Перший семінар «Глобальна Україна» відбувся 12 квітня у Львові за підтримки Бізнес-школи Українського католицького університету. Темою семінару був Китай та китайська стратегія щодо України. Доповідач Сяою Лу (Xiaoyu Lu), доктор філософії (диплом Оксфорда) зі Школи міжнародних студій Пекінського університету, заявив наступну позицію.
Позиція Китаю, за словами китайського експерта
Існує розрив у сприйнятті між справжньою позицією Китаю та тим, як її представляють у західних і російських мас-медіа: його представляють як союзника Росії. Китайське керівництво постійно заявляло позицію мінімальної залученості та відмови підтримати будь-яку зі сторін. Така позиція виглядає підозрілою з української точки зору.
Китай розглядає Росію як непередбачуваного й нераціонального актора. Він не був поінформованим про російські плани. Початок повномасштабної війни був шоком для Китаю. Він був готовим до загострення конфлікту, але не уявляв, що Росія може почати повномасштабну війну проти України. Протягом першого року війни заявлена китайська позиція була вичікувальною: Китай спостерігав за розвитком ситуації й позицією Європи, США та країн Глобального Півдня. Починаючи з другого року, Китай заявляє максимально нейтральну позицію.
Цю позицію можна описати наступним чином:
- Китай підтримує суверенітет та територіальну цілісність України;
- Китай відхиляє ідею безпекових блоків, в яких США відіграє провідну роль, але не проти створення європейського безпекового блоку;
- Китай підтримує припинення вогню, але водночас не підштовхує нікого до переговорів;
- Китай вважає, що будь-яка проблема мусить бути вирішена політичним шляхом;
- Китай не постачає зброї чи навіть екіпіровки жодній зі сторін;
- Китай категорично проти застосування чи загрози застосування ядерної зброї.
Китай вважає, що така позиція не завдає шкоди українсько-китайським стосункам, але свідомий того, що українська оцінка може відрізнятися.
Китай прагне наступного:
- швидкого завершення війни,
- стабільних держав і кордонів, ніяких колапсів, поменше невизначеності,
- добрих стосунків з усіма.
Китай займає таку ж позицію, як і Індія, в його інтересах стабільна Росія. Нестабільна Росія загрожує інтересам Китаю, особливо з огляду на протяжність китайсько-російського кордону та наявність спірних територій.
Китай заявляє про відсутність китайсько-російського альянсу та відсутність важелів впливу на російську політику. Китай не втручається у внутрішні справи Росії, але переймається зростанням російського націоналізму та непередбачуваністю Росії. Історично Росія сприймалася в Китаї як ворог.
Китай прагне чітко розділяти політику й економіку та виступає проти використання економічного тиску для вирішення політичних завдань. Водночас Китай використовує поточну ситуацію для вирішення власних економічних проблем, зокрема здешевлення імпорту енергоносіїв і збільшення експорту в Росію. Китай вважає санкції проти китайських компаній за співробітництво з Росією контрпродуктивними й такими, що ще більше підштовхують до співпраці з Росією та загрожують післявоєнній участі Китаю у відновленні України.
Китай виступає проти розширення НАТО і вважає, що США не повинні втручатися у питання європейської безпеки. Китай визнає європейські прагнення України, але не схвалює намір приєднатися до НАТО. Китай прагне позбутися США в азійському регіоні через дискредитацію США як ненадійного партнера, який втрачає глобальне лідерство, що доводить російсько-українська війна.
Китай не вірить, що Захід щиро допомагає Україні через цінності, натомість вважає, що Захід робить це з огляду на свої геополітичні інтереси.
Китайське суспільство та китайські еліти неоднорідні, а процес ухвалення рішень досить складний. Можна визначити спектр із 7 груп, різних за чисельністю та впливом:
- Фанати Росії та СРСР, особисті фанати Путіна.
- Прихильники Росії як антизахідної, антиамериканської сили.
- Стратеги-реалісти, найбільш впливова група: вітають зміщення американського фокусу уваги на Європу, вважають, що Китай виграє від цієї війни, наполягають на мінімальній залученості Китаю та збереженні цілісності Росії.
- Стратеги-опортуністи, що прагнуть послаблення всіх сторін включно з Росією на користь Китаю та прагнуть заробити на війні, насамперед поставками зброї Росії.
