Про сьогодення служби здоров’я України, нові виклики, важливість якісних змін, медичне лідерство і не тільки читайте в інтерв’ю LvBS з Мар’яною Возницею, директоркою Західного департаменту Національної служби здоров’я України.
На Вашу думку, в чому головні виклики для медичних управлінців в Україні зараз?
М.В.: Бути готовими до змін. Розуміти свою відповідальність. Яка в контексті реформи фінансування системи охорони здоров’я отримує інше забарвлення. Відповідно – потребують нові знання. Це і стратегія, планування, управління персоналом. Робота в нових конкурентних умовах. Карта стейкхолдерів (зацікавлених сторін).
Кілька років тому в Польщі, ще до початку реформування системи ОЗ в Україні, польські колеги директори лікарень мені сказали так: «Керівники лікарень які є на одній території мають сідати в широкі переговори і вирішувати, що де буде. Радитися про те. І не забирати на себе те, що буде складним до виконання. Треба буде навчитися і віддавати певні підрозділи. Щоб не зайти в конкуренцію, де втратять всі. Ви маєте будувати спільну стратегію. Виходячи за межі тільки свого медичного закладу».
Тому великі виклики це: навчання, співпраця, готовність до змін. Зокрема до прозорості та відкритості. До розвитку свого закладу в контексті, а що ж саме потрібно пацієнту.
У чому актуальність вашої теми в курсі?
М.В.: Від осені 2019 року я працюю директоркою Західного міжрегіонального департаменту НСЗУ. Службі ще нема й 3-х років (от зовсім скоро буде). На сьогодні частина людей, навіть тих, які вже співпрацюють з нами, не до кінця розуміють, навіть, абревіатури: НСЗУ, НЦЗУ, чи то служба, чи то система, чи то ще щось. І взагалі для чого ці всі зміни, якщо можна «просто дати більше коштів». Відповідно починати треба від початку і передумов. Так само як, що таке ЕСОЗ (електронна система охорони здоров’я) і чому відсутність ручної паперової звітності може видовжити тривалість життя, чи допомогти побудувати вірну стратегію з розстановкою відповідних пріоритетів.
Викладання онлайн: плюси,мінуси? Якими були ваші виклики в такому форматі?
М.В.: З плюсів: менше часу іде на логістику добирання, як для організаторів – де і як що має відбутися. Людям, які мали їхати з іншої частини країни достатньо увімкнути комп’ютер чи телефон. Можливість навчатися у зручний час.
З мінусів: мені дуже потрібний зворотній зв’язок. А при онлайні цього досягнути дуже важко. Не вистачає кавових пауз, живого спілкування, обговорень. Живих людей довкола!
Також часто бувають різноманітні технічні моменти. Нестабільне інтернет-сполучення, як приклад. Також, коли йде навчання « у прямому ефірі», часто вимкнені камери і спілкування з «чорними квадратиками» не завжди додає натхнення.
За будь-яких обставин навчання НЕ зупинилося! І це найважливіше!
Що таке лідерство у вашому розумінні?
М.В.: От нещодавно слухала Євгена Глібовицького та Катерину Булавінову. Гєник дуже влучно сказав: «Лідерство перетворюється на розстрільну позицію».
Лідерство якось стало таким от модним трендовим напрямом до обговорення. Якщо ж дуже коротко, то в моєму розумінні, це вміння пряцювати над спільною ідеєю чи завданням, причому без такого: «Нехай поговорять, а буде і так як я захочу». Це формування ідеї чи завдання.
Лідерство – це про відповідальність. А це не надто легка ноша. Це і про відвагу. Але і про стриманість та смиренність.
А якщо зовсім просто, то часто це про поганий сон, про роздуми, про пошуки однодумців, про сумніви… Що здебільшого не можна показати. Бо очікування від лідера інші.
М.В.: Чому ви обрали для співпраці саме LvBS?
Для мене це честь.
Це формування чогось нового та якісного. Це про майбутнє значно далі, ніж завтра. Це про власний розвиток. І знову ж таки про відповідальність щодо кожного сказаного слова.
Насамкінець, цитата, як гасло для програми, або вашого курсу.
М.В.: «Є надія, що торжество принципу компетентності призведе до того, що навчання й самоосвіта стануть частиною стилю життя всього населення». (Юло Вооглайд «Мислити як громадянин»).
