Світові тренди, майбутнє після ковіду та кризи, перспективи різкого прориву чи болісного падіння. Про все це Львівська бізнес-школа УКУ говорила з Валерієм Пекарем, підприємцем, викладачем LvBS, співзасновником Громадянської Платформи «Нова Країна» на зустрічі з Спільнотою LvBS.
До вашої уваги акцентний підсумок зустрічі з Валерієм Пекарем:
Усі країни вперше за довгий час (від часів Великої Депресії) падають разом, навіть ті, що розвиваються. У що це виллється? У нові тренди.
Зараз ми:
- більше турбуємось про власне здоров’я;
- переживаємо епоху цифровізації;
- вчимось нової організаційної культури та гнучкості.
Криза не ламає трендів і не повертає назад, а прискорює їх, майбутнє завдяки кризі починається набагато швидше.
Разом із тим, вважати, що світ змінився безповоротно є доволі спірним твердженням:
«Часто чуємо, що світ вже ніколи не буде таким як раніше. А коли це він був таким як раніше? Тренди постійно змінюються, світ теж змінюється постійно, це і є константа».
З кризою прийшли нові життєві правила, але сталість життя досі залишається дуже великою:
«Не зникнуть офіси, не зникнуть ресторани. Один кажан не може все змінити».
То що ж тепер нам потрібно, аби адаптуватись до нової нормальності?
- Менші офіси, особисте «маленьке місто», а розширення зони-комфорту-дім означає, що нам потрібно інше житло. Зараз великий попит на котеджне житло (все важливе у пішій досяжності, розвинена інфраструктура), а у нас так зараз не будують. Тому виграє та нерухомість, яка відповідатиме цим вимогам.
- Сценарне планування та сценарне бюджетування – наша нова реальність. Якщо ви цьому опираєтесь то ви програєте.
- Потрібно більше довіряти і більше автономності.
Ключові навички майбутнього, які у цьому допоможуть:
- Комплексне бачення проблеми;
- Комунікація і емпатія;
- Концентрація і керування увагою;
- Колективна робота;
- Біотехнології (вони витісняють IT-технології з п’єдесталу – це тренд на наступні роки);
- Швидке навчання під проблему;
- Креативність;
- Адаптивність.
Чим такі небезпечні кризи? Нерівність між країнами зростає і післякризове відновлення є дуже нерівномірним.
Кожна криза – це очищення від слабких: людей, компаній, країн. Залишається встигати та світом та сподіватись, що то не ми. У кінцевому результаті ми або прорвемо стелю і станеться новий фазовий перехід, або нас боляче відкине назад.
Разом із тим, як тільки буде така можливість, люди оперативно наздоганятимуть втрачене. Приклад, відкриті ресторани після локдауну відразу повні. Невже люди такі голодні? Питання риторичне.
Отож, що переможе: соціальна дистанція чи згуртованість? Свобода чи спостереження?
«Насправді, більшість людей у різних аудиторіях України вважає, що переможе спостереження. А я в це не вірю, як і ви у Львові, бо ми віримо, що врешті переможе свобода».
У світовій політиці також загострюються тренди: сильні стають сильнішими, а слабші слабшими. Але що таке сила: армія, економіка, авторитет? Не зовсім, є вразливі і не вразливі, а є антикрихкі. Як стверджує Нассім Талеб виграють ті, хто антикрихкий. «Атикрихкість» від Талеба – одна з топових книг 21 століття, вважає Валерій Пекар.
Змін зазнає не лише світова політика, а й демократія. Просвіта – це єдина відповідь на теперішні викликли, коли:
- Нема ідеалу демократії;
- Нема ідеалу Європи;
- Нема ідеалу ринку.
Висновок один, треба шукати рішення самим і ставати дійсно дорослими. А дорослий сьогодні той, хто не боїться брати відповідальність.
Лідери нового світу – це ті, хто здатні творити нові сенси.
Мусимо пам’ятати, неможливо вирішити проблему на тому рівні, на якому вона з’явилась, треба піднятись вверх і знайти рішення. Так і здійснюються фазові переходи.
Фазові переходи часто викликають футурошок (майбутнє настає занадто швидко), у нас замало буферів і запобіжників, а тому ми постійно в стані стресу і шоку, ми не встигаємо за змінами ззовні.
Є всього два сценарії:
- нове просвітництво (я хочу знати більше);
- нова інквізиція (мені начхати на складні проблеми).
І від того, який сценарій переможе у більшості, залежатиме наше майбутнє.
Насправді майбутнє вже настало і ми змінюємось разом із ним через:
- Mindset – нове світосприйняття;
- Mindfulness – усвідомленість (треба жити тут і зараз, а не минулим і майбутнім);
- Compassion – співчування (саме процес);
- Resilience – життєстійкість (впасти і знову піднятись).
Вінстон Черчіль казав: «Якщо вам треба йти через пекло. То не затримуйтесь».
Тож як врешті-решт бути життєстійкими:
- Резервування (мати запас грошей, ресурсів і тд);
- Адаптивність (не можна завжди бути перфектними);
- Розсудливість (холодний розум);
- Вкоріненість (ми всі є нащадками параноїків, відчайдухи часто не виживають, не можна про це забувати);
- Сенс (знати задля чого виживати).
Підсумок: нове проростає крізь старе, мусимо шукати баланс.
У цьому добре допомагає стартегування. На завершення зустрічі Валерій Пекар презентував присутнім свою нову книгу «Бесіди майстра Хай Tao про стратегію», де автор у 108 притчах ділиться порадами як налагодити стратегічне мислення, адже часто це про парадоксальність та складні рішення.
