З 2 по 4 червня відбулася літня програма reflexio 2016. Три дні саморозвитку та вдосконалення – так можна охарактеризувати її коротко, якщо в деталях, то…
Початок такої програми – це завжди дуже відповідальний момент, адже команда, яка склалася, проведе пліч-о-опіч три повних дні. Зазвичай у цей час закладається фундамент комунікацій. Саме тому перший день reflexio почали з вітального слова О. Юрія Козловського, магістра колегіуму УКУ, та надихаючого сніданку з Софією Опацькою. Під час цієї зустрічі учасники мали можливість не лише познайомитися між собою, але й ознайомитися з історією, філософією та цінностями УКУ.
Одразу після надихаючого сніданку учасники зустрілися з дисидентом, українським правозахисником, публіцистом Мирославом Мариновичем.
«Лижнику значно легше йти по протореній лижні колії, аніж прокладати її самому. Завжди слабших ставлять після сильніших, і вони вже йдуть легшим шляхом. Після Майдану ми бачимо що українські «лижники» спрагло норовлять ввійти назад на проторені колії і в управлінні державою. Відбувається «ямковий ремонт» старої радянської «дороги», «латаються» якісь «діри». І не скажеш, що нема реформ, але й не скажеш, що ця дорога є новою. Це – стара дорога, на якій тільки плямки «нового асфальту». Але хто вам сказав, що це не ви – та людина, яка знайде розгадку одужання нашої країни? Ніхто не посміє такого сказати. Не треба кидатися на амбразури, і одразу радикально братися до діла. Просто візьміть якийсь власний маленький сегмент, і скажіть, що на цьому, вашому сегменті, зла не буде. Бороніть його і поширюйте таку схему серед друзів. І ви зробите фантастичну річ», – сказав учасникам пан Мирослав.
«Часом боротися за цінності є легше, ніж жити згідно з ними», – підсумував дисидент свою зустріч з учасниками reflexio.
Після розмови з Мирославом Мариновичем відбулася екскурсія в УКУ багатофункційним корпусом та проектним будмайданчиком: церквою св. Софії, відкриття якої відбудеться восени цього року, та бібліотекою Андрея Шептицького, яка запрацює уже у 2017-тому.
Після екскурсії та обіду учасники мали майстер-клас від акторки театру імені Леся Курбаса Наталії Рибки-Пархоменко “Відкрий себе: відчуй мову тіла та надай нового звучання голосу”.
«Джерело натхнення із часом у кожного пересихає. І дуже важливо вміти його знову наповнити. Ці три години ми присвячуємо тілу й емоціям. Адже і одне, і друге – це наш апарат. У нас є різні чакри, вібрації, і в ідеалі все це має перебувати в єдності. Є різні вправи на рівновагу, баланс. Перше завдання, на перший погляд, абсолютно елементарне – бачити один одного. А на практиці виявляється, що це дуже складно. Друге – вправа на довіру. Одна людина заплющує очі, а інша її веде. Теж, здавалось би, проста вправа. Але на практиці це зовсім непросто – заплющити очі й довіритися незнайомцю. Тут ми долаємо бар’єри. І не тільки учасники, але і я також!», – розповідає Наталія про майстер-клас.
Другий день програми розпочався зі сніданку з українською майстринею та колекціонеркою Роксоляною Шимчук “Мода на традиції: розшифруй автентику”. Під час сніданку майстриня поділилася з учасниками надихаючої програми таємницями українських національних ствроїв та прикрас. «Крайка» походить від слова «край»: цей елемент строю на тілі символізував поєднання духовного начала людини (верх) і фізичного (низ)», – розповіда Роксоляна.
Одразу після того відбувся переїзд до Гошівського жіночого монастиря на День духовної віднови, який провів отець Володимир Ждан. Кількагодинні реколекції змусили учасників задуматися про високе та важливе. Під час дискусії торкалися тем, що тривожать кожного особисто – обговорювали питання етики, моралі, чистоти у бізнесі та особистому житті.
«Дозвольте Господу вас торкнутися. Пам’ятайте, що це не пройде безслідно, але не бійтеся. Знайдіть ту мить, коли зможете в тиші почути Бога», – підсумував день духовної віднови отець Володимир.
Останній день програми починала літургія у Гошівському жіночому монастирі, після якої учасників чекала зустріч з директором компанії «RR Commodities» (Shanghai), викладачем з міжнародного бізнесу та перекладачем книги Сунь Цзи “Мистецтво війни” Сергієм Лесняком. Він розповів учасникам про реалії життя та ведення бізнесу у Китаї.
Націкавіші цитати спікера:
- «Китаю дуже бракує м’яких методів експансії. Він не має культурних символів, якими б вони комінікували так, як це робить Європа – цінностей. Є спроби поширювати китайську культуру, але це дається складно, адже самі китайці не дуже експансивні та євангелічні в її просуванні».
- «У двох словах, це – нація, яка буде дуже сильно і важко працювати, щоб відвоювати свою честь. Вони будь-що відстоять справедливість у ставленні до себе. Навіть жартують: «Якщо тебе хтось образив і ти не можеш відімстити, то не переймайся. Навіть через 20 років, все-рівно буде ще не пізно».
- «Так, у Китаї можуть обдурити, підставити. Але це вже ваше завдання – знайти собі хороших партнерів. Там усе побудовано на стосунках, потрібно мати «своїх» людей. Нечесності речі можна очікувати від маленьких компаній. Середні і великі так не роблять – це не в їхніх інтересах».
- «Китайці мають клони всього, ефективно це розвивають: беруть уже випробувані моделі, економлять багато часу на R&D. Чи є у них інновації – теж цікаве питання. Але китайські компанії не стільки добрі в інноваціях у продуктах, скільки в інноваціях в підходах до ринку. як вони достукуються і до ринку і до категорій, і пропонують ті продукти, які Apple не пропонує на тих ринках, на якій Apple не може зайти.»
Розмова завершилася автофграф-сесією перекладача книги «Мистецтво Війни», а одразу після обіду учасники разом і спікером відправилися на прогулянку-екскурсію до чоловічого монастиря св. Василія Великого, що є однією із найвеличніших релігійних та історико-архітектурних святинь Західної України.
Повернувшись до монастиря Різдва Пресвятої Богородиці, учасники писали ікони Серафимів під час майстер-класу з іконопису від школи «Радруж». Ведучі майстер-класів не просто показали учасникам програми, як писати ікони, вони також розповіли про значення різних символів:
- «Ви зауважували, що на святих, що зображені на іконах, – непропорційно великі очі та вуха? Це символізує те, що вони уважно слухають нас та спостерігають за нами.»
- «Звернуть увагу на кольори вбрання Діви Марії та маленького Ісусика. Вважалося, що блакитний – колір нижньої сорочки, тієї, що ближче до тіла. Тобто – фізичного. А багряний – колір душі, божественного. Тепер ви здивуєтеся: як правило Ісусика, який має божественну природу, зображають в блакитному. Бо він з Бога став людиною. Марію ж навпаки – в багряному, адже вона, будучи людиною, отримала божественну природу».
- «Декілька типів зображення Богородиці: Елеуса – яка торкається щокою до щоки Ісуса, Оранта – та, що молиться, Одегітрія – вказує рукою на Христа».
Після майстер-класу від іконописної школи «Радруж» учасників чекало вручення сертифікатів про закінчення надихаючої програми для лідерів reflexio. Але, не зважаючи на те, що програма закінчилася, віднова та осяяння, які вони отримали під час неї, залишаться на усе життя.
