Юліан Чаплінський – CEO архітектурно-інженерної компанії AVR Development, випускник Програми з Бізнес-адміністрування (Key Executive MBA 2025) Бізнес-школи УКУ. Юліан пройшов шлях від заснування іменної компанії до трансформації бізнесу в інноваційну екосистему, встигнувши попрацювати головним архітектором Львова та заступником міністра розвитку громад та територій з питань європейської інтеграції.
Як масштабувати архітектурний бізнес, перетворити рутинне проєктування на компанію з науковою експертизою та вийти на новий рівень стратегічного мислення – читайте в інтерв’ю з Юліаном Чаплінським.
Юліане, у 2015 році ваша компанія змінила назву з «Чаплінський і партнери» на AVR Development. Ви заявили, що більше не будуєте іменну фірму. Яким був головний мотив цього кроку і як змінилася філософія вашого бізнесу?
Насправді тут була не просто зміна назви, а повна трансформація компанії – і формально, і неформально. Коли я заснував свій бізнес у 2006 році, я перебував під впливом моди на «зіркових архітекторів», таких як Норман Фостер, Річард Меєр чи Заха Хадід. Тоді здавалося, що іменна компанія – це про відповідальність: ти відповідаєш своїм прізвищем за продукт, і це тебе зобов’язує, бо за тобою стоїть твій рід.
Проте в Україні це спрацювало інакше. Максимум, якого ми досягли з назвою «Чаплінський і партнери», – близько 40 людей у колективі. У 2015 році мені запропонували посаду головного архітектора міста, і згідно зі законодавством я не мав права вести підприємницьку діяльність. Було б дивно залишати компанію з моїм ім’ям, будучи чиновником. За той час, поки мене не було в бізнесі майже шість років, у компанії виховали провідних спеціалістів, які ухвалили рішення назвати її AVR Development.
Коли я повернувся у 2019 році, перейменовувати компанію назад уже не було сенсу. Колектив зріс до 80 людей, у ньому з’явився свій лідершип і нові культурні патерни. Стало очевидно, що таку велику кількість людей неможливо розвивати під одним іменем. Крім того, я зрозумів, що архітектори в Україні швидше об’єднаються навколо ідеї, аніж навколо чийогось прізвища. Моя амбіція «зірковості» зникла після роботи в міській раді та міністерстві. Коли ти бачиш надсистеми та величезні проблеми міст, бігати за власним марнославством стає надто дрібно. Є значно більші проблеми, вирішення яких матиме більший вплив, ніж пошуки власного стилю.
Повномасштабне вторгнення стало викликом для кожного бізнесу. Як AVR Development пережила перші місяці війни?
Виклик був, як і у всіх, – вижити. Багато людей виїхало, особливо молодь та дівчата. Ми трошки скоротили колектив, але не впали критично – залишилося близько 80 людей. Перші місяці офіс був пустий – люди вирішували свої проблеми. Ми почали спілкуватися з головними замовниками. Виявилося, що до них масово прибігли люди з вимогою повернути кошти, але гроші вже були інвестовані в матеріали. Тоді клієнти попросили: «Добудуйте і віддайте нам квартири». Для цього була потрібна робоча документація.
У 2022 році ми змогли отримати 38% доходу від рівня 2021 року. Я думав, що 2023 рік буде таким самим, але ми несподівано вийшли на 92% від довоєнного рівня. Ринок почав відновлюватися, старі проєкти розморозилися. Проте саме в цей час у нас з партнером Романом почалося певне напруження – «криза середнього віку» бізнесу. Ми не могли сформувати спільне бачення в умовах невизначеності. Я завжди тягнувся до оптимістичного сценарію, а Роман, як фінансист, до песимістичного. В один із моментів такого тягання Роман сказав: «Давай підемо на MBA. Може, ми там почуємо хоча б одну фразу, яка нас до чогось схилить». Отак ми опинилися в Бізнес-школі УКУ.
Вам буде цікаво: Освіта освічує, або Як лідеру зміцнити свої позиції у часи кризи
Ви навчалися разом із багаторічним партнером. Як цей спільний досвід у стінах Бізнес-школи УКУ вплинув на ваші стосунки та роботу компанії?
Навчатися разом було надзвичайно корисно. У нас була пауза у шість років у спільному бізнесі, і її наслідки відчуваються досі. Ми набули різних звичок: я звик делегувати повноваження через роботу на високих посадах, а Роман більше звик контролювати процеси в ручному режимі. Ці розбіжності в ритмі були критичними.
