Cтуденти програми Key Executive MBA та вирушили на навчання у Мистецьке об’єднання «Дзиґа». Артцентр «Дзиґа» — приклад соціально значущого проєкту, про перетин мистецтва та бізнесу, який став навчальним живим кейсом для студентів-магістрів Бізнес-школи УКУ. Навчальний кейс — це реальна ситуація з бізнесу, яку використовують для навчання та розвитку практичних навичок у прийнятті бізнес-рішень.
У чому феномен «Дзиґи» ? Яке значення мав і має місце артцентр для львів’ян? Як зробити успішним проєкт з точки зору бізнесу? — над цими та іншими питаннями розмірковували студенти, працюючи над кейсом. Зрештою, чому саме «Дзиґа» ? — читайте далі у нашій статті.
Мистецьке Об’єднання «Дзиґа» було засновано у Львові в червні 1993 року членами студентського братства, серед співзасновників був також Ярослав Рущишин, засновник-ініціатор Бізнес-школи УКУ. В память про нього, саме «Дзиґа» стала першим живим кейсом студентів на початку нового навчального року.
Студенти слухали історію виникнення «Дзиґи» за ранковою кавою з одним із засновників — Влодком Кауфманом. Влодко Кауфман — відомий український художник та перформер, розповів учасникам, як усе починалось: а саме наприкінці 1990-х у Львові на хвилі фестивалю «Вивих» почала формуватися незалежна мистецька сцена, і якраз «Дзиґа» стала її беззаперечним символом.
Влодко Кауфман поділився, як виникла ідея створення закладу, та хто причетний до цього, а саме — Маркіян Іващишин, Андрій Рожнятовський, Ярослав Рущишин, Андріан Кліщ, Сергій Проскурня і сам Влодко Кауфман. Й додав: «Двигуном «Дзиґи» був ентузіазм. Зі самого початку все трималось на ентузіазмі».
«Мистецтво — це безмежно різне явище. І збиткове. Засновники «Дзиґи» взялися за цей вимір, за який ніхто не хотів братися — бо ж некомфортно, дратує, мистецтво скандальне, треба виправдовуватись, комусь щось пояснювати. І як правило, такі проєкти закінчуються провалом. А ще на той час 90-х років було безгрошів’я. Пам’ятаю, раз був такий випадок, що ми сидимо десь тут, маємо нараду. І нема Маркіяна Іващишина. А він просто не приїхав, бо не було грошей на автобус. Так ми будували бізнес — з нічого», — розповів Влодко Кауфман.
Він також поділився з присутніми тим, що більшість ініціатив «Дзиґи» були збитковими, або ледве покривали витрати: оренда, бюрократія, відсутність підтримки з боку влади. Все це разом не раз ставало на заваді, створювало непевність та, здавалось би, непідйомні труднощі. Однак команда продовжувала роботу, спираючись на власні ресурси й допомогу друзів. Влодко Кауфман згадував, що дуже цій справі допомагали сильні менеджерські якості Ярослава Рущишина та Маркіяна Іващишина.
«Дзиґа» побудована на таких вимучених, вимордованих, але хороших проєктах. Славко Рущишин часто називав усю цю затію фінансово-неприбутковим проєктом, але разом з цим — усім й усюди пояснював важливість творення культури» — пояснює Влодко.
Підсумовуючи виступ Влодка Кауфмана, сміливо можна сказати, що «Дзиґа» сформувала новий культурний простір Львова і започаткувала низку знакових подій, зокрема перший джазовий фестиваль у Львові. І стала тим місцем де з’явилося нове покоління митців. Понад два десятиліття свого існування «Дзиґа» довела, що культура може існувати навіть без державної підтримки. Головне, щоб була віра і спільнота небайдужих людей.
У 2018 році холдинг емоцій «!FEST» став співвласником «Дзиґи» . Про це бізнес-рішення і майбутні плани на арт центр зі студентами поділився Юрко Назарук, який є одним із співвласників холдингу. Він пригадав, як починав працювати у закладі, й додав, що «Дзиґа» ніколи не була бізнесом у класичному розумінні. Її творці створювали простір, де одночасно співіснували концерти, політичні дискусії, дипломатичні зустрічі та літературні вечори.
