Поки МВФ називає кризу 2020 найглибшим падінням світової економіки за останні 90 років, LvBS намагається з’ясувати, які ймовірні сценарії виходу з кризи COVID-19 чекають на світових країн-лідерів, та яка роль відведена Україні. Відповіді шукали в ексклюзивному інтерв’ю з радником міністра фінансів України – Масару Танакою, економістом з 30-річним стажем, який обіймав в різні часи керівні посади Банку Японії, радника Голови Центрального банку Об’єднаних Арабських Еміратів та радника від Міжнародного валютного фонду в Центральному банку Республіки Союзу М’янми.
Яка принципова різниця між перебігом кризи в світі та Україні?
Існує шість типів боротьби урядів з наслідками COVID-19, де враховано якісну медичну спроможність країни (швидкість поширення вірусу, кількість інфікованих, померлих та тих, хто одужав) й глибину спаду економіки з можливістю влади та Центрального банку компенсувати втрату ліквідності.
1 – країни, де влада має законні повноваження частково перешкоджати демократії та запроваджувати карантин, що супроводжується гідними компенсаціями ліквідності одночасно по всій країні. Кількість інфікованих та померлих може бути обмежена, а глибина спаду економіки помірною. Уряд та Центральний банк зможуть з невеликими втратами стабілізувати ситуацію. До цієї групи належать: Тайвань, Німеччина, Австрія, Ізраїль, Сінгапур, Корея, Індія.
2 – країни, де влада має законні повноваження перешкоджати демократії та запроваджувати карантин, що супроводжується гідними компенсаціями ліквідності регіонально. Медична система може бути перевантаженою, кількість інфікованих та померлих доволі високою, а глибина спаду економіки – серйозною. Уряд та Центральний банк успішно, проте, важко виходитимуть з кризи. Китай, Італія, Іспанія належать до цієї групи.
3 – країни, влада яких не вповноважена законно перешкоджати демократії та вводити повне обмеження на пересування. Стримуючі заходи супроводжуються гідними компенсаціями ліквідності лише регіонально, що призведе до перевантаження системи охорони здоров’я. Кількість інфікованих та померлих може різко зростати. Криза буде глибокою, а вихід для уряду та Центрального банку – важким. США, Великобританія, Канада, Австралія, Бразилія належать до цієї групи.
4 – країни, уряди яких не мають законних повноважень перешкоджати демократії і не запроваджують локдаун узагалі. Відповідно, все відбувається без компенсації ліквідності з врахуванням надійної системи охорони здоров’я, яка, у разі потреби, витримає пандемію. Проте, смертність та кількість інфікованих може зростати, незважаючи на спробу виробити колективний імунітет. Однак глибина спаду економіки тут буде незначною, так само як і тягар для уряду та Центрального банку. До цієї групи належить Швеція.
5 – країни, чиї уряди не мають законних повноважень перешкоджати демократії та не можуть запровадити повний локдаун. Проте, завдяки гідними компенсаціями ліквідності та добре розвиненій медичній галузі, динаміка інфікованих громадян буде поступовою. Однак глибина спаду економіки буде відчутною, а уряду та Центральному банку буде важко стабілізувати економіку. До цієї групи належить Японія.
6 – це уряди країн, які мають законні повноваження перешкоджати демократії та запроваджувати карантин по всій країні. Все відбувається при низькій компенсації ліквідності, але кількість інфікованих та смертей може бути суттєво зменшена та розтягнута у часі. Разом із цим, глибина спаду економіки тут теж буде серйозною, а владі та Центральному банку буде важко стабілізувати економічні показники. Саме до цієї групи належить Україна.
Чим відрізняється криза 2020 від своїх попередниць?
Криза COVID-19 є безпрецедентною, оскільки це, в першу чергу, не фінансова криза, а локдаун, який стирає межі реальної світової економіки через пандемію. Фінансова проблема не може бути вирішена до того моменту, поки не буде подолано пандемію.
Які інструменти можуть допомогти бізнесу не збанкрутувати у кризу?
У різних країнах ці інструменти відрізнятимуться залежно від того, яку саме галузь уряд прагне підтримати в умовах кризи COVID-19.
Якщо метою є запобігання безробіття, уряд повинен забезпечити ліквідність бізнесу, аби частково доповнити зарплати працівників, а, отже, уникнути банкрутства, включаючи ріелторів, які повинні стягувати неоплачувану ренту.
Якщо метою є запобігання банкрутствам, уряд може надавати податкові та пільгові позики через засоби спеціального призначення, а Центральний банк – купувати комерційні папери, що допоможе бізнесу залишатись на плаву, але, може вдарити по працевлаштуванню. У цьому випадку уряду потрібно буде забезпечити фізичним особам повну ліквідність, аби не допустити голоду.
Чи може Україна скористатись з цієї кризи?
Так. Криза COVID-19 добре висвітлює вади у наявних законах, постановах, положеннях, системах та практиці, що запобігає діям або блокує швидкі рішення нагальних проблем. Також тепер добре видно, яких саме законів та рішень бракує, аби впроваджувати ефективне керівництво державою та ухвалювати швидкі рішення, які б дозволяли мінімалізувати негативні наслідки для українців. Зараз Україна повинна оперативно діяти для усунення наявних недоліків у теперішніх законах, резолюціях, положеннях, системах та практиках й впроваджувати потрібні, проте, відсутні донині закони. Це і буде та вигода, яку Україна повинна отримати від кризи COVID-19, щоб легше впоратися з наступною кризою, яку експерти прогнозують вже незабаром.