У Бізнес-школі було цікаво спостерігати, як ми по-різному реагуємо на ту саму інформацію. Нам дуже пощастило з куратором Валерією Козловою (екс-директоркою магістерської програми) та з нашою групою. Це була синергія потужних інтелектуально та душевно людей. Ми бігли на модулі з прискоренням, бо чекали зустрічі з друзями. Перегляд кейсів очима айтішника, спортсмена чи колеги-архітектора давав неймовірне збагачення. Це такий інформаційний метаболізм, який неможливо отримати деінде.
Навчання допомогло нам змінити підходи до комунікації. Роман раніше йшов на роботу «дружити». Для нього відносини були головним критерієм. Для мене ж на першому місці був результат, через що я міг бути різким з людьми. Після занять з Валерією Козловою ми відкрили для себе техніки рефлексії та читання емоцій. Я зрозумів, що якщо людина скована страхом, то ніякий тиск не дасть результату. Роман же зрозумів, що не варто бігти лише за максимальним комфортом у спілкуванні. Ми обоє змінили свої підходи саме в Бізнес-школі УКУ.
Одним із головних інсайтів вашого навчання стала концепція «шарів» у масштабуванні бізнесу. Що це означає для AVR Development?
До навчання я думав про масштабування лише через цифри та людей. Але виявилося, що існують невидимі «шари», які стримують розвиток, як прозора плівка. Це шари HR, комунікацій, фінансової стратегії, емоційного інтелекту, інновацій та маркетингу. Не можна вхопити лише три з десяти шарів і сподіватися на успіх. Якщо ти не попрацював з HR, при зростанні на 50% ти відчуєш проблеми з людьми. Без фінансової стратегії ти не розумієш, куди летіти.
Навчання – це не просто напрямок, це формування «озонового шару» навколо твого бізнесу. Тільки коли ти створиш цю атмосферу, ти можеш розуміти, як рухатися в «космос» і в якій сонячній системі ти перебуваєш. Ми усвідомили свої «стопери». Раніше ми думали, що ми просто проєктувальники. Тепер ми розуміємо, що можемо надавати послуги в зовсім інших сферах.
Дуже важливим стало з’ясування вибору та наміру між партнерами. Я навіть придумав притчу про яхту: друзі вирішили її купити, але один хотів катати дівчат, другий – дітей, третій – ловити рибу в тиші, а четвертий – заробляти як таксі. Вибрали всі яхту, але наміри у всіх різні. У бізнесі так само: якщо хтось хоче просто купити особняк, а інший – захопити всесвіт, то перший стане якорем для другого. Про це треба говорити на початку, і Бізнес-школа УКУ дала нам простір для таких розмов.
Вас називають «емерджентором» – людиною, яка створює та пильнує живі системи. Як це бачення трансформувало вашу роль як CEO та саму структуру компанії?
Це визначення від моїх одногрупників мені дуже відгукується. Емерджентність – це здатність системи створювати нові системи, де 1+1 дорівнює більше ніж два. Коли я став CEO, я прийшов до людей із меседжем: про нас кажуть, що ми «галера» чи «проєктна ферма». Але я хочу перетворити AVR на науково-дослідну компанію, яка не просто проєктує, а робить висновки.
Читайте також: Системне мислення як шлях до «вічної компанії»: як минула зустріч Книжкового клубу випускників Бізнес-школи УКУ
На сьогодні ми маємо департаменти R&D та Delivery. Ми аналізуємо Case Studies, рефлексуємо над помилками. Тепер, коли я приходжу до замовника, я не просто показую картинку. Я кажу: «Ми реалізували 30 торгових центрів. Ось список того, що працює погано і що ми ніколи не повторимо, а ось наші фішки». Це зміцнює експертність неймовірно. У нас більше немає проблем з набором людей; навпаки, ми набрали таку інерцію самоосвіти всередині, що нам важко знайти кадри відповідного рівня.
Я наситив компанію мультидисциплінарними фахівцями: тепер у нас є не тільки архітектори, а й фінансисти, BIM-фахівці, програмісти, які створюють власні IT-продукти для проєктування. Мій сильний бік – «закручувати» нові теми, щоб вони потім крутилися самі і давали результат. Це і є створення систем.
