«Успіх бізнесу залежить від наших цінностей», − Лев Підлісецький (KE MBA)

1 січня 2014 року компанія «Чудо тур» відсвяткувала своє 5-річчя. Від часу заснування компанія  займає унікальну нішу на туристичному ринку Львова та України. Регулярні екскурсії на «чудо поїзді» та «чудо бусі», обладнання, яке дає можливість слухати екскурсію кількома мовами, це далеко не всі інновації, які запровадила компанія. Про здобутки, плани, ціннісну складову бізнесу і туристичний розвиток Львова − у розмові з засновником та ідейним натхненником «Чудо туру», випускником програми Key Executive MBA Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS) Левом Підлісецьким.

- Розкажіть, як з'явилась ідея створити «Чудо тур»? Якою є концептуальна основа компанії?
- Наша перша публічна екскурсія відбулась 1 січня 2009 року. Для мене історія компанії почалась, звісно, швидше. Десь у липні 2008 року прийшла думка, що треба починати власний бізнес, і що він має бути, по-перше, пов’язаний зі Львовом. По-друге, це має бути щось абсолютно відмінне від того, чим я займався раніше. По-третє, я хотів, щоб моя діяльність була пов’язана з туризмом. Так з’явилась компанія з проведення екскурсій «Чудо тур», основною засадою якої є регулярні послуги: наш «чудо поїзд» їздить кожних півгодини, а «чудо бус» − кожних дві. Ми є першопрохідцями в цій сфері з двох точок зору: наша компанія є першою в Україні, яка запровадила регулярні екскурсійні тури на транспортних засобах. Другий фактор − це використання спеціалізованих екскурсійних транспортних засобів. Також ми використовуємо обладнання, яке надає можливість проводити екскурсії на багатьох мовах одночасно.

- Як Вам працюється на туристичному ринку Львова? Як відомо, у Вас немає конкурентів.
- Прямих конкурентів, як таких, у нас немає. Наш бізнес перебуває на перетині різних послуг: це є і екскурсія, і атракція. Тому це ще питання, з ким ми конкуруємо? До прикладу, я вважаю, що наша компанія конкурує з гальбою пива в ресторані. Бо людина може або випити пива, або поїхати на екскурсію. Ми також конкуруємо з екскурсоводами: можна обрати або пішу екскурсію, або поїхати на «чудо поїзді».  Також ми конкуруємо з концертом чи фестивалем. Проте я абсолютно переконаний, що усі вище названі конкуренти є водночас нашими партнерами. І чим більше буде таких конкурентів, тим привабливішим Львів буде для туристів, а це відповідно збільшення кількості клієнтів.
Чи ми боїмося прямого конкурента, якщо, скажімо, поставлять збоку ще один поїзд? Сказати «ні», буде нечесно. Проте, як на мене, на разі ринок неготовий до двох таких компаній. Конкурент може попсувати «Чудо туру» дохідність, але він не зможе вижити. Водночас, ми працюємо і пильним треба бути завжди, аби при появі конкурента, не дати йому шансів випередити тебе.

- Як оцінюєте успіхи компанії «Чудо тур»? Якими є здобутки за останній час?
- Складно забезпечити ріст в компанії виключно силами самої компанії. Потрібно, щоб у місті розвивався ринок туризму, ми дуже від цього залежні. Коли буде збільшуватись кількість туристів у Львові, тоді ми зможемо мати ту частку, яка буде ставати нашими клієнтами. У нас специфічна послуга, оскільки відбувається дуже мало повторних продажів. Хоча є клієнти, які приходять ще раз (була одна пані, яка їздила на «чудо бусі», як мінімум, сім разів, і щоразу була в захопленні). Щодо здобутків, то, наприклад,  коли я навчався на програмі Key Executive MBA Львівської бізнес-школи УКУ, свою підсумкову роботу я присвятив дослідженням і провадженням відповідних кроків для забезпечення росту компанії на 20% щороку.
Величезний зріст клієнтів був відразу після «Євро-2012», у 2013 ми спостерігали незначне падіння. Я думаю, що це пов’язано також із загально економічною ситуацією: близько 70% усіх туристів Львова це українці зі Сходу країни. А коли люди не мають роботи, то, звичайно, ніхто не буде їхати на екскурсії.

- Ви є президентом Львівського туристичного альянсу. Як виглядає туристичний кластер нашого міста?
У 2012 році я став президентом Львівського туристичного альянсу. Моя каденція, слава Богу, закінчилась нещодавно. Кажу «слава Богу», бо люди в нас дуже несвідомі. На жаль, більшість думає тільки як заробити гроші. І зовсім не думає, що зробити, щоб заробляти більше а, відповідно, покращити місто. Кількість свідомих бізнесменів, мені видається, не сягає і 5%. Це дуже прикро. Туристичний альянс − якраз ідеальна платформа для того, щоб займатись такою проблематикою. Але не всі хочуть це розуміти. А переконувати людей «Нумо об’єднуватися і робити щось корисне» −  дуже складно і це невдячна робота.

