу, що HR-процеси будуть ставати більш автоматизованими. І, звичайно, дані. Бізнес-аналітика. Наскільки те, що ми робимо, потрібно? Чи отримує від цього компанія користь? І, я би сказала, коучинг – як правильно задавати питання, щоб працівники робили правильні висновки і розуміли, куди їм треба рухатися. Я вважаю, що це чотири головні складові сучасного HR-спеціаліста.

DZ8

Загалом, що б ти порадила людям, які тільки планують, роздумують про цю професію, вагаються? На що їм особливо звернути увагу?
Перше – це іноземні мови. Я вважаю, що навіть, якщо люди не знають їх досконало, це дуже добре тренує пам’ять. Друге – розуміти, що HR – професія не гуманітарна, це професія бізнесу. Відповідно, вивчати цифри і дані, вміти та розуміти, де знайти інформацію, як її правильно проаналізувати, правильно імплементувати в середовище. І  особистий розвиток. Тобто, постійно читати, шукати нові шляхи, нові підходи, нові методи. І також всі старі практики піддавати сумніву, дивитися на них з іншої точки зору, виходити за рамки стандартів.

Чи підтримуєш ти стосунки з людьми, з якими навчалася? Чи, можливо, ви допомагаєте одна одній, радитеся?
Так, це ще одна перевага Львівської бізнес-школи УКУ – це особливе середовище і зв’язки. З кимось тісніше спілкуємося, з кимось спілкуємося більше по Інтернету. Але, дійсно, коли виникає якась проблема чи порада – це люди, до яких можна звернутися, які завжди поділяться своїм досвідом, порекомендують, скажуть свій погляд на якусь складну ситуацію чи задачу. Для мене таке середовище дуже важливе. В бізнес-школі було класно те, що ми були з різних міст. Іноді необхідно дізнатися, як це відбувається в іншій області, чи то в іншій країні; і в тебе завжди є доступ до цієї людини і можливість отримати трішки іншу точку зору для того, щоб прийняти правильне рішення.

Підготувала Олена Янковська