Окрім військового чи геополітичного фронтів, Україна веде життєво важливу боротьбу й на економічному фронті. Вже сьогодні нам потрібно думати не тільки про те, як утримати економіку на плаву, але й будувати довготермінові економічні плани задля подальшої відбудови нашої країни.
Ярослав ПРИТУЛА. Декан факультету прикладних наук УКУ, професор із кількісних методів для прийняття бізнес-рішень та економіки Бізнес-школи УКУ
Передвоєнний стан економіки України
На кінець 2021 року стан української економіки був доволі непоганим. Останній рік був неочікувано вдалим щодо кон’юнктури світових ринків на товари та послуги, які Україна експортує, а саме: металургію, сільське господарство, ІТ-послуги тощо. Минулого року як держава, так і приватний сектор зуміли накопичити певний запас міцності. Це, зокрема, помітно і за показниками золотовалютних запасів, а також через позитивні тенденції в українському бізнес-середовищі. Ситуація з COVID-19, а також переформатування нашої економіки два роки тому, зараз нам іде дуже на користь. Ці виклики дали нам важливий досвід, коли працювати потрібно “з коліс”, в умовах невизначеності. Пандемія допомогла нам виробити своєрідну антикрихкість, яку зараз уже починаємо використовувати в умовах війни.
Крім того, завдяки реформам у банківській системі ми отримали важливе оздоровлення нашої банківської системи. Погані чи сумнівні банки були ліквідовані, й не відбулося того, що називають bank run, тобто паніки на банківському ринку. Золотовалютні резерви на кінець 2021 року були максимальними за останні 10 років, хоча почали знижуватись ще в грудні-січні на очікуваннях війни та відході інвесторів.
Загроза дефолту та боргові зобов’язання України
Дефолт Україні зараз не загрожує – зрештою, він нам не потрібен. З точки зору економіки, наші поточні виплати за борговими зобов’язаннями є відносно невеликими. Нещодавно була проведена оплата у розмірі порядку 100 млн доларів США. За цей рік залишилось сплатити прибл. 100 млрд грн, де основні платежі припадають на вересень і далі. Відповідно, навіть незважаючи на війну, держава не має причин зараз оголошувати дефолт. Зі стратегічної точки зору дефолт нам невигідний, оскільки він ускладнює подальше надходження грошової допомоги та кредитів для України. Тому нам набагато краще справно платити за нашими зобов’язаннями й отримувати стабільну допомогу від міжнародних інституцій. Інша важлива річ – це репутація. Дефолт підточує наші репутаційні моменти, і нам важливо зберігати свою поставу для того, щоб допомога Україні надалі поступала, й у великій кількості. Водночас нам слід починати говорити щодо повного чи часткового списання боргів із конкретними інституціями чи країнами.
Доля інвестицій в Україні та український бізнес
Нам зараз важко говорити про інвестиції, адже вони передбачають прибутковість. Її важко очікувати, коли ворог руйнує нашу країну та інфраструктуру – тому наразі ми говоримо, в першу чергу, про допомогу від міжнародних інституцій чи країн. Питання інвестицій стане актуальним тоді, коли закінчиться війна і ми почнемо відбудовувати нашу країну. У сьогоднішніх реаліях ми не просто просимо допомоги – ми її заслуговуємо, тому що боронимо Європу та світ від божевільної орди. Через масштабне падіння економіки ми потребуємо величезних вливань. За різними оцінками, нас може очікувати падіння у межах 10–35 відсотків, що прямо залежить від тривалості війни. 80% нашої структури ВВП – це споживання господарств, де в споживчому кошику домогосподарств 43% становить їжа. Простіше кажучи, для того, щоби прохарчувати людей в країні, нам бракуватиме через падіння ВВП від 7 до 20 млрд доларів США. Це той розмір допомоги, який нам слід очікувати на цей рік. Зрозуміло, що як тільки закінчується війна, доля відбудови України залежатиме від інвестицій. Буквально нещодавно ми почули, що саміт ЄС висловив готовність створити фонд для відбудови України. Коли ми отримаємо допомогу від ЄС, Світового банку чи МВФ, після них обов’язково підтягнуться і приватні інвестори. Україна зараз настільки популярна, що з часом кожен захоче сюди інвестувати.
Чи варто зараз відкривати новий бізнес в Україні?
