Антон Скрипник та Роман Савченко створили горнятко, що визначає якість води, рахує калорії та дезінфікує воду. Співзасновники стартапу – «H2OMetr» познайомились під час навчання на програмі MS in Technology Management у Львівській бізнес-школі УКУ. Саме тут вони зрозуміли, що разом можуть бути ефективною командою. І скористалися шансом створити разом інноваційний продукт, який водночас став їхнім дипломним проектом у LvBS та спільним бізнесом. Отож, що таке «H2OMetr» та “Travel Cup”– читайте далі.
Як сформувався концепт стартапу «H2OMetr»?
І Роман, і Антон на момент вступу до Львівської бізнес-школи уже давно працювали в галузі ІТ. Обоє займали високі позиції і добре заробляли. Але вирішили, що нема межі досконалості, і час на навчання треба виділяти на кожному етапі життя. Півторарічна магістерська програма MS in Technology Management змінила не тільки життя кожного з героїв цієї “історії успіху”. Вона змінила їх самих.
РС (Роман Савченко): На одному з останніх модулів на програмі MS in Technology Management у нас викладав Жоао Перре Віана (EADA ). Ми говорили про тренди та сигнали, які зараз є у галузі, обговорювали, що є двигуном бізнесу. І якось у розмові почали говорити про якість води. Коли я був дитиною, всі спокійно пили воду з крану, а зараз для всіх цілком природно пити додатково очищену або джерельну. Колись ніхто не уявляв собі культури пляшкової води – всі сміялися з американських фільмів, де показували кулери. А тепер?..
АС (Антон Скрипник): Усі розуміють, що вода з крану – погана. Але мало хто здає воду на аналіз. У моїй сім’ї прийнято час від часу перевіряти воду, бо у нас є колодязь. І от, в один момент вода з цілком придатної для вживання, стала ледь не отруйною. За результатами аналізу, цією водою не можна було навіть умиватися. Щось кардинально змінилося в ґрунтах, і цього ніхто не відстежив. Ми задумалися: а як бути іншим – тим, хто не перевіряє воду регулярно? Тому вирішили створити стартап “H2OMetr”, і розробити продукт та програмне забезпечення, яке дозволить визначати якість води.
РС: Наш перший концепт полягав у тому, щоб створити спеціальний пристрій, вмонтований у водопровід. Він не мав би очищувати воду з крану: для цього уже існує безліч фільтрів. Річ у тім, що кожен фільтр очищує воду тільки від певних видів забрудників: або від металів, або від домішок. Але, якщо у вас змінився компонент у воді, на який фільтр не реагує, – ви про це не дізнаєтесь. H2OMetr мав би перевіряти якість води і надсилати інформацію, чи придатна ця вода для вживання на смартфон. Розвиваючи ідею, ми зіткнулися з фактом, що такий продукт потребуватиме подальшого сервісу і буде доволі ресурсозатратним. І поставили перед собою завдання створити “end-consumer-product”. Так з’явилася ідея “Travel Cup”.
АС: Ми вирішили втілити її, бо побачили жвавий інтерес до теми аналізу води. До того ж, нам було цікаво попрацювати удвох у команді: ми доповнюємо одне одного і за харизмою, і за навиками.
Як ідея перетворюється у продукт?
РС: Ще на етапі дипломного проекту ми зрозуміли, що для реалізації усіх ідей нам бракує знань. Ми розуміли, чого хочемо і кому це потрібно. Але як втілити фізично – не знали. Антон викладає декілька курсів у НУ “Львівська Політехніка”, і один з його студентів виявився людиною «з руками і з головою». Мова про Славу Долгова. Ми пояснили йому, чого хочемо. Слава сказав, що це абсолютно реально втілити. Так ми минули етап «це нереально» в розробці свого концепту. І всього за 2 тижні розробили дипломний проект.
АС: Отож ми вирішили переключитись на end consumer product. Працювати в такому форматі простіше. Ми створили “Travel Cup”: горнятко, яке визначає, чи можна пити рідину, яка в ньому є, чи ні. У горнятку є опції аналізу на рівень солей, кислотність, нітрати, температуру кореляції цих елементів. Ще одна фішка продукту: “Travel Cup” може дезінфікувати рідину. Це корисно, адже визначити вміст біологічних забруднень (бактерій) у рідині – практично нереально. Тому ми вирішили про всяк випадок одразу їх убити з допомогою ультрафіолетової лампи, вмонтованої в кришку горнятка. Таким чином у нас вийшло горнятко, яке дозволяє навіть у поході пити не “хімію” від дезінфікуючої таблетки, а чисту воду.
РС: За основу ми взяли звичайне термогорнятко. Нижню частину горнятка зробили з кришки звичайного термосу, у яку вмонтували спеціальну мікросхему. Додали туди багато датчиків, які розробив Слава: самотужки їх виготовити в рази дешевше і простіше, ніж купити готові. Саме вони і аналізують воду з допомогою дуже слабенького струму. Таким струмом неможливо скалічити себе, його потужність навіть слабша, аніж статичний струм від “електризованого” одягу. Але його цілком достатньо для аналізу води. Хоча, в ідеалі, це буде спектральний аналіз води. Додали і «fancy stuff» – безпровідну зарядку для цього горнятка та підсвітку. І усвідомили, що з таким продуктом можна уже виходити на ринок. Єдине, що стає на заваді презентації проекту на широкий загал – це те, що прорахувати собівартість існуючого прототипу зараз практично нереально, бо всі елементи горнятка зроблені вручну.
