Чергова зустріч Книжкового клубу, членами якого є випускники та учасники магістерських програм Бізнес-школи УКУ, була присвячена книзі «Чому нації занепадають» Дарона Аджемоглу та Джеймса А. Робінсона. Зустріч проходила у виставковій залі Гостинного дому «Архистратиг» при монастирі студитів у Львові. До слова, колишній ігумен монастиря Святоуспенської Унівської лаври Студійського уставу, тепер правлячий архієрей єпархії Святого Миколая з осідком у Чикаго владика Венедикт є випускником програми Key Executive МВА Бізнес-школи УКУ.
Учасники клубу також завітали в гості у видавництво «Свічадо» (один з перших проєктів, який почав діяти при монастирі) та мали натхненну зустріч про «економіку монастиря» та видавництво від директора та засновника Богдана Трояновського. Читайте далі більше про це.
Про книгу «Чому нації занепадають» Дарона Аджемоглу та Джеймса А. Робінсона
Чому одним країнам вдається розвиватися та процвітати, переживати кризи та використовувати їх на свою користь, а інші занепадають навіть без очевидних на те причин? Наскільки добробут націй залежить від географії, історії та способу управління? Більше про зустріч клубу і рефлексії від прочитаної книги його учасників – читайте у нашій статті.
Олена Джеджора, експертка та спеціальний гість зустрічі
Олена Джеджора – викладачка кафедри нової і новітньої історії України в УКУ, авторка багатьох книг та публікацій з історії:
«У 2003 році я отримала стипендію Фу Брейта в Колумбійському університеті і властиво там познайомилась з ідеєю, яка існувала вже 100 років й полягає в тому, що всі спеціалізації бакалаврської програми на першому і другому роках навчання мають обов’язковий спільний курс. Виник цей курс після того, як закінчилась Перша світова війна і дуже багато травмованих молодих людей поверталось в університети і не знали, що робити зі своїм життям, тобто момент серйозної світоглядної кризи. Цей курс придумали, щоб повернути людині сенс. І одним з таких курсів була «Історія цивілізації», який модифікувався в річний читацький семінар. Протягом тижня цілий кампус, тисячі людей, читають і обговорюють одну книжку.
Отже, я приїхала з цією ідеєю додому і ми з чоловіком загорілись цією думкою. Очевидно, що нам це потрібно: та сама криза, ті самі проблеми світоглядні, подолання ізоляції.
Перша модель, в якій ми це втілили, був курс для магістрів школи журналістики. Оскільки наші семестрові можливості були обмежені, то ми обрали головну ідею, про те як Європа від давнини і до тепер описує ідеальний соціум і щасливу людину. Умовно кажучи, ми її назвали «Найвідоміші європейські утопії». Ми вибирали найбільш знаковий текст для кожної епохи. Ми побачили, що це має сенс і провадили читацькі семінари в усі курси, які ми викладаємо».
Чи є технічні рекомендації, як читати?
За словами Олени Джеджори, вони є, але діють не для всіх, оскільки кожна людина знаходить свій спосіб. «Прочитана книжка – та, що прочитана декілька разів, бо кожного разу вона щось інше тобі говорить. Книжка потребує часу, її треба читати не поспішаючи. Для мене не діє нічого краще, ніж конспект. Завдяки вам я маю конспект цієї книжки», – додала експертка.
Учасники клубу відзначили, що це працює і в їхньому досвіді: коли читав цю книжку як тільки вона вийшла і коли зараз прочитав вдруге – зовсім інше сприйняття.
Ми зібрали найцікавіші посили та думки з книги, які винесли для себе учасники клубу:
- Тут є якась дуальність, з одного боку політична система має дозволити підприємництво, а з іншого – підприємництво, як друга рука має розвивати політику. Вони рухаються разом. Без них ти не збудуєш сильну країну.
- Перша думка під час прочитання: «А де ми зараз?», «Який шлях ми пройшли за 30 років?»