Хотілося б одразу відповісти, що дуже варто це робити – лише потрібно обирати ті ніші, які будуть швидко розвиватися в Україні. Це сектори, пов’язані з товарами першої необхідності. Ми знаємо, що близько 6 млн українців були змушені переїхати в Центральну чи Західну Україну, ще близько 4 млн виїхали за кордон – така ситуація створює величезний попит на місцях саме на товари першої необхідності. Другий сектор – це, звісна річ, підтримка ЗСУ, яка в наступні десятиліття буде стрімко розвиватися. Від виробництва амуніції до виробництва технологічної зброї, що відкриває можливості не тільки для промисловості, бізнесу, а й для університетів та науковців. Історія Кремнієвої долини саме так і розпочиналася – через співпрацю бізнесу зі Стенфордським університетом за кошти оборонної галузі. Для нас це хороший приклад того, щоби будувати свої центри трансферу технологій. Досвід Ізраїлю у цьому контексті є аналогічним. У подальшій перспективі відновлення інфраструктури стане великою частиною економіки, до чого потрібно готуватися зараз. Підприємцям потрібно вже тепер про це думати і шукати для цього інвестиції. Не слід також ігнорувати очікуваний вступ України в ЄС. Це дозволить нам більше інтегруватися з економіками країн ЄС і більше конкурувати та завойовувати своє місце під сонцем. Однією з наших переваг є наша децентралізація чи мережевість, яка робиться як на рівні держави – але яка також присутня вже значно давніше на рівні приватних бізнесів. Цей феномен також є доброю настановою для призадуми – чи потрібно нам 45% ВВП проводити через державний бюджет? Ймовірно, що у майбутньому саме цей мережевий бізнес-аспект відіграватиме важливішу роль в економіці країни.
Роль держави у підтримці підприємців
Зараз зроблено достатньо багато кроків з боку держави для полегшення роботи бізнесу. Відміна податкових перевірок, введення спрощеної системи оподаткування (2% від обороту), тощо. Також держава зараз пропонує доступні кредити, що передусім пов’язано з посівною. Очікується суттєвий дефіцит харчів у світі через війну, адже Україна та Росія були великими постачальниками продукції сільського господарства. Тому правильним рішенням зараз є максимальна активізація у сільському господарстві, особливо в Центральній та Західній Україні. Також слід відзначити дії Національного банку України, який зробив швидке замороження курсу гривні й обмеження відтоку грошей. Ці кроки дозволили зберегти стабільну ситуацію. Відсутність паніки у перші години відкритої війни проти України тепер усім нам грає на руку. В Україні за цей період курс збільшився на приблизно 20%, а в росії – на більш ніж 50%, хоча у них бомби не падають на міста. По суті, наша економіка зараз тримається на очікуваннях. Наші очікування на перемогу сильно допомагають нашій економіці та бізнесу. Наш уряд та Національний банк мають скористатися цими очікуваннями, адже вони володіють усіма інструментами впливу.
Сподіваємося, що уряд також розпочне роботу над тими реформами, які стануть життєво важливими після нашої перемоги та початку відбудови нашої країни. Однією з таких ланок має стати податкова реформа, адже повернення до її довоєнного стану виглядає не дуже привабливо. Бізнес потребує довготермінових очікувань, і держава має подбати про те, щоб їх надати. Судова реформа – це інша життєво важлива річ. Фактично, зараз є дуже сприятливий момент для її імплементації. Це ті реформи, які дадуть нам радикальні зміни у залучені інвестицій, підвищенні ефективності та конкурентоздатності.
Кілька місяців тому Павло Шеремета пропонував ідею 6-денного робочого тижня, що тепер виглядає цілком нормальним варіантом для розвитку нашої економіки в подальші роки. Думаю, важливим кроком для впровадження таких реформ було б створення нового міністерства чи держагенства. Умовно його можна назвати “міністерством відбудови країни”. Ця структура має бути створеною з нуля, а не трансформованою з іншої структури. Гарним аналогом є Міністерство цифрової трансформації. Саме новостворена інституція – з відсутністю внутрішньої інерції, з відсутністю страху робити радикальні реформи, з кредитом довіри – на мою думку, є важливою. Такі структури, як показує досвід, є ефективними та проактивними.
Інша важлива річ – це робота щодо репарацій. Є два шляхи щодо цього питання. Перший із них – це досвід виплати Німеччиною репарацій після Другої світової війни, який розтягнувся на десятиліття. Альтернативою до цієї моделі є створення міжнародного фонду, яким би керували держави, в яких зберігаються золотовалютні резерви Росії. Україна разом із партнерами можуть розробити механізм передачі цих фондів на відбудову України. Причиною такої передачі є військові злочини Росії. Суд у Гаазі вже визнав Росію військовим злочинцем.
Що кожен із нас повинен робити для підтримки економіки нашої країни?