АС: Загалом, щодо ціноутворення ми пішли іншим шляхом – не рахували собівартість і не ставили націнку, а вирішили спитати людей, яку суму вони готові заплатити за такий девайс. Тоді ми зможемо оптимізувати комплектацію самого продукту, залежно від ціни: якщо треба – спростити, здешевити. Зараз ми орієнтуємося приблизно на 50-80 доларів. Були люди, які були готові заплатити і 100 і 150 доларів. Тож, можемо розробити преміум-версію продукту.
Перше знайомство «H2OMetr» з аудиторією
АС: Нас з “Travel Cup” запросили взяти участь у виставці в рамках IT-Arena Hi-Tech Expo. За 2 тижні ми підготувалися до участі: зробили власний стенд, футболки, анкети, створили мобільний додаток. Нарешті зібрали докупи саме горнятко, яке довгий час перебувало в розібраному стані: процес вдосконалення був безперервний. Найважливішим моментом було створення додатка, адже саме горнятко – це тільки пристрій для вимірювання, а вже з допомогою додатка відбувається передача інформації про склад води, «трекаються» історичні дані, створюються графіки, – можна подивитися, який об’єм і яку рідину вживаєш. В результаті, ми були вражені тим, який високий інтерес викликав у людей наш продукт.
РС: Реакція аудиторії була вражаюча: до кінця дня ми обоє втратили голос. Аналогів на ринку практично нема, а якщо і є – то дуже дорогі. Конкретний набір параметрів і зовнішній вигляд фінальної версії “Travel Cup” – це те, над чим ми ще працюємо. Намагаємося визначити, хто буде стартовою аудиторією на момент початку продажу. І зараз ми поставили перед собою завдання вийти з цим продуктом на Kickstarter. І не стільки для того, щоб залучити фінансування, а й для того, щоб отримати підтвердження, що ми рухаємося в правильному напрямку.
Про навчання: для чого вчитися, якщо ти і так вмієш?
АС: Я працював у компанії «ELEKS», коли вступив на MS in Technology Management. Чесно кажучи, спочатку мав великий скепсис щодо самої навчальної програми. Остаточне рішення прийняв уже після розмови з деканом LvBS Софією Опацькою, коли почув про саме наповнення програми, місію та візію Львівської бізнес-школи. Тоді зрозумів, що варто спробувати. Перший модуль вів у нас Бернард Катці. І це був абсолютний «вау-ефект».
РС: Про програму MS in Technology Management я дізнався з корпоративної розсилки. Чому вирішив вчитися? Хотів розширити своє коло знайомств. На момент, коли отримав листа, я лише нещодавно переїхав до Львова (Роман переїхав у Львів із Криму, де працював в компанії SoftServe у 2012 році і продовжив роботу у львівській філії компанії, – ред.) і мав небагато можливостей увійти в ІТ-спільноту міста. Тим не менш, знав, що ця спільнота – дуже хороша. І саме участь у програмі дала мені не тільки професійні знання і навики, а й допомогла знайти надійних друзів. У всіх нас були певні упередження до системи навчання, які ми мали ще зі школи та університету. Але уже після перших модулів зрозуміли, що зробили правильний вибір.
АС: У нас обох був досвід у веденні проектів, але навчання на програмі MS in Technology Management додало нам ефективності. У нас було багато занять, на яких ми отримали практичні інструменти. Усі навики, які здобули у LvBS, ми застосовуємо в роботі. Найцінніше це те, що нас навчили правильно думати про бізнес на кожному етапі розвитку. Якби ми не мали цих знань, то давно уже б стукати у всі двері і шукали гроші на втілення своєї первинної ідеї. А зараз нам пропонують гроші, а ми відмовляємося. Маючи знання, які здобули у Львівські бізнес-школі, ми хочемо пройти всі етапи формування продукту самостійно, і якомога довше зберігати контроль і над самим продуктом, і над його майбутнім, сформувати його цілісність і бренд.
РС: Вся програма MS in Technology Management базується на тому, як правильно розставити компоненти для досягнення поставленої мети. Чому наш проект у розвитку зайшов далі, ніж у багатьох інших учасників програми? Тому, що у нас у обох є свої роботи, сім’ї, діти, справи. Але ми одне одного підштовхуємо і мотивуємо продовжувати працювати над проектом. Якби ми захищали дипломи кожен окремо одне від одного, то жоден з нас, мабуть, не дійшов би до захисту.
АС: Перемагають команди. Подивіться на той же Apple, Microsoft, – на будь-які успішні старт-апи та підприємства: дуже рідко «драйвером» виступає хтось один. Як правило там хороша синергія.
Роман та Антон інвестують у проект «H2OMetr» власні кошти. Антон покинув роботу у компанії ELEKS та працює над стартапом. Роман успішно займає керівну посаду у компанії SoftServe. Хлопці не ставлять на вершину своїх досягнень тільки матеріальні цінності. Розуміють, що cashflow – це тільки cashflow, який має забезпечувати існування бізнесу. А гроші розглядають як інструмент для досягнення певних цілей, а не як саму ціль.
Розмовляла Маріанна Фіртка
Джерело: Твоє місто
