Історія знає чимало прикладів, коли не пов’язані з бізнесом люди засновували свої компанії і ставали успішними підприємцями. Точно так само є багато керівників, які ніколи не здобували ступеня з менеджменту. Проте не всі зобов’язані повторювати їхній важкий шлях проб і помилок, які їм дорого коштували. Для тих, хто хоче стати вмілим керівником, є бізнес-школи.

Усупереч стереотипам, якісну бізнес-освіту можна здобути не тільки на Заході. Навчання в Європі чи США пов’язане з великими фінансовими витратами, а також необхідністю на кілька років змінити країну проживання. Крім того, при всіх перевагах зарубіжних закладів вони не враховують української специфіки ведення бізнесу. Тому чимало хто робить вибір на користь вітчизняних бізнес-шкіл.

«Перед вступом на програму МВА я розглядав і закордонні варіанти, проте в той момент не міг дозволити собі їх фінансово і не мав можливості залишати Україну на довгий період», – розповідає випускник програми Key Executive МВА Львівської бізнес-школи при Українському католицькому університеті (LvBS) Володимир Гаразд. Із початку свого навчання він уже пройшов шлях від керівника скарбниці «Галнафтогазу» до генерального директора будівельного холдингу, що входить до цього концерну. За словами Гаразда, ступінь МВА, яку він здобув 2012 року, відіграла в цьому головну роль.

Особливості національної бізнес-освіти

В Україні є близько десяти закладів, де можна здобути диплом МВА. Проте визнання на міжнародному рівні й унікальне наповнення курсів мають тільки чотири з них. «Особливості ведення бізнесу в кожній країні відрізняються, тому існують докорінні відмінності в практичному складнику бізнес-освіти, яку надають українські, американські та європейські школи бізнесу», – пояснює виконавчий віце-президент Міжнародного інституту бізнесу (МІБ) Юрій Зеленін. – Дуже важливо мати свої програми МВА, розроблені власними викладачами з акцентом на міжнародний досвід».

Специфіка українського підприємництва зумовлює також і характерні риси викладання в найбільших вітчизняних бізнес-школах. На відміну від більшості країн, в Україні нема денної форми навчання МВА. Учасники програм займаються по кілька днів на місяць і виконують завдання між модулями. Усе це спрямовано на те, щоб вчитися «без відриву від виробництва».

В Україні також не можна здобути ступінь МВА як основну спеціальність в університеті. На думку Ірини Тихомирової, президента Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ), освітня система може підготувати фахівців – учителів, лікарів, інженерів, а керівником робить життя. Саме тому головна вимога до абітурієнтів українські бізнес-школи – як мінімум дворічний досвід роботи на керівній посаді.

Причин для цього відразу декілька. По-перше, на програму МВА підприємці приходять не задля теорії. Процес навчання в бізнес-школі мало нагадує заняття у виші: викладачі не читають лекцій із конспектів, а дискутують з усією групою під час розв’язання навчальних кейсів та їхнього обговорення. Передбачено, що ті, хто керував людьми протягом декількох років, уже мають необхідну теоретичну базу. А в школі бізнесу вони сподіваються систематизувати вже здобуті на практиці знання. «До навчання на програмі МВА з досвіду я нахапалася окремих «шматків» – маркетингу, менеджменту, фінансів, але мені важко було побачити комплексну картину функціонування свого бізнесу», – каже Олена Мороз, генеральний директор медичного центру «Інтерсоно» у Львові та випускниця програми Executive MBA 2012 року в МІМ.

По-друге, важливо, щоб кожен із слухачів програми МВА володів практичними знаннями, оскільки значний обсяг інформації учні бізнес-шкіл дістають зі спілкування один з одним. За словами Юрія Зеленіна, до 50% знань, здобутих у процесі навчання, надходять від колег по групі, а не від викладачів. «Програма МВА – тусівка в хорошому сенсі слова. Це дуже ефективний «нетворкінг», коли люди різних посад із різних галузей обмінюються своїм унікальним досвідом», – стверджує він. Зеленін також вважає, що саме в цьому полягає головна перевага бізнес-шкіл над іншими формами навчання менеджменту.

