Бізнес-школа УКУ вже 17 років формує нову генерацію управлінців, підприємців та лідерів, які створюють інноваційні компанії, розвивають економіку та змінюють правила гри. Проте шлях до становлення такої інституції не був простим. Як зародилася ідея створення Бізнес-школи в католицькому університеті тоді, коли культура бізнес-освіти ще лише формувалася? Які виклики довелося подолати? Як школа змінювалася впродовж років і які ключові принципи залишаються незмінними? Яку роль відіграла міжнародна співпраця та підтримка бізнес-спільноти?
Про це та багато іншого ми говоримо з тими, хто стояв біля витоків школи — декан-засновницею Софією Опацькою та віце-президентом SoftServe Олегом Денисом. Як ухвалювалися перші стратегічні рішення? Що сьогодні означає якісна бізнес-освіта, і як вона впливатиме на майбутнє українського підприємництва?
Щоб дізнатися відповіді на ці запитання, читайте статтю!
Перші кроки: відповідь на потребу ринку
Один із засновників Олег Денис зазначає, що напрям розвитку школи будувався на чіткій філософії: сприяти розвитку українського бізнес-середовища через якісну освіту. На той час він разом з іншими засновниками відчував гостру потребу у фаховій підготовці не лише власників компаній, а й менеджерів, які мали б вивести бізнес на новий рівень.
«Ми всі тоді закінчили Києво-Могилянську бізнес-школу і бачили, наскільки важливим є навчання для керівників. Ми хотіли полегшити і пришвидшити процес розвитку українських компаній через бізнес-освіту», – розповідає Олег Денис.
Водночас, за його словами, тоді ніхто не думав про розвиток школи у категоріях кількості студентів чи програм – пріоритетом була якість освіти та її вплив на бізнес-середовище.
«Чи могло б бути більше студентів? Можливо. Але для мене завжди важливішою була якість, а не кількість. До війни ми любили казати, що могло бути краще. Сьогодні ж головне – що ми продовжуємо працювати та розвивати нашу справу», – додає він.
Бізнес-школа УКУ була створена ініціативою бізнесу для бізнесу, а не академічною спільнотою. Це визначило її фокус – практичні знання, що допомагають підприємцям справлятися з викликами реального світу.
Олег Денис згадує, що 17 років тому українському бізнесу гостро бракувало кваліфікованих менеджерів із бізнес-освітою та системним розумінням управління.
«Кожен вважав свій бізнес унікальним, але коли починалася взаємодія, ставало зрозуміло: відмінностей у підходах багато, але спільного ще більше. Жодна бізнес-ситуація не є абсолютно унікальною – схожі кейси вже траплялися у світі, і їхні рішення можна вивчати», – розповідає він.
Бізнес-освіта як необхідність, а не опція
Софія Опацька наголошує, що за ці 17 років бізнес-освіта в Україні суттєво еволюціонувала. Якщо раніше вона сприймалася як щось незрозуміле і виключне цікаве, то сьогодні стала необхідною і важливою умовою для конкурентоспроможності компаній.
«Коли ми починали у 2008 році, мало хто розумів, навіщо вкладати десятки тисяч доларів у навчання, яке створює тобі незручності (бо справжнє навчання це про вихід за рамки), після цього потрібно кілька років щоб отримати повернення такої інвестиції, якщо ці гроші можна було використати на щось дуже практичне тут і тепер. Однак із розвитком ринку та посиленням конкуренції підприємці усвідомили, що без якісної бізнес-освіти складно бути міжнародного рівня гравцем і вийти на глобальні ринки», – пояснює вона.
Особливо помітним цей тренд став після фінансової кризи 2008 року, а згодом Революції Гідності. Тоді багато українських компаній почали орієнтуватися на західні ринки та відчули необхідність в оновленні знань, щоб говорити з міжнародними партнерами «однією мовою».
«Бізнес-школа стала своєрідним місточком між Україною та глобальним світом. Ми запрошуємо міжнародних викладачів, щоб допомогти нашим підприємцям орієнтуватися в глобальних тенденціях та бути конкурентоспроможними», – зазначає Софія Опацька.
