Зустріч з Джоном та Едвардом Лукасом

3 липня Український католицький університет запрошує на інтелектуальний вечір. Спікерами вечора стануть: професор філософії Джон Лукас  та старший редактор журналу «The Economist» Едвард Лукас.

Програма зустрічі

17:30-18:40, ауд. 424 –  семінар з професором Джоном Лукасом «Етичні моделі в економіці та підприємництві». Мова семінару – англійська.

18:40-19:00 – перерва на каву

19:00-20:30, ауд. 305 – відкрита дискусія з Едвардом Лукасом  «Геополітика та цінності». Робоча мова – англійська.  

Місце проведення: багатофункційний корпус УКУ, вул. Козельницька, 2а

Реєстрація за посиланням

Детальніше про зустріч

Контактна особа: Володимир Турчиновський
Volodymyr.Turchynovskyy@ucu.edu.ua

Рекомендуємо прочитати:

«ЛЮДИ БАЧАТЬ, ЩО ВІЙНА В УКРАЇНІ — ЦЕ ПРОБЛЕМА ВСІЄЇ ЄВРОПИ»
Едвард ЛУКАС, старший віце-президент Центру аналізу європейської політики, автор книжки «Нова холодна війна: як Кремль погрожує Росії та Заходу», Лондон

— Насамперед як людина із Заходу, я хочу зазначити, що нам треба вчитися у вас, українців, литовців, латвійців, естонців, грузинів та інших, щодо розуміння того, як Кремль використовує інформацію як зброю. Адже небагато людей у Європейському Союзі мають досвід у розпізнаванні пропаганди, адже ми не розуміємо російської, як ви. У вас уже виробився певний «нюх» на такі речі,якого ми не маємо. Ви краще зрозумієте, що відбувається.

До того ж я працюю у Вашингтоні й Варшаві, намагаючись перетягнути когось з ваших експертів з інформаційної війни до Брюсселю, Берліна, Лондона, Вашингтона та інших столиць західних країн, щоб ви могли допомогти і навчити наших журналістів, редакторів та інших працівників засобів масової інформації розумінню того, що відбувається.

Я переконаний, що ви можете проводити більше роботи на Заході, бо російська пропаганда тут, на жаль, потужна. І мені, як громадянину Великобританії, соромно, що в моїй країні російська пропаганда надзвичайно поширена і переконлива. Ми потребуємо вашої допомоги, і я думаю, що українці, що живуть за кордоном, можуть допомогти, як ніхто інший. Можу запропонувати кілька варіантів, наприклад, соціальні медіа. Думаю, ми могли б організувати потужну присутність України у соціальних медіа, і займатися не тролінгом, бо це марна трата часу, а давати відсіч. Якщо у випусках новин у західних медіа кажуть, що Крим — історично російський, а в українському уряді сидять одні нацисти, якщо вони навмисно чи ненавмисно поширюють ці кримінальні байки, кримінальну брехню, кримінальні міфи, то миповинні їх заперечувати. Думаю, за приклад можна взяти польський досвід, адже поляки зробили колосальну роботу — віднаходили кожного, хто використовував фразу «польський табір смерті», адже це були не польські табори смерті, а табори смерті організовані німцями на території Польщі. Поляки вирішили, що для іміджу Польщі це велика проблема, що кидає на них тінь, як на співучасниківголокосту. Тоді кожний громадянин Польщі, кожна польська організація, усі, хто бачив цю фразу в новинах у «Гуглі», чи в місцевих газетах, чи чув її по радіо або телебаченню, починали це заперечувати. Це один варіант.

Мені здається, що в основному українські дипломатичні служби все ще зберегли звички старої радянської бюрократії, люди бояться ризикувати, бояться, що їх покарають, якщо вони припустяться помилки, вважають, що краще не робити помилок і не діяти взагалі. Але всі посольства різні. Деякі українські посольства просто фантастичні, інші в чомусь кращі, ніж якісь ще, а деякі, я б сказав, безсовісно пасивні. Думаю, кожен українець повинен сказати: я плачу податки і я хочу, щоб наші посольства, консульства і всі дипломатичні служби були на лінії фронтуцієї інформаційної війни, брали активну участь, з’являлися на всі заходи, писали листи, статті, виступали у соціальних медіа. Якщо іноді щось іде не так, то краще припуститися кількох помилок у битві, яку ви виграєте, ніж не зробити жодної помилки у битві, яку ви програєте.

Я справді вважаю, що з часом усе змінюється, і якщо порівняти, якою Україна була два роки тому, вона дуже просунулася. Люди розуміють, що ця проблема існує не через те, що ВИ зробили, а через те, що зробив Путін. Люди бачать, що війна в Україні — це симптом більшої проблеми, і це проблема всієї Європи й усього Євроатлантичного співтовариства. Люди розуміють, що реформи відбуваються, знають, що в українців зараз багато проблем, але вони також бачать, що у вас є прогрес.

Однак, я вважаю, що ви можете ще краще висвітлювати те, що в Україні чиниться правильного. У вас є чимало хороших репортажів, але хотілося б бачити більше про успіхи у боротьбі з корупцією, успіхи у державному управлінні, про найкраще місто, найкраще село, найкращий район в Україні — показуйте добрі приклади того, як ці реформи працюють, нехай це будуть успіхи невеличких міст, все одно це вселяє надію й оптимізм, розуміння того, що прогрес є. Мені хотілося б бачити якнайбільше таких прикладів.

Узагалі, я думаю, це буде тривала, дуже тривала боротьба, швидко нічого не вирішиться. На жаль, вам доводиться робити левову частку роботи, і мені дуже шкода, адже ви найвразливіші, найбідніші, найслабші з наших союзників, і вам доводиться вести таку важку боротьбу. Та я впевнений, якщо ми не будемо занепадати духом і залишатимемося непохитними, ми зможемо виграти цю війну.
Джерело: газета "День"