Бізнес-школи України

В асортименті продуктів усі українські бізнес-школи мають точку перетину – програму Executive MBA. Вона призначена для власників і менеджерів великого та середнього бізнесу, і з неї прийнято починати розвиток лінійки продуктів. Тому, хоч кожна бізнес-школа і розробляла наповнення свого флагмана незалежно від інших, у певному вигляді Executive MBA є у всіх великих гравців. На її основі учасники ринку розробляють нові продукти, аудиторія яких може відрізнятися віком, посадою чи сферою діяльності (МВА для власників бізнесу, молодих менеджерів тощо). На додаток до цього бізнес-школи дають ще й широкий вибір коротко- та середньострокових програм, спрямованих на навчання у вужчих сферах підприємництва.

Незважаючи на безліч відмінностей на кожному з цих рівнів, декан LvBSСофія Опацька вважає, що головні особливості шкіл виявляються не в наповненні курсів. «У кожної з них є свій стиль, який простежується не тільки в дизайні програм, а й культурі та атмосфері», – стверджує вона.

Між найбільшими гравцями немає прямої конкуренції та безкомпромісної боротьби за споживача. Ринок МВА-програм у нашій країні розвинений слабо. Лише чотири бізнес-школи міжнародного рівня не в змозі задовольнити весь попит 45-мільйонної держави. Тому всі школи орієнтуються на свою цільову аудиторію, і кожна з них зуміла виробити унікальні підходи до навчання. «Порівнювати МВА-програми українських бізнес-шкіл – це все одно що порівнювати яблука й апельсини. Хоча всі вони називаються МВА, їхнє наповнення в кожної школи дуже сильно відрізняється. Тому необхідно усвідомлено підходити до вибору програми», – каже директор МВА-програм Києво-Могилянської бізнес-школи (kmbs) Володимир Павелко.

Єдина сфера, в якій провідні українські бізнес-школи ведуть справжню боротьбу між собою, – корпоративне навчання. Компанії часто звертаються до них із завданням підвищити кваліфікацію певного кола керівників чи знайти розв’язання конкретної бізнес-проблеми. Для школи це можливість залучити постійних лояльних клієнтів, активізувати крос-продажі. Утім, як зазначаєЗеленін, це вже не основний, а побічний продукт її діяльності.

Ірина Тихомирова каже, що кількість гравців на вітчизняному ринку бізнес-освіти вже багато років не змінюється. «Щороку з’являються як мінімум дві бізнес-школи і приблизно стільки ж закривається», – ділиться вона своїми спостереженнями. Найчастіше такі школи «середньої руки» навіть не наближаються до того, щоб скласти реальну конкуренцію найбільшим гравцям. Якісні відмінності великих гравців – щорічне оновлення програм, наявність міжнародних освітніх турів, «живі» кейси у великих компаніях, зустрічі з відомими експертами та співпраця з міжнародними інститутами.

Керівник програми Executive MBA в kmbs Едуард Мальцев зауважує також важливість добору класної команди викладачів. «Власники бізнесу й топи – непроста аудиторія. Для спілкування з ними замало бути просто хорошим теоретиком чи практиком», – стверджує він і додає, що теоретично відкрити МВА-програму неважко, проте бар’єр входження у «вищу лігу» надзвичайно високий.

Як зазначає більшість учасників МВА-програм, у виборі місця навчання вони керуються здебільшого рекомендаціями та порадами знайомих випускників. Інші вивчають ринок і знаходять ту школу, яка відповідає їхнім вимогам і цінностям. Для тих, хто ще остаточно не визначився, Forbes склав огляд українських провайдерів МВА-програм. Крім закладів, перерахованих нижче, варто відзначити також Київський кампус Единбурзької бізнес-школи. Її програми розроблено в Шотландії, і в Україні їх викладають тьютори. Проте наповнення цих курсів не адаптовано до реалій ведення бізнесу в Східній Європі, тому її не можна в повному розумінні вважати українською.