- Реалісти-симпатики, що обстоюють більш проукраїнську позицію, ближчу до європейської, і завершення війни шляхом переговорів. Бачать паралелі між нинішньою війною та японо-китайською, підживлюються китайським націоналістичним ресентиментом.
- Ідеалісти-миролюбці, що не розуміють українського прагнення воювати. Дуже поширена група серед народних мас.
- Прихильники України, що вбачають війну між добром і злом і прагнуть повної української перемоги.
Поради китайського експерта щодо можливих дій України в китайському напрямку:
- Близькі відносини з Тайванем на противагу Китаю є контрпродуктивними.
- В умовах українських санкцій проти китайських компаній китайські компанії оберуть Росію, відтак Україна втратить.
- Західні та російські медіа «витягують» і «провокують» Китай на публічну проросійську позицію, щоб відштовхнути Україну від Китаю.
- Китай за вступ України до ЄС, але проти вступу України до НАТО.
Оцінки українських експертів
В процесі обговорення в середовищі українських експертів, яке проводилося відповідно до правила Chatham House, звучали наступні позиції.
- Українська оцінка китайської позиції діаметрально протилежна заявленій китайським експертом, оскільки саме розширена торгівля з Китаєм (продаж Росією енергоносіїв, купівля електронних компонентів та інших матеріалів) є основою збереження стійкості російської економіки та боєздатності її армії.
- Українське суспільство бачить Китай не так, як Китай бачить сам себе. Українці вважають Китай проросійським, таким, що підтримує життєздатність і боєздатність Росії. Водночас сам Китай дивиться на світ крізь призму китайсько-американських стосунків, і з цієї точки зору нинішня Росія влаштовує Китай як антиамериканська сила.
- Китаю не вдається сформулювати політичне послання Україні, яке викликало би довіру. Китайські заяви розглядаються в Україні як нещирі.
- Україна значною мірою розглядається в Китаї як частина радянської спадщини, як пострадянський простір, сіра зона.
- Українська політика Китаю відсутня, вона похідна від політики щодо США, Європи, Росії.
- Китай зацікавлений взяти участь у відновленні України, але чи зацікавлена в цьому Україна?
- Китай активно просуває свої інтереси в європейських країнах тими же способами, що й в Африці. Саме тому Китай зацікавлений тримати Україну в сірій зоні.
- Україна може сприйматися Китаєм як щось схоже на В’єтнам: незрозуміле джерело стійкості. Це стримує розвиток українсько-китайських відносин. І не треба пришвидшувати цей розвиток, бо це не обіцяє Україні нічого доброго.
- Китай не розглядає світ через призму боротьби добра і зла, характерну для західної цивілізації.
- Китай намагається поєднати протистояння із Заходом у політичній сфері та співробітництво в економічній.
- Китай вірить у великі держави та сфери впливу.
- Китай є антиімперіалістичним і водночас імперським.
- Китай традиційно намагається перемагати непрямими діями, а не силою. Скоріше за все, Китай не готовий до воєнного зіткнення.
- Економіка Китаю досить крихка й не дозволяє ані повноцінної модернізації армії, ні економічної експансії. Екстенсивне зростання вичерпується і може завершитися різким падінням. Демографічні проблеми наростають.
- Китай зробив ставку на штучний інтелект, щодо цього в Китаї немає правових чи етичних обмежень. Штучний інтелект розглядається як технологічний пакет, який змінює правила гри і може вивести Китай на провідну світову позицію у технологічному прогресі.
- США та Європа вважають колапс Росії вигідним Китаю, але чи вважає так сам Китай?
- Китай виграє в обох сценаріях консолідації влади в Москві та колапсу влади, найгірший для Китаю сценарій – формування нових незалежних держав, що орієнтуються на демократичний світ.
- Україна має показати Китаю вигідність української перемоги.
- Думки експертів щодо вигідності чи невигідності для Китаю заморожування війни на даному етапі розійшлися. Є фактори на користь заморожування (війна веде до надмірної консолідації Заходу, загрожує китайській торгівлі з Заходом), є фактори на користь продовження війни (вигідність китайсько-російської торгівлі, відволікання та послаблення Заходу). Така неясність є наслідком амбівалентності китайського ставлення до Заходу (торгувати і протистояти).