«Тут у день політики домовлялися про вибори, а ввечері відбувалася виставка. І все це під одним дахом», – пригадує Юрко Назарук. Він також поділився процесом перезапуску «Дзиґи» після смерті Маркіяна Іващишина. І тим, як інші засновники намагались при цьому зберегти головну місію та ідею закладу.
Юрко Назарук розповів про те, як оновлювали бренд та налаштували нові процеси всередині. Як результат — «Дзиґа» функціонує, як ресторан та галерея.
«Основна суть цих змін – зберегти місію закладу: щоб працювала галерея, аби «Дзиґа» залишалась місцем, куди можуть приходити художники, робити перші виставки. Плануємо зробити ще дизайн-маркет – це така річ, яка є при мистецьких галереях в Нью-Йорку, наприклад, коли функціонує галерея-магазин. Адже це про знак якості».
Юрко Назарук за час свого виступу неодноразово наголошував на тому, що соціально-важливі ініціативи все ж повинні містити бізнес-складову.
«Коли люди, які мають гроші, усвідомлюють важливість культури та інвестицій в культуру — це чудово. Але рідко коли приходять ті, які розказують про соціальний вплив на самому початку своєї діяльності. Ті, хто починає бізнес, акцентують на тому, щоб не втратити гроші. Щоб усе якось почало працювати, але точно не думають про те, як змінювати світ».
Також Юрко додав, що «Дзиґа» відрізняється від багатьох культурних ініціатив в Україні — вони не шукають гранти та донорів, а створюють самостійно джерела доходу, не відходячи від головної ідеї закладу. Тож цей кейс яскравий приклад для бізнес-освіти — приклад сталого підприємництва, де зберігається первинна місія та цінності.
Після завершення обговорення студенти Бізнес-школи УКУ мали змогу поспілкуватись зі засновниками, поставити їм запитання та обговорити це і зі стейкхолдерами. Одним з яких був Павло Гудімов, відомий український музикант, колекціонер мистецтва, артменеджер. Він поділився своїми думками щодо кейсу:
«Я думаю, що «Дзиґа» є першопрохідцем у Львові, і тут треба розуміти, що цей живий кейс, який втілювався методом певних спроб і помилок, певних досягнень і певних змін, буде цікавий для того, щоб зрозуміти бізнесменуяк працює культура. Бо в більшості випадків вони починають говорити спершу певними критеріями бізнесу. А я кажу:ні-ні-ні, давайте ми не з цього почнемо. Звісно, є і матеріальна складова будь-якої справи, але є і духовна: спадщини, пам’яті і культури.
Впевений, що кейс «Дзиґи» буде цікавим, як дослідження саме тому, що люди дещо змінять певний кут зору на феномени».
У фокус-групах студенти спільно працювали над викликами, які зараз переживає «Дзиґа» та ідеями для їх вирішення. Й поділились враженнями від роботи.
Наталя Яриш, власниця та СЕО Svarga: «На живих кейсах завжди цікавіше вчитися і працювати. Тому що досвід інших людей-творців накладаєш на свою історію. З’являється нагода транслювати різні бачення і більш глибше занурюватися в них. Є можливість запитатита поспілкуватися зі стейкхолдерами і проаналізувати ту, чи іншу ситуацію. Це дуже цінна історія для ведення власного бізнесу».
Водночас Катерина Гончарова, регіональна директорка по Україні, Світовий фонд пам’яток, зазначила: «Робота над такими кейсами допомагає зрозуміти ризики, проблеми бізнесу і потенційні шляхи вирішення. Крім того, формат роботи, який був обраний сьогодні — у групах й у форматі брейншторму, — він найбільш результативний, ефективний, якщо маємо за мету досягти якихось конкретних цілей, сформулювати або артикулювати для себе хоча б основну рамку для втілення певних ідей у майбутньому. Одним словом – дієво».
Завершальним етапом навчання стала презентація ідей, бізнес-рішень та напрацювань учасників.
