Великий почин навчального року у Бізнес-школі УКУ. Цьогоріч на магістерські програми вступило 86 студентів, серед яких ветерани, військовослужбовці, представники духовенства, талановиті й мотивовані представники бізнесу, громад та інших спільнот. Навчатимуться вони на 4 магістерських програмах: Key Executive MBA, MSc in Managing Impact-Driven Organizations, MSc in Innovations and Entrepreneurship, MSc in Marketing Management.
Традиційно з початком навчального року їх привітала СЕО Бізнес-школи УКУ Ярина Бойчук: «Я точно знаю, що ви стійкі настільки, що прийняли це рішення рухатись далі, всупереч усьому. Гадаю, вас усіх об’єднує велика мрія – мрія про незалежну процвітаючу Україну. Лиш хочу сказати, що потрібно не лише мріяти, а й діяти!
А щоб діяти, нам потрібні відповідні компетенції. Бажано, щоб вони об’єдналися з тим, що ми любимо, і з тим, чого прагнемо, тобто з нашими великими цілями. Я впевнена, що Бізнес-школа УКУ стане для вас гарним простором, аби ви дійшли до того результату, про який завжди мріяли!».
Вслід за привітанням Ярини Бойчук, аби краще познайомитися не лише зі школою, а й університетом, студенти стали учасниками панельної дискусії за участі екс-ректора УКУ, доктора-отця Богдана Праха, проректорки з розвитку і комунікацій УКУ Наталії Климовської, першого проректора УКУ Ярослава Притули, експертки з галузі стратегічного планування, випускниці та викладачки Бізнес-школи УКУ Ірини Тимощенко-Петрової. Модерувала дискусію академічна директорка Бізнес-школи УКУ Наталія Обозненко.
Отець Богдан Прах пригадав історію заснування Українського католицького університету та розповів, як усе починалось. Зокрема й те, що в Радянському Союзі церкву вважали закритою установою. Такою, яка не може бути присутньою в жодних площинах, чи сферах суспільства. І саме в цей час з’являється Богословська академія, чи Український католицький університет, який цілковито довів протилежне.
Отець Богдан також поділився своїми міркуваннями щодо навчання в УКУ: «Диплом, отриманий у нас, незалежно від того, який ти факультет закінчив, яку спеціальність отримав – говорив однаково до всіх: цим людям варто довіряти. Ці люди розуміють як жити, і хочуть змінювати світ відповідно до цінностей.
Ці люди побудували своє життя на головних принципах загальноукраїнських, а особливо християнських. Для нас в УКУ в центрі всього – Людина. Кожна особа є особистістю. Немає так, що нас є двоє на світі таких самих. Кожен є окремий, інший, досконалий і має право на свою гідність». І додав, що найголовніше, що об’єднувало його з Владикою Борисом Ґудзяком – це патріотизм: «Ми були Україною. Ми мріяли про Україну. Ми готувалися, щоб в цій Україні жити, служити, бути амбасадорами українського ціле життя».
За час дискусії модераторка Наталія Обозненко багато згадувала про цінності та моральні орієнтири, про це лунали запитання й спікерам.
Наталія Климовська, проректорка з розвитку і комунікацій УКУ, поділилась спогадами про те, як познайомилась з Борисом Ґудзяком вперше. «Я дивувалась, бо як можна побудувати університет з трьохкімнатної квартири? На тій зустрічі я не вірила, що це можливо. А зараз аналізую цей феномен. Й гадаю, що нам вдалось, тому що наші керівники були людьми з вільного світу. А ще, тому що це велика мрія, яка втілилась лише завдяки системній праці».
Вона пригадала базове правило університету: про вміння дякувати та просити вибачення. «Ми провели дослідження за 30 років нашої діяльності. І виявили, що наші донори найбільше цінують нас за дуже багато речей. І перша – це довіра. Вони всі нам довіряють. Друге – це трансформація вищої освіти взагалі. Гарно чути, коли донори тебе переконують, який ти важливий для загальної освіти».
Також Наталія Климовська згадала про Силу Спільноти. «Ми поєднуємо дуже різні середовища. Спільнота – наша цінність. Такий спільнотний вимір не так часто зустрічається, і, насправді, ми всі це дуже цінуємо».
Перший проректор УКУ Ярослав Притула також пригадав свої живі враження, пов’язані з університетом: «Було кілька моментів, які дуже сильно на мене вплинули. Коли відбулося святкування 50-ти річчя Владики Бориса, і з цієї нагоди тут був рок-концерт. Я стояв, дивився і думав: ну такого не може бути в університеті. Це ж храм науки, а тут рок-концерт. Як таке може бути? Ну, і владика Борис добив мене тим, коли на одній зустрічі сказав: знаєте, в нас для університету є стратегія на 50 років. Ну як можна мати стратегію на 50 років вперед? Для мене це була дивом, яке творилось на моїх очах».
Ярослав Притула також додав, що як би не виглядало все погано, навіть, коли розгортається найгірший сценарій потрібно все одно працювати. І працювати дуже багато, тоді результат буде відповідним й вдасться досягти бажаного.
Ірина Тимощенко-Петрова, котра навчалась в Бізнес-школі УКУ, а пізніше стала й викладачкою, згадує: «Куди я вступила, я дізналася уже пізніше. Коли приїхала здавати іспити, перше, що дуже вразило: мене запитали, чи я втомлена, чи я готова здавати іспит, чи не хочу я кави, або чаю, чи, можливо, мені треба відпочити? Я такого не бачила ніде. А далі це справді був дуже специфічний досвід. Я приїжджала на навчання, а потрапляла в середовище, де мене бачать, де мене цінують, де зі мною хочуть говорити, де приділяють увагу».
Наприкінці дискусії Наталія Обозненко разом з усіма спікерами привітали студентів й запросили на Літургію з нагоди свята Покрови Пресвятої Богородиці.. Після чого вступники мали можливість знайомитись між собою, ділитись досвідом та спілкуватись в своїх групах і з випускниками попередніх років. І, найголовніше, спільно з академічними лідерами та керівниками програм ставити цілі, як мінімум, на наступні два навчальні роки.
