Стати рушієм змін. 7 думок про лідерство від Наталії Климовської

Львівська бізнес-школа УКУ (LvBS) продовжує збирати думки успішних українок про лідерство. Чим воно є та які його ознаки? Чи можна/варто шукати різницю між жіночим та чоловічим лідерством? Чому досі вислів «жінка-лідер» може викликати у нашому суспільстві поблажливу усмішку? Для пошуку відповідей у межах проекту «Жіноче лідерство: стати рушієм змін» відомі жінки ділитимуться власним досвідом, розповідатимуть про виклики у своєму професійному і персональному житті, а також розповідатимуть історії успіху.

 NK

Цього разу наша співрозмовниця – жінка-лідер у багатьох значеннях цього слова: разом з кар’єрним зростанням та особистим розвитком вона встигає провадити громадську діяльність та знає, як знаходити час на родину та відпочинок. Проректор із розвитку та комунікацій Українського Католицького Університету Наталія Климовська ділиться важливими та цінними думками про лідерство, колектив як найбільшу цінність, час на кар’єру та час на сім’ю, і розповідає про ставлення до успіху та невдач.

«Лідером є той, хто вміє запалити людей, побачити в них ті здібності, які їм подарував Господь, і використати їх для загальної справи. У моєму житті дуже важливе місце займають стосунки. Завжди стараюсь вибудовувати дружні відносини в колективі, аби ми, так би мовити, жили однією родиною. Звичайно, цього я навчилася. І дуже щаслива, що понад 20 років працюю з Владикою Борисом Гудзяком, який для мене є прикладом дуже доброго лідера. Саме від нього я навчилася бути керівником. На роботі ми проводимо дуже багато часу. І якщо ми не зуміємо вибудувати стосунки, в яких нам комфортно, тоді будемо йти на роботу, як на каторгу, та не зможемо розкривати там усі свої таланти. Коли я беру нову людну на роботу, то в перші години з цим новим працівником я проводжу час, розповідаючи, як це важливо – плекати стосунки в нашому колективі. Ми підтримуємо одні одних, дякуємо, радіємо та сумуємо разом. Я дуже ціную свій колектив, адже вибудувати такі відносини непросто. Хороше треба помічати і відзначати, аби людина відчула поштовх йти далі. А ще – треба вміти дякувати, благословити. Спочатку я навіть не зовсім розуміла важливості цього слова, але часом достатньо просто сказати добре слово, і ви побачите, які позитивні речі відбуваються з людьми.

Коли у колективі панують гарні стосунки, то ви разом готові гори перевертати. Якщо я маю якусь ідею, то знаю, що колеги мене завжди підтримають, ми обговоримо усі думки і кожна ідея буде поцінована. Ми намагаємося робити разом, ми не знеохочуємо одне одного! І навіть, якщо у мене є підозри, що якась ідея не спрацює чи я мала вже такий невдалий досвід, я нечасто скажу «ні». А, можливо, саме цій людині вдасться – на відміну від мене!

NK

Читайте також: Стати рушієм змін. Ольга Сивак

Україні справді потрібні лідери. Незалежно, чоловіки це чи жінки! Просто люди, що готові брати відповідальність і вести за собою. Звісно, маємо над чим працювати, адже радянська (і пост-радянська) система вчила нас, як не бути лідерами, намагалась переконати нас: що тихіше ти сидиш, то тобі буде краще; що ти більш схожий на всіх та менше вирізняєшся, то тобі буде легше жити. І ці речі ще трохи сидять всередині нас… Але ми є вільні і живемо у вільній країні, тож повинні позбуватися цього радянського тягаря.

Якщо для жінки важливо будувати кар’єру, якщо їй це цікаво і приносить задоволення – це її шлях. Іншій можливо цього не потрібно, вона хоче бути вдома, творити комфорт, у цьому реалізовувати себе. І це саме її шлях. Важливо відчути своє покликання. Першого свого сина я народила у 28 років, це був свідомий та очікуваний крок, і на той час я хотіла залишитись вдома з дитиною. Але вже через півроку відчула, що вже дуже хочу повернутися на роботу (сміється). Для себе зрозуміла, що коли я і там, і тут, то більше встигаю, і моє життя збалансованіше.

Ми самі творимо баланс у своєму житті, і для кожного він буде іншим. Для мене важливий швидкий ритм, і коли у мене звільняється хоч трошки часу, я обов’язково знайду якийсь проект, аби цей час заповнити.

Якщо ми не ростемо, то падаємо вниз. Нам постійно треба розвиватися, здобувати нові знання. В університеті для цього у нас чудові умови, до нас постійно приїжджають викладачі, тренери, завжди є нагода бути на різних зустрічах і черпати знання. Часом йдеться не стільки про знання, а просто треба зупинитися і на годинку-другу послухати щось нове. Тоді зовсім інакше бачиш ситуацію, відкриваються нові перспективи. А це, безумовно, дуже корисно і для кар’єри, і для персонального росту.

Невдач не має лише у тих, хто нічого не робить. Можна не розрахувати сили, можуть якось несприятливо скластись обставини, і тоді невдачі неминучі. Але головне, аби ми вчилися від своїх невдач і ставали мудрішими. Мене невдачі не демотивують, а навпаки змушують рухатись вперед, вже з новими знаннями і новим досвідом.

NK

Читайте також: Cтати рушієм змін. Мар'яна Возниця

Довідка. Наталія Климовська – проректор із розвитку та комунікацій УКУ. Навчалась у Національному Університеті «Львівська Політехніка» та Львівському Інституті Менеджменту (MBA). Працювала менеджером Інституту історії Церкви, керівником Відділу інформації та зовнішніх зв’язків УКУ та пізніше Відділу розвитку УКУ. Була ініціаторкою студентської акції «Зі Сходу на Захід» та координувала комунікацію акції «Різдво разом», а також працювала керівником Львівського прес-центру УГКЦ з нагоди приїзду Івана Павла II в Україну. Провела першу в історії УКУ  фандрейзінгову кампанію розвитку університету «Нове покоління для нової України», яка зібрала понад 65 мільйонів доларів США.

Входить до наглядової ради Львівського міського центру реабілітації «Джерело», а також до рад директорів Української Католицької Освітньої Фундації в Канаді та США.

Прочитати цей матеріал також можна у другому номері бізнес-видання Школи «Insight LvBS Inside». Отримати свій примірник журналу ви можете на подіях Школи або ж просто завітавши до нас на рецепцію: Львівська бізнес-школа УКУ, вул. Козельницька, 2а, ІІІ поверх.