Керівники стверджують, що їх компанії планують зробити акцент на ровиток ініціатив, а не на скорочення витрат. Чи можуть інструменти управління допомогти їм досягти тих інновацій, яких вони прагнуть? Про це у своїй статті розповідає викладач Колумбійського Університету та Центру Лідерства УКУ Грегорі Мюс.
За останні кілька десятиліть інструменти управління стали рутиною в житті керівників. Вони застосовують їх для забезпечення стрімкого росту рівня прибутків, запровадження інновацій, підвищення якості своїх товарів та послуг, підвищення ефективності та планування. Сучасні умови глобалізації, швидкий розвиток технологій та певні економічні потрясіння стали для керівників випробуваннями, з якими вони не стикалися дотепер, а, отже, і не мають відповідних інструментів їх подолання.
Щоб досягти у цьому певного успіху, керівники повинні володіти широким арсеналом такого інструментарію та вміти відібрати саме ті управлінські інструменти, які необхідні їхній компанії на даний момент. Сам процес відбору може бути таким же складним, як і питання бізнесу, які вони повинні вирішити, наприклад, управління, місія та візія через стратегічне планування, сценарне та резервне планування. Такі інструменти повинні якнайкраще допомагати їм приймати ділові рішення, що призведуть до поліпшення процесів, продуктів і послуг з метою досягнення вищої продуктивності і прибутку.
Успішне використання таких інструментів вимагає розуміння сильних і слабких сторін кожного окремого завдання, яке планується виконати, а також вміння творчо інтегрувати правильні інструменти, в правильному напрямку і в потрібний час. Секрет полягає не у виявленні якогось універсального простого рішення, а в чіткому розумінні, які механізми можуть бути застосовані, як і коли їх використовувати. Розглянемо три поняття, згадані вище:
Управління – Що це таке? Як ним користуватися?
«Хороше врядування» є терміном, який став широковживаним у колі установ, які займаються питаннями розвитку корпорацій та інших суб’єктів на міжнародної арені. Однак, єдиного загальноприйнятого визначення це поняття так і не отримало.
В роботі багатосторонніх організацій, таких як Світовий Банк, під «хорошим врядуванням» розуміють успішне керування економічним та державним секторами, включаючи прозорість та підзвітність, реформи в системі регулювання, навики державного управління та лідерства.
Інші організації (ООН, Європейська комісія та ОЕСР) мають більшу тенденцію до висвітлення демократичних засад врядування та забезпечення прав людини, в тому числі і в аспектах політичного врядування. Треті, (приватні компанії або представники сімейного бізнесу) вважають, що хороше управління полягає у золотій середині.
Деякі з багатьох питань, які розглядаються в межах програм управління більшості організацій:
– моніторинг виборів
– підтримка політичних партій
– боротьба з корупцією
– розбудова незалежних судових систем
– реформа сектору безпеки
– покращення надання послуг
– прозорість державних рахунків
– забезпечення цивільних та політичних прав
– стабільність регуляторного середовища для діяльності приватного сектору (в т. ч. цінових систем, режимів обміну та банківських систем).
Загалом, термін «хороше врядування» включає в себе різні, в основному «хороші» поняття. Але ці «добрі» речі не обов’язково застосовуються усі гуртом в кожній окремій ситуації.
Визначення місії та візіїшляхом стратегічного планування – Що це таке; Яким чином це використовується?
Місія є заявленою метою, візія – чітке уявлення того, що ви плануєте створити в майбутньому, а також яким чином ви буде йти до своєї мети. Заявлені цінності окреслюють ключові поняття вашої організації, моральні та загальні принципи.
Стратегічне планування є містким процесом, який визначає, яким саме бізнес повинен стати і як він може найкращим чином досягти цієї мети. Воно оцінює весь потенціал бізнесу і чітко пов’язує цілі бізнесу з діями і ресурсами, необхідними для їх досягнення.
Стратегічне планування пропонує системний процес,в якому ставляться найбільш критичні запитання і пропонуються на них відповіді, з якими може стикнутися команда менеджерів – що особливо важливо для прийняття великих, незворотних рішень, які стосуються залучення ресурсів.
Як правило, на етапі формування старші менеджери будуть виписувати загальну місію компанії і очікувані результати. Менеджери другої ланки можуть створювати візії для своїх окремих ланок або структурних підрозділів. Процес вимагає від усіх:
– Чітко визначити корпоративну культуру, цінності, стратегію і погляд на майбутнє шляхом співбесіди з внутрішніми і зовнішніми зацікавленими сторонами.
– Компанія має взяти зобов’язання перед зацікавленими сторонами та громадою.
– Переконатися, що цілі чітко окреслені, підхід є дієвим, а перспектива досяжною.
– Спілкуватися чіткою, простою і усім зрозумілою мовою.
– Розробити стратегію зацікавленої участі та підтримки в межах організації.
Сценарне та резервне планування – Що це таке; Для чого це використовується?
Сценарне планування дозволяє керівникам вивчити і підготуватися до кількох альтернативних можливостей розвитку подій на майбутнє. Таке планування вивчає можливі результати компанії, все, що може трапитися у випадку різноманітних варіацій розвитку подій та економічних обставин. Резервне планування оцінює наслідки раптових змін на ринку, різних збоїв у бізнесі і розробляє стратегії для боротьби з ними.
Сценарне та резервне планування дають змогу уникнути небезпеки спрощеного, одновимірного або лінійного мислення. Шляхом пропрацювання незліченних «А що буде, якщо…» сценаріїв розвитку подій, менеджери можуть проводити мозковий штурм разом і спростовувати свої припущення у незагрозливому, гіпотетичному середовищі, шукаючи правильних рішень, які призведуть до правильних дій. Таке планування дозволяє керівництву підготуватися та передбачити усі можливі шляхи розвитку подій та уникнути неочікуваних ситуацій.
Ключові кроки у сценарному та стратегічному плануванні:
а.) Вибрати часовий проміжок для ознайомлення;
b.) Визначити поточних припущення та хід думок осіб, що приймають рішення;
c.) Створювати різноманітні, але ймовірні, сценарії;
d.) Перевіряти вплив основних змінних у кожному сценарії;
d) Розробити план дій на основі або найбільш перспективних рішень або найбільш бажаних результатів для компанії;
f.) Моніторити події в міру їх розгортання для перевірки стратегічного напрямку компанії;
g.) Бути готовими змінити курс, якщо це необхідно.
За допомогою сценарного і стратегічного планування організація може:
– Досягти більш високого ступеня організаційного навчання.
– Прийняти виклик як неявних, так і широко поширених переконань і припущень про бізнес і його стратегічний напрям.
– Визначити ключові важелі, які можуть вплинути на майбутній курс компанії.
– Перетворити довгострокове планування на життєво важливий спільний досвід.
– Отримати чіткіше уявлення про майбутнє.
– Включити глобалізацію та управління змінами в стратегічний аналіз.
Довідка: Приватний інвестор та професор Columbia University (США), раніше займав посаду CEO у WSL PURE, філантропній організації Світової ліги серфінгу. Грегорі побудував успішну кар’єру фінансиста, включно із створенням та керівництвом компанією StrategicMed, яка є національною організацією боротьби із хронічними захворюваннями; Президент та СЕО організації International Medical Care, яка займається запровадження моделей надання первинниної медичної допомогти у країнах, що розвиваються.
