О. Богдан Скірчук: Якщо священник живе насамперед духовними, але також економічними та соціальними проблемами своєї громади, тоді вона єдина

Щороку випускники магістерських програм LvBS збираються у Карпатах на Alumni Winter Trip. Крім теплих обіймів, емоційних спогадів, коляди та зимових спортивних розваг, учасники мають надихаючі зустрічі з людьми, які діляться історіями успіху та впливом на розвиток бізнесу в Україні.

Цього року вони розмовляли з отцем Богданом Скірчуком про те, чому важлива довіра між громадою та бізнесом, про духовне та матеріальне.

Отець Богдан жив, займався громадою і служив саме тоді, коли Поляниця була звичайним селом, де більшість працювала на заробітках. Засновники «Буковелю» до сьогодні згадують, що якби не отець, то навряд цей гірськолижний курорт виглядав би так, як зараз.

Пропонуємо вашій увазі розповідь отця Богдана.

Поляниця до будівництва «Буковелю»

Коли я йшов на парафію, то мені казали: влітку будеш ходити пішки, а взимку – кіньми їхати. Чому так було? Автобус їздив два рази в день. Якщо йшла повінь, то дерев’яні мости зносило. Люди або рубали ліс, або їхали на заробітки. Я тут вже 20 років і на моїх очах все змінювалось. 

На початку, з приходом туристичного комплексу «Буковель‎», люди були дуже насторожені. З’являлись різні чутки про переселення місцевого населення у Тернопільську область. Тоді ж проводили слухання людей на зборах і 90% з них були негативно налаштовані. 

Нам насправді обіцяли, що будуть з’являтися робочі місця, що кожна хата зможе приймати людей, не будуть вирубувати ліс. Я вийшов до громади і запропонував дати підприємцям частинку землі, щоб подивитись, яким буде розвиток для села. 

Як змінилось життя сьогодні

Кажуть, що підприємці вирубали ліс. Навпаки, «Буковель» не дає нікому це робити, вирубали тільки там, де траса. У перший рік почали будувати залізні мости. 

З села ніхто не виїжджає, всі працюють на місцях. Місцеві практично в «Буковелі» не працюють, бо 95% населення є у зеленому туризмі. Переважна більшість, не тільки з Поляниці, а й з цілої Яремчанщини залучена родинно. 

Бог нам дав ліс і гори, то значить треба використовувати це. Якщо йде інвестор, то треба людям пояснювати, що варто його приймати. 

Єдність громади

Я переживав, щоб це матеріальне не зашкодило духовному. Щоб люди не вдарились в бізнес і гроші й забули про те, що є щось більше. Це дуже дружнє село було і воно таким залишилось, не дивлячись ні на що. Пройшли зміни, але основа залишилась та сама. 

Якщо священник живе насамперед духовними, але також економічними та соціальними проблемами своєї громади, тоді вона єдина. На славу Божу, а не славу людську.