Темою вашого дипломного проєкту на програмі Key Executive MBA в Бізнес-школі УКУ стала побудова бізнесової екосистеми на базі BIM-технологій. Як ви впроваджуєте ці напрацювання в реальне життя?
Мій диплом – це не просто папір, це дослідження, в яке ми продовжуємо інвестувати. Я працював на різних посадах і розумію «біль» усіх ролей у будівництві – від кошторисника до девелопера. Цей біль – постійні зміни та неспроможність влучити в бюджет. Моя ідея – вирішити цю проблему через цифровізацію та екосистему.
Зараз ми тестуємо цей продукт на реальних об’єктах. Наприклад, ми рахуємо собівартість споруди в реальному часі: можемо виділити лише вікна чи фасади і бачити ціну. Нещодавно я скликав свою групу з Бізнес-школи УКУ в нашому офісі і показав, де ми зараз. Вони бачили народження цієї ідеї на модулях і були зворушені результатом.
Величезний вплив на цей проєкт справили викладачі. Модуль Олени Мальцевої про Value Propositions допоміг знайти правильну відповідь на «біль» клієнта. Теорія систем Валерії Козлової дала структуру. Ярослав Грицак з його «виходом із печери Платона» надихнув на світ ідей. Без етики та енергії, про які говорять в УКУ, неможливо зрушити нічого. Можна знати всі формули, але без вогню ти просто шкрябатимеш графіки на стіні своєї печери.
Ви згадали про «вихід із печери Платона». Наскільки сильно Бізнес-школа УКУ змінила ваш світогляд та особисте життя?
Це найкраще, що зі мною сталося за останні 10 років. Це була не просто подорож у світ знань, а подорож до самого себе – зрозуміти, хто ти, для чого призначений і які інструменти тобі потрібні. У мене з’явилося стільки радості та любові до світу, що дружина навіть жартувала: «Ти в якусь богословську школу ходиш?».
На мене неочікувано сильно вплинув курс культурології. Я йшов на нього зі скепсисом, а тепер вважаю, що це головна тема, з якої треба починати будь-яку освіту. Культурологія – це запобіжник від засудження. Коли ти розумієш, що людина просто перебуває в іншому культурному патерні, – у тебе зникає агресія.
Ми часто говоримо про трансформацію, але в Бізнес-школі УКУ я по-новому відкрив для себе поняття «преображення». У Преображенському соборі в Чернігові до мене дійшло: Господь не трансформувався – він таким і був. Це апостоли преобразилися, бо змогли побачити його справжнім. Оце і є мета Бізнес-школи – преображення нашої свідомості, щоб стати вільними від обмежень та «якорів».
Що б ви порадили лідерам, які сьогодні вагаються, чи варто інвестувати час у навчання під час війни?
Для лідера важливо не лише мати волю та знання, а й бути готовим завоювати весь світ і в один момент від усього цього відмовитися. Це справжня свобода. Я щодня програмую себе на те, що всього цього може не стати, і це дає можливість не чіплятися мертвою хваткою за результат.
Стабільний світ затьмарює лідерські можливості. В Україні зараз прекрасний час для вдосконалення, бо ми перебуваємо в умовах тотальної нестабільності. Саме тут можна витиснути із себе потенціал, про який ти навіть не здогадувався. Я впевнений, що в жодній іншій країні світу я не досягнув би того, що маю тут.
Якщо ви роздумуєте над вступом до Бізнес-школи УКУ, подумайте, чи готові ви до болісної трансформації. Наша група іноді плакала на модулях від емоційного напруження. Але якщо ви відчуваєте обмеження в собі чи в бізнесі – школа точно дасть напрямок, надію та техніки. А скористаєтеся ви ними чи ні – залежить лише від вас. Бізнес-школа – це космічний телескоп NASA: вчора ти дивився в підзорну трубу на одну зірочку, а сьогодні перед тобою відкрилася ціла галактика. І повертатися назад до своєї маленької грядки вже просто нудно.
Готові змінити підхід від «проєктної ферми» до інтелектуальної екосистеми, як це зробив Юліан Чаплінський? Бізнес-школа УКУ дає напрямок, надію та конкретні техніки для трансформації вашої компанії через програму Key Executive MBA. Дізнайтеся більше про магістерські програми для управлінців та станьте частиною спільноти, що змінює Україну.
