Уроки Шептицького для українців: лекція Мирослава Мариновича в межах візиту асоціації випускників Києво-Могилянської бізнес-школи до Бізнес-школи УКУ

2 Лип 2025

«Основою добробуту держави може бути лише сильна згуртована громада, яка співпрацює задля добра ближнього. І навпаки – розколена громада не лише не примножує добробуту, а й руйнує те, що має. Ворожнеча – це чорна діра, яка всмоктує суспільну енергію», – радник ректора УКУ, правозахисник і публіцист Мирослав Маринович розповів випускникам Києво-Могилянської бізнес-школи, які відвідали УКУ та Бізнес-школу УКУ, про духовну спадщину Митрополита Андрея Шептицького і актуальність його ідей для розв’язку сучасних суспільних проблем.

Маринович
Мирослав Маринович
Центр Шептицького
Шептицький
Бізнес-школа УКУ
Києво-Могилянська бізнес-школа
Бізнес-школа УКУ
УКУ

Ця лекція базувалась на книзі Мирослава Мариновича «Митрополит Андрей Шептицький і принцип «позитивної суми»», в якій він розглядає послання Митрополита якраз крізь оптику win–win, тобто взаємної вигоди, партнерства і взаємодопомоги – на противагу принципу «нульової суми» або win–lose, коли «мій виграш – це твій програш».

Ярина Бойчук, СЕО Бізнес-школи УКУ, у вступному слові перед лекцією наголосила на тому, що постать Митрополита Андрея – це постать візіонера. «Він не лише надихає нас, а й дає сили і розуміння. Висловлюючись сучасною мовою, це кейси, які ми можемо приміряти на себе», – зазначила вона.

Як церковний діяч Шептицький керувався передовсім церковною, євангельською логікою, але застосовував її до тодішнього суспільного життя. Його принципи і підходи надзвичайно резонують і сьогодні. Пропонуємо згадати найголовніші з них.

Етичні засади в економічній сфері

Божий закон як основа справедливого ладу:

«Неможливим є економічне буття без моральності, бо неможливим є без суспільного ладу, а ладу суспільного нема, де немає рівноваги прав і обов’язків. А цієї рівноваги нема, де немає етики. … Так само неможливим є економічне буття, оперте на етиці, яку розуміють як приватну справу кожного зосібна».

Подолання патерналізму:

«Давайте убогому здатність до заробітку – научіть його, як би він міг сам свою долю поправити».

«Виробляйте в молоді самостійність, індивідуальність, учіть їх розраховувати більше на себе, ніж на інших, не оглядатися на поміч уряду».

Осторога для бідних: 

«В ім’я Христової любові пригадуємо багатшим їхні обов’язки, в ім’я тієї любові захищаємо права убогих. З тієї ж любові не закриваємо перед убогими їхні обов’язки і шануємо права багатших».

«… мусимо остерігати (убогих) перед заздрістю і пожаданням чужого добра».

Також Митрополит Шептицький зорганізував економічну акцію, промотором якої стало духовенство і яка мала реальний вплив на економічне життя Галичини та становище українців в Австро-Угорщині. Серед основних складових цієї акції були такі:

  • просвіта навіть найнижчих верств населення;
  • широка кампанія самофінансування (Центральний Кооперативний Банк, Банк «Дністер» тощо);
  • самоорганізація у сфері виробництва і торгівлі – кооперація.

За словами Мирослава Мариновича, економічні підходи Шептицького якраз є гарним прикладом «позитивної суми» – на противагу логіці «нульової суми» більшовиків, які пропонували просто «забрати і поділити» майно буржуазії.

Ненависть, патріотизм і єдність нації

Прообраз політичної нації:

«… очікуємо мудрого, справедливого проводу громадян, який задовольнив би потреби і добро всіх замешкуючих наш край громадян, без огляду на те, до якого віросповідання, народності і суспільної верстви вони належать».

«Більшу послугу робить чоловікові й народові той, хто вчить його виправляти свої помилки, ніж той, хто вчить його гордитись і тішитися славою чи величчю минулих поколінь».

Ворожнеча як діагноз:

«… чи не страждає організм нашого народу на якусь моральну гемофілію, яка спричинює те, що кожна найменша рана є неначе невиліковною».

Мирослав Маринович також акцентував на тому, що мало не кожне непорозуміння в українців подекуди загрожує перетворитися на внутрішню ворожнечу, що є неприпустимо: «Ми починаємо суперечку як опоненти, а закінчуємо як вороги. Але потрібно розуміти, що опонент не є твоїм ворогом».

«Єдність у багатоманітті є тою моделлю, яку ми маємо розвинути сьогодні. Прообрази цієї моделі ми бачили на майданах. Ми гуртувалися, тому що був спільний ворог. А нам треба об’єднатися довкола позитивних речей, розуміючи, що плюралізм наших позицій є не фатумом, а Господнім даром для нас, яким ми не вміємо скористатися», – вкотре наголосив він. 

Про шкоду ненависті митрополит Андрей Шептицький писав так:

«Ненависть більше шкодить тому, хто ненавидить, хоч і несвідомо, ніж тому, кого ненавидять». 

За словами Мариновича, ненависть до ворога зараз є зрозумілою, але він поділився власною історією, як під час перебування в радянському таборі, у першу ніч в карцері, його охопила шалена ненависть до наглядача. Але йому не сподобалось, яку людину з нього робить це почуття ненависті, і він знайшов у собі сили попросити вибачення у свого ката за те, що ненавидів його. «Я хочу, щоб українці пережили той самий момент духовного піднесення», – додав Маринович.

Читайте також: Культура підприємництва та етика – ключі до відродження України. Чи готовий український бізнес стати рушійною силою? Звернення Мирослава Мариновича

Війна, мир і візія майбутнього

Чи кожен компроміс з ворогом є правильним? Слова Шептицького звучать вражаюче актуально і через майже сторіччя:

«Мир, який не рахувався б із потребами народів і при якому народи вважали б себе скривдженими і ними б у дійсності були, не був би ніяким миром, а радше причиною нових чимраз гірших ускладнень і взаємних ненавистей, які мусили б довести до нових воєн».

«Бо це ж не мир, коли хтось проти свої волі мусить із кимось іншим на щось погоджуватися…»

Візія майбутнього України:

«Те нове зближення Сходу до Заходу, той зв’язок двох культур, довершений у живім народі, дає східному елементові нове життя, нову енергію і запоруку нового світлого розвитку… Чи у злуці двох культур, опертій на єдності віри, не знайдемо розв’язання проблеми, яка стоїть перед нами, – проблеми майбутнього нашої національної культури?»

«Не тільки у глибокому Середньовіччі, але й, найімовірніше, також у майбутньому український Київ відіграватиме для цілої Західної Європи велику – можливо, вирішальну – роль».

Під час обговорення лекції чи не найбільше питань виникло щодо  війни з росією і майбутньої картини світу. Мирослав Маринович поділився своїм баченням стосовно того, що, на його думку, українські еліти тепер мають працювати над деконструюванням концепції російської імперії.

Щодо таких країн як Польща, Угорщина, Словаччина, то, за словами Мариновича, вони не звикли бачити суб’єктності України, і це потрібно змінювати крок за кроком. «Але сам факт перемоги України цілковито переверне ситуацію в геополітиці. Ми просто ще не дійшли до цієї точки, ми ще в процесі», – переконаний він.