Соломія Чубай – співачка і культурна менеджерка, авторка мистецьких і соціальних проєктів, серед яких – «Колискові для Олекси», «Чубай. Україна. Любов. POETY» і «POETY. Діалог поколінь». Минулого року закінчила програму «Ефективне управління малим бізнесом» від LvBS.
Соломія знає, що дива існують. Історія з її сином, якому колись діагностували аутизм, але який тепер живе повноцінним життям підлітка, це доводить. Інклюзивний соціальний проєкт Соломії Чубай «Колискові для Олекси» вже допоміг багатьом сім’ям. Зараз вона вирішила його масштабувати і розвивати новими напрямками, у чому їй став у нагоді як досвід навчання на програмі Ефективне управління малим бізнесом, так і підтримка спільноти Бізнес-школи. Чому для мистецької сфери теж потрібна бізнес-освіта і як ці знання допомагають поширювати її цінності – вона розповіла в інтерв’ю.
Соломіє, можете розповісти про нові проєкти, які у вас зародилися після навчання у Бізнес-школі?
Я пішла навчатисяна програму Ефективне управління малим бізнесом, оскільки була у мистецькій сфері, яка не вміє на себе заробляти. Особливо в час ковіду і у війну ця сфера перетворилася у суцільну благодійність. Прийшла на навчання із запитом, як монетизувати те, що роблю.
У мене є соціальний інклюзивний проєкт «Колискові для Олекси», яким займаюсь з 2016 року. Це проєкт мами для сина, тому що коли моєму синові Олексі було три рочки, йому поставили діагноз високофункціональний аутизм (синдромом Аспергера). Була ситуація, коли він дуже сильно кричав і я заспівала йому колискову своєї бабці «Ой, ходить сон біля вікон». Він стишився і сказав «Мамо, співай ще». Відтоді я зрозуміла, що колискові допомагають. І за цей час в нас уже є великі соціальні, благодійні напрацювання. Я проводжу арттерапію, читаю лекції по інклюзії: вчителям, педагогам, вихователям, педіатрам, постійно надаю допомогу батькам дітей з аутизмом і відправляю їх до спеціалістів. Працюю таким місточком для тих, хто потребує допомоги.
І зараз, уже після навчання, визріла ідея цей проєкт розвивати далі і створити на його основі одяг для сну, для затишних обіймів, прогулянок і для безпеки, оскільки зараз діти мусять бігати у бомбосховища. Плануємо пошити їм піжами, худі або футболки з брендуванням «Колискових для Олекси». Цей одяг буде особливий, по-перше, хорошою якістю, а по-друге, там будуть різні послання, як от від Лесі Українки «Тішся, дитино, поки маленька» або від Миколи Вінграновського «Мамо і тато колисали». Тобто кожна дитинка і її батьки отримають такий заспокійливий меседж. Крім того, вони отримають не просто одяг, а ще й доступ до якісних колискових, якиху мене є 20 пісень, а також доступ до колядок, якщо це новорічна колекція. Плюс я ще буду залучати своїх друзів, які теж роблять контент для дітей, наприклад, як Марічка Бурмака. Хотілось би додати ще й рекомендації від видавців Мар’яни Савки та Івана Малковича, що вони пропонують на читання перед сном. Тобто це буде цілий комплект.
Коли цей комплект з одягом уже має бути готовий?
Це складно сказати, оскільки зараз ми якраз консультуємося з Бізнес-школою і намагаємося знайти рішення, як це правильно зробити, як знайти партнерів чи інвесторів. 3 грудня у FESTrepublic будемо робити великий концерт і поки що на сам концерт ми зробимо пробні худі і футболки.
Також запрезентуємо нову співпрацю зі «Зробив тато», це екопродукція з дерева. Ми там будемо продавати наших пташок – прикраси на ялинку – це буде набір із QR-кодом на наш проєкт. І частина з цього набору буде йти в підтримку благодійного фонду «Колискові для Олекси».
Завжди є питання взаємодії бізнесу і культури. В час війни ми трохи відійшли від цього, бо зараз усі донатять на ЗСУ, а батьки з дітьми, які мають особливості розвитку, залишаються начебто збоку. Але їх теж хочеться підтримувати, тому що це наше майбутнє. Війни рано чи пізно закінчуються, а діти, яким потрібне ментальне здоров’я, і батьки, які на них впливають, потребують цієї підтримки вже зараз. Тому я вирішила сконцентруватися на цьому, і через бізнес, який має змогу цю діяльність монетизувати, ми можемо дуже багато речей зробити.
Також хочемо провести інтенсив з арттерапією і створити таке коло довіри, де будемо співати, спілкуватися у теплій атмосфері, а кваліфіковані психологи будуть давати поради, наприклад, як поводитися під час повітряної тривоги, як не перейматися за майбутнє, як відчувати тут і тепер, як дякувати. Тому ми це називаємо соціальним бізнесом.
