В рамках навчальної програми «Ефективне управління малим бізнесом» відбулась дискусія-зустріч на тему «Життєстійкість бізнесу в умовах [постійних] змін».
Участь взяли:
Ольга Гуцал, — українська підприємиця, CEO компанії автомобільної продукції відомих брендів «Каміон-Оіл» та засновниця стартапу для автомобілістів, сервісу пошуку і онлайн-запису на СТО: Autobooking.com.
Софія Опацька, — Декан-засновниця та Голова Наглядової ради Львівської бізнес-школи Українського католицького університету.
Тож, ділимось із нашими читачами кількома цікавими інсайтами із зустрічі.
Як показав досвід, ми доволі швидко перебудувалися, переформатувалися, по-іншому почали працювати. Майже всі бізнеси, окрім кінотеатрів, яким потрібно тепер по-іншому будувати свою діяльність, — вижили досить швидко. Раніше запитували доволі часто про менеджмент, маркетинг, логістику, через те, що у мене товарний бізнес. Зараз запитують більше про взаємозв’язок: «Я і маркетинг», «Я і менеджмент», «Я і команда», «Я і гроші», «Я і свобода», «Гроші і свобода». Тобто з основних запитань зникли запити на інструкцію, а з’явилися запити на виживання.
«Якщо раніше ми виживали завдяки досвіду, то тепер ми виживаємо завдяки тому, що знаємо, чого ми особисто хочемо і на що ми здатні. І це абсолютне інше життя», — Ольга Гуцал.
Як все те, що ми переживаємо за останні кілька місяців впливає на освіту, на майбутнє освіти?
Мені здається, що пандемія усіх нас вчить таких двох чеснот, як смирення і терпіння. І це те, чого, зазвичай, нам дуже бракує в підприємницькій діяльності. Водночас саме ці цінності дають можливість бізнесам досягти успіху.
Гадаю, що наше з вами завдання, після того як рівень пандемії спаде, — це в першу чергу не забути найкращих речей, яких ми навчилися за ці місяці чи роки. Не відкидати одразу отриманий нами досвід, а навпаки – зберегти його і взяти з нього найкраще. Оце наш з вами виклик і найбільша складність. Адже ми істоти, які в принципі забувають усе дуже швидко. І ми точно захочемо про це швидко забути, так? Опісля ми прагнутимемо лише розповідати про пережите своїм дітям, онукам, правнукам, але насправді ми можемо чимало винести з нього корисного, — радить Софія Опацька.
Як нам не забути уроки з цих днів?
Наука так сильно випереджає можливості людства використовувати результати наукової праці, що суспільство дуже сильно розшаровується на тих, хто здатен творити щось нове, прогресивне і на ту більшість, яка навіть не встигає захотіти цим скористатися. Я думаю, що в результаті пандемії відбудеться ще більше розшарування.
Мені завжди подобалося та подобається бути серед тих, хто змінився. Але навіть ті, що змінюються, уже не встигають обернутися назад. Основне, що я помічаю впродовж останніх кількох років, і особливо зараз – це не просто зміни, це швидкість змін. Все, що ми вважали нормальним 1,5 року тому – на сьогодні звучить як “інше” життя. Ми ж не живемо, — зараз ми насправді боремося та пристосовуємося. І коли повністю адаптуємося — забудемо і про цей етап у житті та рухатимемося дальше. Загалом, я думаю, що у нас термін «письменник-фантаст» знову буде цікавішим, аніж «письменник історик», — поділилась Ольга.
«З одного боку, в умовах пандемії, ми стали всі однаковими, рівними і ми можемо наймати людей в цілому світі. З іншого боку – це дуже великий виклик для тих організацій, які побудовані на спільнотності і на цінностях. Тому що ми стверджуємо: ми є спільнота і для нас важливо рухатися усім разом. І от оце може бути виклик для таких організацій, як LvBS чи UCU», — Софія Опацька
У мене є ще дві рефлексії стосовно того, що цей сучасний світ змінив в плані «працівник – організація». Три роки тому у Нотр-Дамі я була на виступі однієї жінки, яка займає високу позицію в уже досить розвинутому стартапі з Каліфорнії. Вона розповідала про те, як вони наймають людей по цілій Америці, оскільки, умовно кажучи, в штаті Індіана можна найняти людину, яка працюватиме з дому, у два рази дешевше, аніж людину з Каліфорнії. Тоді у мене було дуже багато запитань, як ці люди справлятимуться віддалено. Але зараз усі так працюють. Всі можуть собі це дозволити. Всі змушені собі це дозволити! Ми, як університет, повинні з цим тепер якось працювати. Ми мусимо тепер докладати для втримання нашої культури набагато більше зусиль, аніж це потребувало колись. І я думаю, що це буде викликом для дуже великої кількості компанії та організацій, — додала Софія.
