Третій семінар «Глобальна Україна» відбувся 16 липня у Київському центрі УКУ за підтримки Бізнес-школи Українського католицького університету та Міжнародного фонду «Відродження». Темою семінару була російська економіка (варто зазначити, що семінар відбувся до підвищення облікової ставки ЦБ РФ, яке публічно означило наявність проблем). Доповідач Сергій Гурієв, відомий економіст російського походження, нині декан Лондонської бізнес-школи, поділився своїм баченням, яке українські експерти обговорили відповідно до правила Chatham House. Підсумки виступу та обговорень наведені нижче.
- Об’єктивно визначити стан російської економіки важко через те, що немає достовірної статистики, та й сама економіка в умовах війни працює викривлено.
- Російська економіка відновила свій довоєнні масштаби і після рецесії 2022 р. продовжує рости 3-4% на рік. Вона має проблеми, бо перегріта воєнними витратами, відчуває брак робочої сили, і в Росії росте інфляція. Однак можна сказати, що запас міцності російської економіки досить великий. Якщо санкції на російську економіку не посиляться, то вона може функціонувати у теперішньому стані щонайменше ще 2-3 роки. Росія навчилася обходити санкції, економіка зростає, стан суспільства покращується. Росії вигідно воювати.
- Стійкість російської економіки ґрунтується на експорті нафти, фінансових операціях з Китаєм та Індією та на імпорті технологій європейських та американських компаній попри санкції або через посередництво Китаю.
- Відродження російської економіки не веде автоматично до покращення стандартів життя. Навпаки, для багатьох верств населення вони погіршилися. Рівень життя покращився для населення найбідніших районів та робітників воєнної промисловості – обидві категорії максимально користають з війни та переведення економіки на воєнні рейки. Вони, однак, становлять меншість.
- Російське суспільство поділене щодо війни. Але це не є поділ 50:50. Згідно з оцінками, 30% підтримує війну, 50% проти війни, а 20% не має виразної позиції.
- Питання: якщо майже 50% росіян проти війни, то чому вони не бунтують? На це питання є декілька відповідей. Головна причина – страх. Путінський режим більш репресивний, ніж пізньорадянський. Протестний потенціал у вигляді мітингів і публічних акцій вичерпався ще у перші тижні війни.
- У дискусії про поділи всередині російського суспільства прозвучало важливе застереження: навіть серед тих, хто хоче завершення війни, більшість ставиться до українців вороже і вважає, що Україна – це штучна країна, яка утримується лише завдяки Заходу.
- Що стосується еліт: багато російських бізнесменів потрапили в епідемію “випадання з вікна”, тобто гинуть за “дивних” обставин. Це поширюються й на тих, хто втік на Захід, – режим знаходять їх навіть там. До того ж, дехто з незгідних підпадає під подвійний вогонь – на них накладають санкції на Заході.
- Паралельно в Росії розгортається черговий переділ власності.
- Не виключено, що серед еліт може колись готуватися змова проти Путіна, але її шанси дуже невисокі через загальний страх перед Путіним.
- Ефект від військових витрат швидко закінчиться: проїдання, корупція, низький мультиплікатор економічного зростання. Це, зокрема, видно з того факту, що вперше за весь час своєї влади Путін говорить про потребу підвищення податків.
- Захід не розуміє російський менталітет і тому робить багато помилок щодо санкцій.
- Санкції значною мірою втратили сенс: санкції демонструють неприйнятність певної поведінки, але ніхто нині не знає, як змінити поведінку Росії. По суті, це давно не санкції, а економічна війна.
- Санкції збільшують вартість життя для громадян західних країн. Економічна війна має бути вигідною. Наприклад: витіснення Росії з ринків, посилення позицій у певних регіонах тощо.
- Не можна ефективно воювати з Росією, якщо більше ста американських компаній продовжують постачати компоненти.
- Водночас США дозволяють Китаю отримати дисконт на російську нафту і тим запобігти економічній кризі. Китай заробляє, а Росія стає більш залежною від нього. США обмежують свою конкуренцію з Росією на європейському ринку скрапленого газу, таким чином підтримуючи російську економіку: нині європейські платежі за російські енергоресурси перевищують європейську підтримку України.
- Експортний контроль по компонентах і критичних матеріалах можливий. Можна перекрити канали шляхом розслідувань, як доводить досвід боротьби з тероризмом. Україні вкрай важливо встановити, які західні компанії прямо чи непрямо допомагають Росії своїми поставками, щоб охопити їх санкціями.