Тобто це буде корисно насправді не лише для дітей з особливими потребами, а й загалом для всіх дітей і їхніх батьків, особливо у наш час?
Так, ви правильно підмітили, що це для всіх. Це значно ширше соціальне питання. Ми зараз опинилися в часі війни, коли всі стривожені новинами, смертями. Ми отримаємо дуже багато військових з інвалідністю, і нам треба буде вчитися з ними правильно комунікувати.
На нинішньому етапі ви шукаєте партнерів, які будуть цей одяг виготовляти?
Так, у нас уже є кілька напрацювань. Поки що ведемо попередні переговори. Основне питання – це, звісно, кошти, за які виготовляти ці речі, а потім – де їх реалізовувати. Чи це має бути інтернет-магазин, чи ми можемо запартнеритисяз якимись великими компаніями, або ж це буде подарункова продукція. Тобто наразі багато питань, але ми працюємо з маркетологами з Бізнес-школи УКУ і намагаємося знайти ключ, як це все можна зробити. Тому що є дуже хороша ідея, але ще не зрозуміло, як її гарно реалізувати. Думаю, що Бізнес-школа в цьому якраз дуже компетентна і може сильно допомогти.
Ви, як людина творча, що особисто для себе почерпнули з навчання у Бізнес-школі і, можливо, що нового для себе відкрили в плані організації і просування культурних проєктів?
Я зрозуміла, що все можна монетизувати. Якщо ти маєш історію і мрію, ти можеш знайти своє коло споживачів, які готові за цей продукт платити гроші. Коля я навчалася, мені дуже сподобалося, що бізнес не є бездушний і що це не є тільки про гроші. Це ще й про колектив і про психічне здоров’я в ньому. Бізнес ефективніший, коли ти маєш однодумців, коли людина на роботу приходить не лише за високою зарплатою, а й тому, що розділяє цінності компанії. Це для мене було шалене відкриття.
Також дуже допомагає ком’юніті, яке тут сформувалося. Коли ти говориш, що вчилася у Бізнес-школі, то навіть великі бізнесмени Львова дивляться на тебе з повагою. Вони знають, що ти можеш конкретно говорити, а не думають, що, ой, прийшла знову творча людина і зараз в неї якісь рожеві мрії, метелики довкола неї літають. А ти вже оперуєш якимись економічними поняттями, табличками, відсотками і розумієш, які будуть затрати і який можливий прибуток. Це був величезний для мене поштовх. Звісно, коли почалася війна, я, як і всі, волонтерила. Але вже повернулася до своєї діяльності і підтримка спільноти Бізнес-школи для мене зараз дуже важлива. Це супервідкриті люди з великим серцями. І для мене це про український якісний бізнес цінностей і духовності.
На вашу думку, як у бізнесі знайти баланс, щоб це була прибуткова справа, але й щоб там лишалася душа і добре начало, закладене у проєкт від самого початку?
Бізнес-школа якраз і вчить цьому балансу, щоб це не був цинічний заробіток. Усі викладачі пропагували цінності і наголошували на цьому. Окрім того, звичайно, що вони нас дуже чітко вчили суто фінансових інструментів, як, наприклад, зменшити витрати і таке інше. Мені здається, що в нас в Україні дуже змінилося саме обличчя бізнесу. Це вже не те, що було в 90-х. Я побачила, що бізнесмени хочуть заробляти чесно і допомагати цій країні, відновлювати її. І вони готові робити хороший якісний продукт, який несе за собою якийсь сенс.
Ви також згадували, що важлива команда. Чи вже маєте її сформовану?
Зараз команда частково зібрана. Бракує операційного і фінансового директорів. Я шукаю людей, яким зможу довіряти і які зможуть взяти на себе сам цей сухих розрахунок, але яким будуть дуже відгукуватися цінності, які несе соціальний інклюзивний проєкт «Колискові для Олекси».
Можете більше розповісти, чого ще очікувати на концерті 3 грудня?
Це концерт для тих, хто вірить у дива, або не вірить, але хоче прийти і побачити, що вони існують. Бо наша історія з моїм сином, як ми вийшли з аутизму,– це справжнє диво. Як і те, що він зараз у свої 15 років вчиться у школі, має багато друзів, займається айкідо і вчить японську. Це вже диво, яким хочеться ділитися, і хочеться, щоб люди відчули свято Миколая.
Ми будемо співати мої авторські пісні з «Джалапітою», з Rockoko. Іванка Димид буде робити відеоарт наживо. Окрім того, в нас виступатиме хор Школи вільних і небайдужих. Це не є професіонали-хористи, але нам хочеться, щоб весь зал співав. Квиток дорівнює благодійності. Відповідно, частина коштів піде у благодійний фонд «Колискові для Олекси», щоб вже допомогти сім’ям, які цього потребують.