Як на вашу думку, що важливо власникові прокачувати в собі? Які знання, які навички?
Софія Опацька:
Я завжди кажу, що треба дивитися на широкий світ і читати не те, що тут передруковано чи, переписано, чи, що подають у місцевих новинах, а бажано все ж таки цікавитися тим, а про що люди в світі говорять. І мені здається, що це має бути маст-звичка для будь-якого керівника чи власника бізнесу — дивитися новини з найкращих світових медіа і ресурсів, читати те саме, що читають керівники в цілому світі, ну і хоча б час до часу заглядати в Financial Times, навіть, якщо частина тієї інформації безпосередньо нас не стосується.
«Чим ширший наш периферійний зір, тим це більше нам потім допомагатиме у бізнесі. Є така чудесна фраза, що керівниками бізнесу потрібні і телескоп і мікроскоп водночас. І треба вміти дивитися і в один і в другий, по черзі чи одночасно», — Софія Опацька
Ольга Гуцал:
Справді потрібно спостерігати за тим, що відбувається у світі. Не важливо, що роблять наші сусіди, і навіть байдуже, що роблять наші конкуренти сьогодні. Якщо ми, будучи глобальним світом, отримали впродовж чотирьох місяців інфекцію на 202 країни світу, значить ми так само можемо поширити на ці 202 країни наш вплив, наш бізнес, наші стартапи. У цьому всьому я вбачаю досвід. Я бачу, як працює уряд, і як при цьому виживають чимало компаній. Наймудріші швидко користуються отриманим досвідом і йдуть далі, а всі, хто слабші довго ще читатимуть опісля книжки, про те як все відбулося.
Чого Вас навчив стартап? Та як зберігати стартаперське мислення у класичних компаніях?
Ольга Гуцал
О, це цікаво, бо я ж стартапер з однієї сторони, а з іншої – власниця компанії, якій уже от-от буде 26 років. Що мене першого навчив стартап, чого я не бачила раніше, займаючись класичним бізнесом – це абсолютно інші люди, які по-іншому мислять, прагнуть, по-іншому формулюють своє життя. І ще чого стартап навчив мене – це не обговорювати, а діяти. Що роблять люди в класичному бізнесі? Вони обдумують. Що роблять стартапери? – Вони пробують. І спосіб, з яким стартап досліджує світ значно ефективніший. Жодні роздуми не допомагають так добре, як можливість спробувати і зробити. І я завжди ніби з однієї сторони казала, що невдача – це правильно, але тільки стартап по-справжньому навчив мене, що таке невдача, скільки їх буває, і чому вони не повинні нас зупиняти. Стартаперське життя – це така друга молодість для мозку підприємця.
Софія Опацька
Для нас це дуже актуально на сьогодні, адже з однієї сторони університет – це досить-таки традиційна організація, а з іншої – у нашій стратегії-2025 закладено, що ми хочемо бути підприємливим та інновативним університетом, тому оцю культуру стартапу нам надважливо зараз зберегти і розвивати. Я також вважаю, що під час кризи ми усі певною мірою стартапери. Що на вашу думку стартап? – Це зазвичай невелика команда, мало ресурсів, велика ідея і потреба вижити. Треба дожити до наступного етапу, нових клієнтів, наступних кроків. У березні-квітні – це була ситуація для більшості компаній, коли традиційні бізнес-моделі перестали працювати і потрібно було швидко переналаштовуватися. Мені здається, що саме це включило тоді оцей дух стартапера. В багатьох зародився своєрідний sense of urgency – відчуття, що відкладати не можна, потрібно щось змінювати. А це насправді перший крок, якщо говорити про будь-які зміни та розвиток, і це добре.
До слова, Львівська Бізнес-Школа УКУ нагадує про можливість приєднатись до навчальної програми «Ефективне управління малим бізнесом», що стартує 8 лютого 2021 року. Це чудова можливість для керівників малого бізнесу уникнути поширених помилок та створити міцну основу для досягнення стійкого фінансового успіху на усіх стадіях життєвого циклу.
