Костянтин Шумський – випускник програми Key Executive MBА Львівської бізнес-школи УКУ, підприємець, власник мистецької галереї Iconart. Ідея галереї виникла під час навчання у LvBS. Про зародження цього проєкту, про перспективи українського мистецтва, аукціони та навчання Костянтин Шумський поділився з нами в інтерв’ю.
Костянтине, вітаю! Розкажіть, будь ласка, більше про свою справу.
Галерея сучасного сакрального мистецтва Iconart розпочала свою діяльність у 2010 році. Твори, які ми представляємо, відображають актуальні мистецькі процеси, несучи, разом з тим, глибший сакральний зміст. На мою думку, Iconart є тим проєктом, що привертає увагу до мистецтва, до духовного, змушує замислюватися, ставити питання і шукати відповіді.
Як ви прийшли до мистецької галереї?
Під час навчання у Львівській бізнес-школі УКУ(LvBS), сидячи в студентській аудиторії у корпусі на Хуторівці, я вперше побачив дуже незвичні для мене сакральні мистецькі об’єкти. Це були ікони, які до цього моменту не зустрічались у моєму повсякденному житті. Тому, можу зізнатися – під час вивчення деяких предметів, як от фінанси, мої думки відлітали і заглиблювались у мистецтво. Про напрямок сакрального мистецтва я подумав, коли виникла ідея галереї і треба було визначити точки диференціації.
Чи були складні виклики, з якими вам довелося зіштовхнутися на старті?
Я розумів, що не є людиною з мистецького світу, тому мушу якісно ввірватися в цей простір і зайняти свою нішу. Побудова команди, яка в певних компетенціях є сильнішою за мене – це було перше завдання. Друге – правильно зарекомендувати галерею з самого початку. Питання з чого починати, коли на даний момент ти «no name», під яким «брендом» виходити на мистецький ринок? Я дуже вдячний Іванці Крип’якевич-Димид, одній з провідних львівських художниць, за її виставку, якою відкрилася наша галерея. Власне, це був момент, коли середовище було спраглим та «вимагало» проєкту від Іванки, тому наша перша виставка стала дуже вчасною та успішною. Мовою бізнесу – цей проект став локомотивом, який зарекомендував нас та потягнув вперед.
Окрім відкриття галереї в Україні, ви ризикуєте і йдете на глобальний ринок. Розкажіть як це відбувалося?
Не назвав би це ризиком, радше виклик. Оскільки, є велика впевненість в мистецькій якості робіт, які створюють наші митці, ціль, до якої рухаємось – це промоція українського сакрального мистецтва у глобальному світі. Ми впевнені, що митці, з якими працюємо, є дуже конкурентними, це митці високого рівня. За роки діяльності ми отримали високі оцінки від поціновувачів з усього світу та, звісно, й самі постійно моніторимо ринок і бачимо високу конкурентоздатність того, що представляємо, я б навіть додав, унікальність. Маємо успішний досвід проведення виставок у США, Польщі, Австрії, Франції, Бельгії. Географія ж поширення наших робіт, мабуть, від Мексики до Киргизстану. Львів ж залишається для нас важливим плацдармом, звідки все починається.
Якщо виходити за рамки сакрального мистецтва, наскільки ви оцінюєте перспективи всього українського мистецтва?
Якщо говорити про становлення українського арт-ринку, який може далі виходити на західні ринки, то в Україні ми потребуємо нових потужних інституцій, як от музеї та галереї сучасного мистецтва, аукціонні доми, які б мали бути хоча б в кожному місті-мільйоннику, нового покоління арткритиків, мистецтвознавців, культурних менеджерів. Звісно, спроби є, звісно є люди, які цим займаються, але, як на мене, це тільки початок. Я впевнений, що ми можемо стати одним з гідних гравців, але про це, мабуть, могла б бути окрема довга розмова.
Якими є методи адаптації до нової реальності для вашого бізнесу зараз під час кризи, пов’язаної з Covid-19?
Криза заставляє усіх рухатися швидше і шукати нові можливості. Це поштовх, коли ти мусиш вийти за межі зони комфорту. Зараз ми активно працюємо над покращенням своєї діяльності. Проводимо маркетингові дослідження, прийняли стратегічні рішення щодо зміни певного позиціонування, працюємо над брендом, вдосконалюємо сайт та онлайн-продажі.
Можна сказати, що ідея бізнесу виникла у вас у стінах УКУ. Чи можете підсумувати, як вплинула на ваш проект бізнес-освіта і навчання на програмі Кеу Executive MBA?
Навчання стало каталізатором до втілення задуму і мрії. Воно дало сміливість, інструменти, твердий грунт, від якого ти можеш відштовхуватись.
Як ви оцінюєте мистецтво для благодійної мети, адже багато художників віддають свої картини на благодійні аукціони?
Тема благодійності є дуже важлива, ми маємо на кого рівнятися серед великих людей з усього світу, які традиційно віддають, хто десятину, хто набагато більше на благодійність і бачать в цьому сенс. Я хочу сказати добрі слова про УКУ – саме тут ми отримали справжній виклик і справжнє розуміння, на яку справу ти можеш спрямувати свою благодійність. Я б сказав, що в контексті УКУ, по Шептицькому, ми маємо принцип позитивної суми, тому що митці отримують сатисфакцію, фідбек на свою творчість, можуть долучитися до потрібної справи, а з іншого боку, коли ми говорили про арт-ринок в Україні, який зараз не є такий потужний, мистецькі аукціони УКУ в межах благодійних заходів дозволяють і привчають наше середовище підприємців до самого явища мистецького аукціону. Це можливість долучитися до доброї справи, а також – можливість пізнати світ мистецтва, якимось чином доторкнутися до творів, зачепитися за них, знати контекст, знати митця, і ставати учасником арт-ринку.
Розмовляла Галина Жеребецька