- Деструкція заставляє політичні інститути ставати цінними. Тут формуються настільки фундаментальні речі, що їх не можна розвернути, тому деструкція проводиться на мікросистемі.
- Люди виїжджають через дві причини. Гроші і страх.
- Чи є ми заручниками нашої історії, бо досі робимо вибір через наше минуле. Є недовіра. Чи можемо ми це змінити і які речі маємо усвідомити, щоб змінити хід подій.
- Маємо зрозуміти, хто ми і звідки. Зараз багато проєктів про українську ідентичність, бо важливо, щоб ми розуміли, хто ми. З недоліками, специфікою, культурними особливостями.
- Ця книжка накладає певну відповідальність на нас. Вона може бути класним інструментарієм, практичним посібником, коли ми ведемо розмову з нашими друзями, пояснення, чому судова система важлива, чому політика, це не про «брудна справа», а відображення того, ким ми є.
- В основі створення ЄС були дуже релігійні люди, елемент релігії і моралі є дуже важливим аспектом. Чи ті моральні цінності існують, чи вони ж приховані.
- Раніше церква розповідала про моральні орієнтири, тепер Європа вирішила, що моральні орієнтири визначає уряд.
- Ніколи спеціаліст високого рівня не піде в політику, бо в свої найгірші часи він заробить більше.
- Ми маємо війну і це можливість переламати хід подій. Не обов’язково, що ці критичні обставини призводять до успішної революції. Може бути, що одна тиранія замінює іншу. То що ми маємо робити, щоб зламати цей хребет?
- Твій внесок починається на твоєму робочому місці, з твої рішень. Політика починається з позиції.
- Культура донатів дуже розвинулась в українців і після війни це може конвертувати в політичні донати.
Окремі нотатки Олени Джеджори щодо книги.
«Цікаво читати книжку двох західних економістів, які оперують історичним матеріалом»
- У нас немає підстав говорити, що інклюзивні системи кращі за екстрактивні. Екстрактивні прожили більш 2000 років, це вже аргумент на користь недоліку аналізу.
- Традиційно в цій книжці Східна Європа дуже маргіналізована, на жаль.
- Автори вибирають тільки те, що підтверджує їхню думку, до великої міри це маніпуляція. Доволі поверхово оцінюють історію, важливих речей не називають.
- Вони пишуть про все, а потужний фактор релігійності абсолютно ігнорують. Великим зламом були релігійні війни, реформація. Те, що сталося з Англією, почалось як релігійна війна. Вони говорять про Іспанію і Англію, але ігнорують релігійний конфлікт
- Один із факторів успішності Європи є визискування світу на колоніалізації.
- Історія дає нам орієнтир, але не прирікає. Знати історію треба, щоб знати загрози
- Подобається, що тут комунізм правильно номіновано, як тогочасний абсолютизм.
- Книжка демонструє величезну важливість бізнесу та інновацій, те що ви робите за своєю суттю інклюзивне.
- Участь середнього класу і бізнесу – це завжди рушійна сила. Це ми бачили під час Майдану.
- Метафора, що сподобалась: інклюзивність штовхає до ще більшої інклюзивності та її поширення (поява добра сприяє ще більшій появі добра). Інклюзивні та екстрактивні інституції. Зважаючи на цю теорію, я б вважала ситуацію в Україні позитивною. Вона радше інклюзивна, ніж екстактивна, якою не була ніколи раніше.
- Подобається паралель щодо модернізації Японії та Китаю.
- Якщо ми не розгубимо те, що маємо, то ми не будемо fale state.
- Доконечна умова трансформації: нові люди з новими ідеями, їх треба культивувати.
- Нам ще треба пережити культурну деструкцію.
- Ми у періоді критичного зламу, нехай це буде наша чорна чума. Спротив буде не тільки тих, хто має владу, а й суспільний спротив. Так було завжди. Нам потрібен рівень критичного зламу – ще щось – щасливий випадок.
- Останнє, про що автори не згадують – свобідна воля людини, яку дав нам Господь. Нею треба користуватись на повну.
