«У майбутньому здатність вчитися швидше за конкурентів може бути єдиною конкурентною перевагою»
Arie de Geus/Арі де Гіус
Схоже, що майбутнє, яке описує колишній топ-менеджер Shell, вже не за горами. Іншими словами, якщо ви вдвох утікаєте від тигра, потрібно втікати швидше за вашого супутника. Вже понад 14 років я живу в Азії, тому, ймовірно, що страждаю певними проазійськими упередженнями. Проте останнім часом виглядає, що найшвидше «біжать» саме азійські країни.
[Автор: Сергій Лесняк, директор компанії «RR Commodities» (Shanghai); викладач з міжнародного бізнесу. Останні 14 років працює у КНР. Сфери зацікавлення: бізнес, економіка та культури Далекосхідного регіону. Член Шанхайської Асоціації Тайцзи (Чень)].
На сьогодні три найбільш динамічні економічні регіони світу розташовані у східній частині земної кулі: Індія, Китай та АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії, — ред.), а також Японія і Південна Корея.
Азійське економічне диво значною мірою відбувається завдяки розвитку міст і швидкої масової урбанізації. За підрахунками, в Китаї до 2020 року до міст переїде ще 100 мільйонів людей, збільшуючи частку тих, хто проживає у містах, до 60% від загальної кількості населення. До порівняння, 1990 року міським тут були лише 26% населення. Решта східної півкулі не відстає — загалом до 2025 року в азійських містах житиме понад 2,5 мільярди людей.
До того ж, за прогнозами, до 2025 року 46 із двохсот глобальних міст буде у Китаї (дані, які я тут використовую, взяті з книг мого приятеля Джонатана Вотзеля, провідного експерта з урбаністики). Однак і цього недостатньо китайцям — вони хочуть створювати суперміста, які ефективніше ґенерують приріст ВВП через економіку знань, покращення логістики: економіку масштабування, міжнародну торгівлю та через бліц-масштабування.
Якщо припустити, що міста в Україні конкурують не між собою, а з містами Китаю чи Індії, то ситуація стає дуже непривабливою для нас. Так, деякі українські міста ще можуть дивувати, але в сучасному світі цього недостатньо.
Ми ніяк не помічаємо, що умовно конкуруємо лише один з одним всередині своєї країни. Отож, для ефективного розвитку економіки нам потрібний розвиток міст і розвиток комунікацій між містами. Знову ж таки, українські міста в глобальному вимірі є малими, тому вдало конкурувати можна регіонами, об’єднуючи декілька міст швидкісними потягами та якісними трасами. Власне, розвиток інфраструктури є не менш важливим чинником, який сприяв розвитку Китаю, а зараз допомагає зростати іншим азійським країнам. Швидка та ефективна логістика дозволяє пришвидшити рух пасажирів, товарів, ресурсів та, зрештою, економіки загалом.
Швидка економіка потребує швидких грошей. У Китаї це блискуче вирішили шляхом розвитку платіжних додатків. Сьогодні ледь не кожен четвертий китаєць має не тільки банківську картку, але й додаток Alipay та Wechat, що дозволяє миттєво з телефона переказувати гроші чи сплачувати в магазині за допомогою QR-коду. Швидші та «прозоріші» кошти — швидша економіка.
LvBS запрошує на унікальну програму «Бізнес як військова стратегія»
Не менш важливим чинником, який стимулює розвиток азійський країн, є створення ефективних кластерів, які охоплюють декілька подібних галузей. В Україні необхідно на державному рівні розглянути та почати втілювати ідею кластеризації, створення новітніх галузевих суперрегіонів із максимальним залученням місцевих людських ресурсів (як-от в Китаї є кластери міст, які зайняті переважно у галузі комерціалізації біологічних наук); а також — створення освітніх центрів, де б навчали новітніx технологій. Як приклад однієї з моделей: випускники профільних вишів ще рік «донавчаються» за допомогою мультинаціональних компаній, які згодом їх рекрутують.
Також важливим кроком є пошук інноваційних галузей, які через регуляторні бар’єри не можуть розвиватися у більшості країн: біологічні науки, робототехніка, квантові комп’ютери. Потрібно запропонувати компаніям з цих галузей інвестувати в Україну та максимально лібералізувати законодавство для їхнього розвитку.
Виникають нові запитання: як ми виграємо конкуренцію з іншими країнами і з великими компаніями на шляху до створення вартості? І чи є у нашій культурі глибоко вкорінене розуміння вартості?
Сергій Лесняк під час програми LvBS «Бізнес як військова стратегія» (2017)
Ефективних виходів українських продуктів з високою доданою вартістю дуже мало. На державному рівні важливо було б нарешті визначити, які галузі з високою доданою вартістю повинні бути пріоритетними для країни, виділити ті галузі, де ми можемо бути найкращими у світі (йдеться не про аграріїв). У чому полягає комерційний («той, що продається») бренд «Україна»?
Коли зовнішні інвестиції мають значення? Ми дуже тішимося з того, що є компанії, які заводять в Україну інвестиції, і наші люди там крутять дроти. Але це не є інвестиція, яка приносить високу додану вартість у країну. Цю роботу можуть з таким самим успіхом робити в Бангладеші чи в Тиморі. Такого типу інвестиції просто займають населення і допомагають йому вижити.
Набагато більшого сенсу має створення умов для внутрішнього високотехнологічного інвестора, коли генеруються і вільно обмінюються Знання (у японців це називається БА). Ми повинні нарешті вийти зі surviving mode до створення вартості.
Мене колись дуже вразив один випадок: відома фінська дизайнерська компанія Marimekko використала роботу Марії Приймаченко у декорації фінських авіаліній. І тільки пильний фін, якому трапилось побувати у Національному Музеї Мистецтв, а згодом і полетіти літаком із візерунком Приймаченко, повідомив про це небайдужу фінську громадськість.
Річ у тому, що у нас є багатющий ресурс знання, який ми ще досі не навчилися комерціалізувати.
Статтю підготовлено спеціально для ІІІ числа бізнес-видання Insight LvBS Inside, яке ви можете отримати на заходах та в офісі Львівської бізнес-школи УКУ.
5-6 липня Львівська бізнес-школа УКУ запрошує на унікальний серіал із циклу «Бізнес як військова стратегія». Цього разу 2 дні навчання пройдуть у Берестечку та Луцьку. Серед її викладачів буде і Сергій Лесняк. Дізнайтеся, як долучитися до навчання!