- Ви згадали про навчання на MBA-програмі. Як вважаєте, бізнес-освіта може допомогти змінити ситуацію на краще, вплинути на пріоритети підприємців?
- Без засадничих людських цінностей бізнес не може нормально функціонувати. Якщо людина має певну систему цінностей, то це більше, ніж просто бізнес-підходи у справі. Вона розуміє, що треба робити дещо більше, ніж просто заробляти. Добре приготувати їжу в ресторані чи гарно обслуговувати клієнта − це одне. Але треба зробити так, щоб до ресторану приходили більше людей. Відповідно треба, щоб місто було кращим, а це залежить від того наскільки я, як бізнесмен, є соціально відповідальним і як я долучаюся до цього процесу. Я переконаний, що люди, які вчились на MBA розуміють це.
На МВА-програми ідуть навчатись бізнесмени, які мають певний управлінський досвід. Мій управлінський досвід почався з 2001 року, коли у неповні 24 роки я став фінансовим директором великого пострадянського заводу, на якому працювало більше 300 людей. Через два роки став першим керівником. Потім, у 2006 році, був призначений головою спостережної ради, а на іншому підприємстві (ще більшому) став головою правління. У 2008 році я заснував власний бізнес, не залишаючи всього попереднього, чим займався. Свого часу, я дуже швидко закінчив вчитися, бо після третього курсу пішов працювати. Тому потреба повчитись ще була. Коли пішов на Key Executive MBA LvBS, то відкрив для себе цікаву річ: багато з того, до чого я дійшов інтуїтивно, виявились правильними з точки зору науки. Я не знав як називається та чи інша теорія і як вона діє, я просто це робив! Звісно, під час навчання з’являлись нові думки. Багато кроків у «Чудо турі» ми робили під впливом вивченого матеріалу. Мій MBA-проект стосувався удосконалення бізнесу, це не був стартап. Я старався відповідно до кожного навчального курсу, який ми пройшли, впроваджувати певні зміни у компанії.

- Яким є Ваші цінності, засади на яких працюєте? Як створюєте клімат у своїй компанії?
- Перш за все треба бути чесним, зокрема перед самим собою, бо себе ніколи не обдуриш. Коли працюєш як найманий працівник, чи керуєш компанією, слід пам’ятати, − з одного боку ти працівник, а з іншого − людина, з одного боку може бути бажання, а з іншого – обов’язок.
Безцінним для мене є також поняття довіри. Ти маєш довіряти іншим і сподіватись, що довіряють тобі. Мені з початку кар’єри щастило на довірливі стосунки. Якщо я втрачаю довіру до певної людини, то просто не зможу з нею більше працювати.
Ще одним важливим фактором є відповідальність. У керівника є своя зона відповідальності, у працівника своя. Від людей, які поруч з тобою, залежить все: кожен у команді виконує свою роботу, яка дає загальний результат, тому має бути професійний підхід.


- Якою бачите свою компанію за 3-5 років?
- Чесно кажучи, я ніколи не ставлю собі завдань дорости до чогось. Можливо, це неправильно, але мої цілі є більш локальними, хоча завжди думаю про завтрашній день.
Я хочу, щоб всі клієнти, які є і будуть в компанії, були задоволеними. Для мене це великий показник. Якщо люди виходять з «чудо поїзда» чи «чудо буса» і дякують за надану послугу − це велика радість. Прибутки і гроші – це вже похідне. Але звісно, бізнес має бути рентабельним.

- Ви зазначали, що 70 % туристів у Львові − це українці. Чи входить в Ваші плани розвиток міжнародного сегменту?
- П’ять років тому, коли я прийшов на туристичний ринок Львова, була створена рада з конкурентоспроможності міста. Тоді частка іноземних туристів складала до 10 %: ми «тестувати» Львів на українських туристах, після того пробувати надавати послуги та пропозиції для іноземців. І фактично за останні п’ять років туристичний бізнес Львова над цим працював. Тепер частка іноземних туристів у Львові становить 25-30%.
Львів конкурує вже не з українськими містами, а з такими лідерами як Краків і Прага, при цьому не лише за українського туриста, а й за іноземного. Тобто іноземець, який планує кудись поїхати вибирає між Краковом, Львовом і Прагою. Виклик перед нами – як Львів має стати ще кращим і цікавішим? Це питання якості, доступності, кількості послуг.

- Наостанок, поділіться своїм рецептом досягнення успіху. Чи є серед бізнесменів авторитети, на яких Ви рівняєтесь?
- Я завжди хотів мати наставника, на якого можна дивитись і у кого переймати досвід. Але мені, на жаль, не пощастило.
Щодо «книжкових моделей», то мені близький Юрій Логуш. У нього, як і в мене, успішних кар’єрний ріст формувався на людських контактах і на довірі. Мене в 23 роки «кинули в ополонку» − керувати заводом, і я якось навчився там плавати. Певну роль, мабуть, відіграла фортуна − завжди трапляються добрі люди, з якими можна налагодити співпрацю. Чому мені це вдається? Думаю, частково через цінності, які передались на генетичному рівні. Я походжу з роду священиків, мій дід знав сім мов. Це були люди освічені, з високими моральними якостями. Звичайно, це непросто мати таких попередників, але це допомагає в житті. Я з дитинства розумів, що маю бути чемним і відповідно поводитись. Це завжди мотивувало. І тепер я вважаю, що завжди, на кожному місці, ти маєш робити своє діло так, щоб  не було соромно за зроблене. Я думаю, саме це є запорукою мого успіху.

Розмовляла Роксолана Кравчук