- Ефективна економічна війна з Росією можлива, починаючи з позбавлення її нафтових доходів та виходу звідти західних компаній.
- Треба запропонувати Заходу максимально цинічний підхід до економічної війни: заробити на цьому.
- Водночас країни Азії й Латинської Америки не підтримують санкції проти Росії. Росії вдалося їх переконати, що це не Україна, а Росія веде антиколоніальну війну, нібито проти Заходу та американського імперіалізму. Країни Африки теж поділяють цю позицію, але їхню позицію через невисоку політичну та інтегральну вагу можна ігнорувати.
- Росія має кілька точок вразливості. Одна з них – перекриття каналів обходу санкцій через санкції проти китайських банків, які ведуть транзакції з Росією.
- Інша точка вразливості Росії – Крим.
- Якщо ситуація на фронті не зміниться, Путін може бути зацікавленим у перемирї. Він може “продати” це перемир’я як свою перемогу – мовляв, він захистив Донбас від “українського геноциду”.
- У випадку укладення перемир’я воно буде нетривалим: Росія готуватиметься до наступної фази війни, а чи готуватиметься Україна?
- Чи витримає перегріта російська економіка перемир’я? Точки зору розійшлися: хтось вважає, що безумовно, інші – лише якщо це буде підготовка до наступної фази війни. Важливо, що, як твердить Гурієв, рівень мілітаризації теперішньої Росії не є таким високим, як в останні роки Радянського Союзу.
- Російські цілі виходять за рамки України. Перемир’я буде використане для накопичення ударної маси, що створить іншу реальність.
- Російська економіка може підживлюватися додатковими ресурсами (захопленими територіями, монополізацією ринків тощо), тобто військова машина використовується як джерело прибутку.
- Російська модель економіки 500 років незмінна: захоплювати території, продавати сировину звідти, купувати технології. За останні 170 років це намагалися змінити 6 разів, але повсякчас невдало: лібералізація викликає відцентрові тенденції.
- Україна не має визначених цілей, ефективних політик та системи управління ні щодо війни, ні щодо санкцій, ні щодо інформаційного протистояння. Санкційна політика України близька до стану хаотичної. Припинився проєкт “Міжнародні спонсори війни”, згортаються інші інструменти тиску України на Росію.
- Україна не може вимагати, щоб Захід був рішучішим за нас. Ми не можемо втягнути Захід в економічну війну, якщо самі не готові.
- Українське суспільство не сприймає ідею, що якісь росіяни можуть бути використані Україною заради перемоги (наприклад, зняття санкцій з осіб, які виступлять проти Путіна).
- Стратегія подолання Росії не може ґрунтуватися на очікуванні економічного краху чи на захопленні Криму сухопутними військами. Так само нічого не змінить смерть Путіна.
- Шлях до перемоги – зниження доступу Росії до технологій, в тому числі шляхом зміни позиції Китаю. Водночас зміна співвідношення російських та українських втрат за рахунок фортифікації, поповнення особового складу, дронів, посилення міжнародних контактів Міноборони тощо.
- Ключова причина затягування війни – відсутність української стратегії та стратегії наших партнерів по Україні.
- Перемогти інституції можуть тільки інституції, а в нас розвал інституцій, передусім державної служби, брак спроможності й компетентності.
- Росія мавпує стратегію США в Іраку: масштабний тиск на інфраструктуру, невдоволення населення, падіння влади. Удари по інфраструктурі будуть посилюватися.
- Росія веде фундаментальну боротьбу з Заходом, а Захід поки що сприймає це як тимчасове відхилення від норми; це стосується зброї, енергетики, торгівлі тощо. Ніхто на Заході не думає на перспективу, сподіваючись, що війна наступного року вичерпається, бо Росія піде на компроміс, коли побачить неможливість досягнення цілей. Захід продовжує думати, що Росія – раціональний та договороздатний гравець, тож скоро відбудеться корекція російського курсу.
- Одне зі стратегічних завдань України – упакувати нашу війну у глобальний контекст, в тому числі що стосується Китаю.
- Для країн Азії, Африки, Латинської Америки Росія є давнім передбачуваним партнером, а Україна незрозуміло хто. Копіювання Україною євроатлантичного досвіду щодо цих країн контрпродуктивне.
- Росіяни поступово повертаються в європейські інституції. Український голос все ще сприймається як надто емоційний.
- Захід зацікавлений у збереженні статус-кво, незахідні країни – у зміні статус-кво, тож потрібні зовсім різні підходи.
