21-22 лютого у Львові в Бізнес-школі УКУ відбулася зустріч українських і польських громадських експертів, присвячена аналізу стратегічної ситуації в обох країнах, обговоренню ключових викликів та пошуку шляхів для стабільної співпраці. Ця подія стала продовженням ініціативи, започаткованої у 2024 році, коли у Львові було підготовлено Маніфест сталого миру. Відтоді діалог лише посилився: проведено серію форумів, здійснено спільні дослідження, розроблено механізми взаємодії. Під час зустрічі експерти розглянули поточний військовий, політичний і соціальний контекст, стратегічні виклики для України, Польщі та Європи, а також інструменти для ефективного двостороннього діалогу. Це була не просто дискусія — це спроба знайти реальні рішення для довгострокової співпраці. Зустріч організовано за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Фонду ім. Стефана Баторія. Ділимося напрацьованим комюніке українсько-польського діалогу.
Текст комюніке:
Ми, представники польських та українських громадських організацій та інтелектуальних спільнот, зібралися у Львові 21-22 лютого 2025 року, у третю річницю повномасштабної агресії Росії проти України, у драматичний момент міжнародних відносин, щоб засвідчити:
Наші країни нерозривно пов’язані не лише спільним минулим, а й спільним майбутнім. Не може бути миру й безпеки для України без миру й безпеки для Польщі. Не може бути миру й безпеки для Польщі без миру й безпеки для України.
У нашій історії багато важких і трагічних моментів, ми часто по-різному трактуємо та оцінюємо події минулого. Проте розбіжності не обов’язково повинні призводити до конфлікту, а найкращим способом досягнення згоди та примирення є діалог із повагою до історичної правди та визнанням субʼєктності та самобутності сторін. На кону майбутнє, його виклики зобов’язують нас до взаєморозуміння та згоди.
Європа є нашим спільним домом, і європейська безпека неможлива без України та Польщі. Об’єднання зусиль наших народів заради миру і безпеки в Європі має стати прикладом для всіх європейських націй. Ми підтверджуємо спільне прагнення до якнайшвидшої та повної європейської інтеграції України.
Ми вважаємо необхідною подальшу розбудову сталої інфраструктури відвертого діалогу на основі досвіду Форуму “Україна – Польща”. Цей діалог міг би включати:
- створення координаційної ради громадянського суспільства Польщі та України;
- відновлення в урядовому та неурядовому форматі постійної українсько-польської конференції з євроінтеграції;
- розширення платформ польсько-німецької співпраці шляхом включення до них української сторони, а відтак побудова тристоронніх польсько-німецько-українських моделей взаємодії;
- систематичне експертне співробітництво для вирішення проблем і питань, які допомагають нам зрозуміти наші суспільства та визначити нові можливості для спільних дій;
- розвиток наявних і пошук нових шляхів та форм культурної співпраці між нашими суспільствами, з урахуванням позитивного досвіду таких програм як Gaude Polonia, Премія Конрада, Премія Малевича тощо;
- активне залучення молоді обох країн до діалогу щодо нашого спільного майбутнього;
- підвищення ефективності та охоплення інформаційної діяльності та створення стратегічних комунікаційних каналів для нашої платформи;
- створення фонду для підтримки діалогу та взаємодії наших країн, моделлю якого може бути Вишеградський фонд.
Вважаємо, що наш діалог потребує розширення та залучення громадянського суспільства інших європейських країн, зокрема Німеччини, країн Балтії та Центральної Європи.
My, przedstawiciele polskich i ukraińskich organizacji społeczeństwa obywatelskiego oraz środowisk intelektualnych, zebraliśmy się we Lwowie w dniach 21-22 lutego 2025 r., w trzecią rocznicę pełnoskalowej agresji Rosji na Ukrainę, w dramatycznym momencie relacji międzynarodowych, aby dać świadectwo:
Nasze kraje są nierozerwalnie związane nie tylko wspólną przeszłością, ale i wspólną przyszłością. Nie ma pokoju i bezpieczeństwa dla Ukrainy bez pokoju i bezpieczeństwa dla Polski. Nie ma pokoju i bezpieczeństwa dla Polski bez pokoju i bezpieczeństwa dla Ukrainy.
W naszej historii jest wiele trudnych i tragicznych momentów, często różnimy się w interpretacji i ocenie wydarzeń przeszłości. Różnice nie muszą jednak prowadzić do konfliktu, a najlepszym sposobem dojścia do porozumienia i pojednania jest dialog z poszanowaniem dla historycznej prawdy oraz uznaniem dla podmiotowości i odrębności stron. Stawką jest przyszłość, jej wyzwania zobowiązują do wzajemnego zrozumienia i zgody.
Europa jest naszym wspólnym domem, a bezpieczeństwo europejskie bez Ukrainy i Polski jest niemożliwe. Wysiłek naszych narodów na rzecz pokoju i bezpieczeństwa w Europie powinien być przykładem dla wszystkich narodów europejskich.
Potwierdzamy wspólne pragnienie jak najszybszej i pełnej integracji europejskiej Ukrainy.
Uważamy, że konieczne jest rozwijanie trwałej infrastruktury dla otwartego dialogu w oparciu o doświadczenia Forum Ukraina-Polska. Starania te mogą obejmować:
- powołanie rady koordynacyjnej między przedstawicielami organizacji społeczeństwa obywatelskiego w Polsce i w Ukrainie;
- przywrócenie, w formacie rządowym i pozarządowym, stałej konferencji Ukraina-Polska ds. integracji europejskiej;
- rozszerzenie form współpracy polsko-niemieckiej o włączenie do nich strony ukraińskiej i budowanie trójstronnych modeli współdziałania polsko-niemiecko-ukraińskiego;
- systematyczną współpracę ekspercką podejmującą problemy i tematy, które pomagają zrozumieć nasze społeczeństwa i wskazać nowe możliwości wspólnego działania;
- promowanie istniejących i poszukiwanie nowych sposobów i form zacieśniania współpracy kulturalnej uwzględniając pozytywne doświadczenia takich programów, jak Gaude Polonia, Nagroda Conrada, Nagroda Malewicza i inne;
- włączanie młodych ludzi z obu krajów w dialog na temat wspólnej przyszłości;
- zwiększenie efektywności i zasięgu działań informacyjnych oraz utworzenie kanałów komunikacji strategicznej dla naszej platformy;
- utworzenie funduszu wspierającego dialog i współpracy między naszymi krajami, którego modelem mógłby być Fundusz Wyszehradzki.
Ponadto uważamy, że dialog należy rozszerzać i angażować doń środowiska obywatelskie innych krajów europejskich, w szczególności z Niemiec, krajów bałtyckich i Europy Środkowej.