Читайте інтерв’ю з CEO Бізнес-школи УКУ Ярини Бойчук
Олег Денис додає, що культура lifelong learning в Україні поступово стає нормою для підприємців та компаній.
«Останні 20 років я бачу, що навчання стало частиною культури. Це не просто обов’язок, а природний процес, що дає нові можливості, драйвить і відкриває горизонти. Вчитися – це так само захопливо як читати цікаву книгу чи знайомитися з новими людьми», – ділиться він.
Інвестиція в освіту, на думку Олега Дениса, передусім – це інвестиція часу. Він наголошує, що сьогодні час є найціннішим ресурсом, якого постійно бракує, адже світ рухається значно швидше, ніж раніше.
Формати навчання можуть бути різними – онлайн-курси, живе спілкування, лекції, участь у клубах чи дослідницьких проєктах. Важливо не лише читати книжки, а й обговорювати їх, слухати чужий досвід і рефлексувати над ним. Олег також вважає, що обмін думками з дітьми про бізнес та їхнє бачення сучасного світу – це ще одна важлива форма інвестиції в освіту.
Секрет успіху: що допомогло Бізнес-школі УКУ рости та розширюватися?
За словами Олега Дениса, школа зростала завдяки вірності своїм цінностям та відкритості.
«Ми не просто навчаємо бізнесу – ми створюємо філософію. Всі зароблені кошти реінвестуються у розвиток школи. Це не бізнес-проєкт у традиційному розумінні, а велика справа, яку ми щиро творимо», – зазначає він.
Софія Опацька додає, що школа завжди працювала як стартап – швидко реагувала на запити ринку та гнучко розширювала свою лінійку продуктів.
«Ми швидко відкривали нові програми, включали англійську як обов’язковий елемент ще у 2012 році, постійно адаптували продукти під реальні потреби бізнесу. Ми не боїмося як відкривати нові продукти, так і закривати ті, що втратили актуальність», – пояснює вона.
Як школа долала кризи: COVID-19 та повномасштабне вторгнення
COVID-19 Бізнес-школа зустріла підготовленою завдяки стратегічним рішенням УКУ.
«Університет мав кризову команду, яка розробила план повернення на кампус у травні щодо навчального року 2020-21, коли більшість інших тільки починали реагувати у серпні», – згадує Софія Опацька.
Під час повномасштабного вторгнення важливу роль відіграла міцна спільнота випускників та викладачів.
«Люди довіряли школі. Вони підтримували одне одного, навіть якщо не були знайомі особисто. Це проявилося ще під час Майдану, а у 2022 році стало ключовим фактором. Крім того, ми швидко переконали студентів, що бізнес має працювати, а навчання – продовжуватися», – додає вона.
Окремо Софія Опацька відзначає роль Ярини Бойчук, яка як керівниця Бізнес-школи УКУ провела команду через обидві кризи.
«Потрібно мати багато терпіння і стратегічного мислення, щоб провести школу через такі виклики», – підсумовує вона.
Детальніше про магістерські програми Бізнес-школи УКУ
Переломні моменти та складні рішення
Софія Опацька згадує, що одним із найважливіших рішень у розвитку школи стало відкриття нових магістерських програм, які не просто повторювали класичний MBA, а мали унікальний фокус.
«Я багато подорожувала і спілкувалася з представниками американських університетів, і зрозуміла, що Україна не є у фокусі міжнародної бізнес-освіти. Наші програми були надто малими, щоб привертати увагу глобальних партнерів. Тоді я усвідомила дві речі: нам потрібно відкривати нові програми з чіткими нішевими спеціалізаціями і обов’язково робити їх англомовними», – розповідає вона.
За її словами, першим викликом стало те, що деякі потенційні студенти не мали достатнього рівня англійської, тому довелося відмовитися від частини учасників першого набору. Проте стратегія виявилася правильною – всі наступні учасники магістерських програм вже були англомовними.