Крім очікувань та віри в перемогу, також потрібно діяти. Важливо поруч із вірою у наші Збройні Сили намагатися всіма своїми можливостями наближувати нашу спільну перемогу. Кожен на своєму місці має робити ефективніше та краще те, чим ми займаємося кожного дня. Говорячи про освіту, особливо університетську, – нам слід робити чи покращувати наші освітні програми для того, щоб вони були конкурентними на світовому ринку. Слід також розуміти, що структура робочої сили на наступні 10 років суттєво зміниться. Нам будуть потрібні висококваліфіковані цивільні інженери, які будуть проєктувати мости, будівлі, дороги. Будівельні професії стануть визначальними. Тому освітянам також слід переорієнтовуватись на професійну освіту. Факультет прикладних наук УКУ зараз напрацьовує дворічну програму для швидкого виходу на ринок фахівців у сфері ІТ, які будуть піднімати економіку країни. Нам важливо ставити пріоритети й розуміти, в якій ситуації ми знаходимось. Другий президент США Джон Адамс колись сказав, що “I must study politics and war that my sons may have liberty to study mathematics and philosophy. My sons ought to study mathematics and philosophy, geography, natural history, naval architecture, navigation, commerce, and agriculture, in order to give their children a right to study painting, poetry, music, architecture, statuary, tapestry, and porcelain”.
Якщо ви – бізнесмен, то очевидно потрібно також ефективніше працювати, щоб більше заробляти, платити більші зарплати і платити більші в грошовому вимірі податки. Те, що ми зараз переживаємо, – це усвідомлення одвічного питання “за що я плачу податки?”. Зараз ми чітко розуміємо, за що ми платимо, і стаємо свідками творення найкращої армії у світі, яку ми повинні підтримувати і споряджати. Якщо ви студент – вам потрібно ще краще вчитися. Краща освіта дає кращу роботу чи можливість творення унікального продукту, який теж створить робочі місця. Тому кожен на своєму місці повинен працювати краще, сумлінніше й ефективніше.
Що відбувається з економікою росії зараз?
Потужні санкції від країн Заходу, а також вихід компаній з росії передбачають катастрофічні наслідки для економіки ворога. Дуже важливим елементом у цій ситуації є публічна думка й осуд з боку громадянського суспільства тих компаній, які не поспішають виходити з росії. Як ми бачимо, такий публічний тиск сприяє тому, що великі та малі компанії все активніше полишають росію. Питання репутації є дуже важливим для компаній, і більшість з них розуміють, що вони можуть цілком втратити свій бізнес, якщо залишаться в росії. В середній та довгій перспективі такі кроки матимуть для росії дуже плачевні наслідки. Економіка – це інерційна річ. Ми не можемо очікувати, що через тиждень росії стане зовсім погано. Хоча ми бачимо швидкий ріст інфляції, значне подорожчання окремих товарів, курс рубля, незважаючи на оптимістичні заяви росіян, теж у плачевному стані. В росії є певний запас міцності, але він швидко вичерпується. Світові економічні агенції показують дані щодо 30% падіння економіки росії вже цього року. На відміну кризи 1998 року чи інших класичних економічних криз ХХІ століття, коли після падіння завжди настає відновлення економіки (часто ми кажемо про U-подібну кризу), у сьогоднішніх реаліях криза в росії, так виглядає, буде Z-подібна: падіння без відновлення. Тому ми очікуємо економічної стагнації росії на ціле десятиліття.
У нас є впевненість і віра у те, що нам вдасться ефективно відбудувати Україну. Ця віра базується на стійкості нашого народу та Збройних Сил. Крім того, якщо ми станемо членами ЄС, то отримаємо значний поштовх в інвестиціях та технологіях. Наш статус близького партнера США також дає нам цей ефект всебічної допомоги. Ймовірно, жодна інша країна не мала такої підтримки з боку своїх союзників, яку зараз має Україна. “План Маршалла” для України може допомогти відбудувати нашу країну дуже швидко. Оригінальний план Маршалла відбудував економіку європейських країн орієнтовно за 5 років – маємо впевненість, що ми це зможемо зробити швидше. Сьогодні нам дуже важливо зберігати людей в Україні і щоб перемога та мир настали якнайшвидше.
Потрібно розуміти, що Україна сьогодні створює нові сенси та транслює їх цілому світу. Ми несемо нову правду – і бачимо, що добро може перемагати. Та віра, яку зараз продукують українці, може підштовхнути до переосмислення також інші країни. Ця віра потрібна НАТО, щоб вони повірили в свої сили і більше нам допомогали. Ця віра також потрібна Німеччині чи Угорщині, які не можуть позбутися своїх історичних ілюзій. Проте надіємося, що вони також усвідомлять, що правда і світло переможуть.
Занотував Андрій Гриниха
Джерело: Zbruc
Переглянути вебінар з Ярославом Притулою можна за посиланням.