Один із висновків, які цього разу зробили учасники клубу: читаючи книгу, варто відзначати не лише, що подобається, а й те, з чим не згодні.
Окремо під час зустрічі Книжкового клубу учасники мали нагоду дізнатися більше про видавництво «Свічадо» з уст Богдана Трояновського:
«У 1992 році ми вирішили перейти в монастир і тут розвивали видавництво. В мене вже був досвід з Польщі. Юридично спочатку ми функціонували як монастир, а з 2004 року як прибуткова установа. Монастир хотів займатись паломництвом і ми домовились, що паломницький центр «Рафаїл» буде функціонувати з нами. Монастир отримав будинок від держави і Владика Теодор віддав нам на керування цей центр. Це ТзОВ, там є готель, магазин, приміщення під оренду.
На жаль, дуже мало таких видавництв як наші. Таких як ми в Польщі є 15, а менших ще більше. Ми не боїмось працювати спільно з конкурентами, з РПЦ і протестантами. Їм зручно, що в нас краще розповсюджений ринок.
Основна мотивація – не бізнесова, а релігійна. Для нас в пріоритеті є євангелізація. Економічна частина важлива, але другорядна.
Будуть складні книжки, я вам обіцяю. Про монастирі, гомосексуалізм і священників. В нас багато процесів пройшло трансформацію. Щоб не вмерти, треба відродитися. Колись була видавнича рада, яка приймала рішення. Зараз кінцеве рішення за директором. Наше гасло: бути, творити, ділитися.
Для мене найбільший критерій успіху був, коли я стою в магазині і якась жінка звертається: «А ви директор?» – «Так». – «Я хотіла вам подякувати, ви видали таку книжку про подружжя і вона врятувала наше життя, бо ми з чоловіком майже розлучалися».
Відгуки учасників Клубу.
«Особливості зустрічі додав Богдан Трояновський, який поділився історією видавництва «Свічадо» і розповів про інші проєкти, які вони реалізовують. Також ми мали насолоду спілкуватись з Оленою Джеджорою, з її глибоким розумінням історичних контекстів. І ще однією особливістю зустрічі став візит до нас владики Венедикта Алексійчука з його коротким, але таким влучним тлумаченням ролі Господа в житті людини і в історії», – поділився рефлексіями після зустрічі о. Ростислав Пендюк.
«Людським буттям неможливо зрозуміти Бога. Коли ми говоримо про Бога, будь-які слова є брехня. Коли ми кажемо «Бог любить» – це брехня. Бог невмістимий, ми не можемо наш світогляд людський вмістити в Бога. Бог не є філософська ідея. На рівні людського інтелекту ми не можемо зрозуміти Бога. Бог стоїть за всім, не можна казати «Воля Божа», треба казати «Бог стоїть за всім», – процитувала у своїх сторіз владику Венедикта Зоряна Богдан.
«Великою цінністю було мати у гостях історикиню пані Олену Джеджору, яка дала свою оцінку і рефлексії на книгу «Чому нації занепадають» з дуже глибинним аналізом і прив’язкою до історичних подій, а також поділилась з нами засадами курсу з читання великих книжок – історія великих ідей, які студенти УКУ мають нагоду вивчати», – зазначила Олена Созанська.
Нагадуємо, мета Книжкового клубу LvBS – об’єднати випускників довкола читання і рефлексій передусім бізнес-літератури, але не лише її, із залученням експертів і в клубному форматі Alumni LvBS. Це також можливість спілкуватись у спільноті Alumni, lifelong learning, особистісний розвиток. Книжковий клуб діятиме на постійній основі, зустрічі відбуватимуться раз у два місяці. Книжки обиратимуть учасники клубу з переліку, який формуватиметься за рекомендаціями викладачів школи, світових бестселерів, топ-книг із різних напрямків. Членом клубу можуть стати випускники магістерських програм LvBS, гостями можуть бути учасники магістерських програм LvBS та запрошені експерти.