Другим важливим рішенням став ребрендинг школи, який закріпив її позицію як провідної бізнес-освітньої інституції в Україні.
«Ми зробили достатньо, щоб показати, що бізнес-школа в Католицькому університеті – це абсолютно нормально і відповідає світовій практиці. Це був серйозний крок уперед», – додає вона.
Олег Денис підкреслює, що найскладніші рішення завжди пов’язані з людьми.
«Все, що пов’язане з цифрами, приймати легше. Найскладніше – це люди: викладачі, студенти, працівники школи. Не всі рішення можуть задовольнити кожного, і саме ці моменти є найбільш емоційно складними», – зазначає він.
Інноваційні підходи, які стали стандартом
Бізнес-школа УКУ запровадила підходи, які згодом стали популярними в українській бізнес-освіті. Одним із них є формат навчання командами, коли учасники з різних компаній, що не є конкурентами, навчаються разом. Це дозволяє отримувати ширшу перспективу та ділитися досвідом у безпечному середовищі.
Ще одним важливим кроком став розвиток наукових центрів, які дали змогу публікувати міжнародні дослідження, інтегрувати сучасні знання у навчальний процес та формувати якісну експертизу в ключових галузях.
«Центри Бізнес-школи УКУ – це простір для розвитку підприємців, лідерів і власників бізнесу. Тут допомагають запускати стартапи, формують культуру відповідального лідерства та підтримують сімейні компанії в їхньому сталому розвитку», – додає Софія Опацька.
Українські бізнеси на міжнародній арені
Олег Денис наголошує, що важливу роль у виході українських компаній на світові ринки відіграє не лише бізнес-освіта, а й зовнішньополітичні фактори.
«Я думаю, що якраз в нашій галузі, зокрема, наша кампанія прикладає максимум зусиль, щоб світ почув про український бізнес. В ІТ-галузі це досить успішно вдається. По інших галузях також є багато прикладів. Але значною мірою це залежить від політичної ситуації та позиціонування держави. Війна привернула величезну увагу світу до України, і важливо не втратити цю увагу, а використати її для посилення економічних позицій», – зазначає він.
Щодо ролі бізнес-освіти в цьому процесі, Олег Денис підкреслює, що сьогодні якісну освіту можна отримати і в Україні.
«Колись багато хто прагнув навчатися лише за кордоном – в Гарварді, Оксфорді. Чи дає це зараз більше можливостей? Лише контакти і середовище. База знань і викладачі ті самі. Сьогодні все залежить від швидкості адаптації, а не лише від бренду школи», – пояснює він.
Чому обирають Бізнес-школу УКУ?
Сьогодні люди приходять у Бізнес-школу більш зрілими та усвідомленими. Софія Опацька зазначає, що для школи ключовими критеріями є досвід людини та її готовність переосмислювати цей досвід:
«Ми дуже уважно дивимося, щоб люди мали бажання рефлексувати. Бізнес-освіта не може бути дешевою, адже якісний навчальний процес потребує відповідних ресурсів», – додає вона.
Останніми роками бізнес-школа виходить за межі традиційних управлінських підходів. Ще 10-15 років тому навчальні програми з історії чи філософії для управлінців сприймалися як щось незвичне. Сьогодні ж підприємці дедалі більше замислюються про сенси та ширший контекст своєї діяльності.
«Ми завжди були трохи неформатними, бо порушували теми ще до того, як вони ставали трендовими. Так, ми говоримо про бізнес-моделі, але хочемо, щоб вони не були самоціллю, а інструментом у світогляді людини», – підкреслює Софія.
Бізнес-школа й надалі працюватиме над розвитком українського підприємницького середовища та його впливу на глобальному рівні. Це кропітка робота, яка принесе результати через роки. «Як у Британії кажуть, як у вас така гарна трава? Тому що ми її 200 років стрижемо й поливаємо. Ось і ми будемо стригти, поливати – можливо, різними способами, але продовжимо», – підсумовує вона.
