Андрій Бондар – CEO та співвласник компанії R.Flo, випускник Програми з інновацій та підприємництва (MSc in Innovations and Entrepreneurship) 2022 Бізнес-школи УКУ. Його компанія розробляє унікальні залізні проточні акумулятори, що здатні змінити правила гри на ринку відновлюваної енергетики: від 50 років експлуатації до повної безпеки та екологічності. Команда Андрія працює над глобальною місією – зменшенням світових викидів вуглецю на 50% із фокусом на балансі енергомереж біля міст і сіл.
В Україні проєкти зазвичай вважають привабливими лише за умови окупності протягом трьох років, однак на ринках Європи та США панує логіка стратегічного планування на 20-25 років, що дозволяє залучати значно дешевші кредитні кошти під гарантії довговічності технології. Саме тому продукт R.Flo відповідає західним стандартам стабільності та енергонезалежності.
Наскільки складно перейти з фахівця-хіміка в управлінця міжнародного бізнесу та чому залізо – це майбутнє енергонезалежності? Більше про це та особисту історію Андрія Бондаря – читайте у матеріалі.
Як навчання допомогло вам зрости з фахівця, який дуже любить хімію, в управлінця?
Насправді я хотів потрапити до Бізнес-школи УКУ ще за рік до того, як це сталося. Я чув багато гарних відгуків про програму MSc in Innovations and Entrepreneurship, але на той момент не мав часу. У мене було дуже багато роботи в лабораторії, безпосередньо в розробці, і я не розумів, як поєднуватиму навчання з модулями по три-чотири дні на місяць. Проте за рік моя роль змінилася. Спочатку я був інженером-дослідником у R&D-центрі новоствореної команди, а згодом став керівником групи хіміків.
У мене з’явилося більше часу поза лабораторією та більше бізнесових викликів. У нас була досить відкрита культура: інвестори заохочували, коли людина повністю закривала свій напрямок. Тоді я відчув гостру потребу в розвитку софт-скілів та бізнесових навичок. Вирішив вступати на Програму з інновацій та підприємництва, і мені справді сподобалося. Цей перехід був поступовим: я свідомо почав відходити від безпосередньої науки, яку дуже люблю, на користь управлінських процесів. У 2021-2022 роках мені довелося буквально «забути» про хімію, щоб займатися залученням коштів, пошуком ринку, клієнтів та побудовою команди. Це щоденне рішення – дати комусь владу робити те, що ти любив найбільше, і не втручатися, не думати щодня, що хтось може зробити помилку.
Що саме стало головним у вашому професійному зростанні?
Найпростіша і водночас найважливіша відповідь – це нетворк. Це оточення людей, які займаються чимось грандіозним, фантастичним та амбітним. З одного боку, ти бачиш їхні масштабні проєкти в соцмережах чи медіа, а з іншого – у Бізнес-школі ти бачиш їх як звичайних людей. У тебе в голові складається адекватна думка: вони такі самі прості люди, у них теж щось вдається, а щось ні, то чому б не спробувати й мені?
Цей процес допомагав мені вимагати від себе більшого, постійно пробувати нове. Важко виділити якусь одну навичку, наприклад, що мене навчили лише комунікабельності чи тільки побудові команди. Це був комплексний вплив, який додавав своє. Кожен навчальний модуль у Львові був для мене як повне перезавантаження. Я приїжджав на навчання, а повертаючись у понеділок на роботу, часто думав: «Все, ми все робили неправильно». Ми неправильно планували, ми неправильно стратегували, треба було терміново все змінювати. Деякі з цих змін приживалися, деякі ні, але кожен такий крок трансформував і мій власний досвід і досвід усієї нашої команди. Бізнес-школа – це чудове місце, щоб здобути інструменти для валідації ідеї. Валідація ідеї дасть тобі набагато більше, ніж будь-яка нова технічна «фіча» в продукті.
Як спільнота випускників Бізнес-школи УКУ допомагає вам сьогодні?
В Бізнес-школі УКУ мене знають як людину, яка завжди готова говорити про недоліки, і це частина нашої відкритої культури. Оскільки я не з Галичини і ми базуємося у Вінниці, я не завжди можу отримати прямий бенефіт від того, що сильний центр спільноти розташований саме у Львові. Я бачу збоку, як активно випускники у Львові користуються цими зв’язками, і це дуже класно.
У Вінниці випускників набагато менше. Можливо, варто проявити більше проактивності. Зараз я більше зосереджений на міжнародному розвитку, можливо, після завершення навчання у Стенфорді я захочу створити вінницький осередок Alumni та «витворяти» щось цікаве тут. Спільнота – це величезний ресурс, навіть якщо ти не користуєшся ним щодня, ти знаєш про його існування.
Андрій Бондар став учасником третього набору програми Stanford Ignite Ukraine. Це академічна програма Stanford Graduate School of Business для українських підприємців малого та середнього бізнесу. Навчання триває 8 тижнів у гібридному форматі і складається з трьох етапів: тижня на кампусі УКУ у Львові, чотирьох тижнів онлайн-навчання та завершальних трьох тижнів на кампусі Stanford GSB у Каліфорнії. Учасники, які мають понад 3 роки досвіду та штат від 8 до 249 працівників, навчаються за методом «Learning by Doing», отримуючи доступ до знань провідних викладачів, зокрема Нобелівських лауреатів, та презентують свої проєкти інвесторам Кремнієвої долини.
Читайте також: Горизонт 75 років: як українським лідерам бачити далі за війну
Ваша компанія R.Flo розробляє залізні проточні акумулятори. У чому їхня основна перевага для бізнесу?
Для бізнесу найголовніше – це ціна та надійність. Наші залізні проточні системи мають кілька головних переваг:
– Собівартість: вона в 5 разів нижча за літій-іонні аналоги, бо ми використовуємо воду, сіль та залізо, якого в Україні дуже багато.
– Довговічність: 50 років експлуатації або 25 000 циклів заряду. Деградація складає лише 1% за 25 років.
– Безпека: наша технологія не вогненебезпечна, не вибухова і не токсична.
– Гнучкість: ми можемо розділяти потужність і ємність, створюючи системи з накопиченням енергії на 10, 12 чи навіть 20 годин.
Це дозволяє промисловим клієнтам зменшити витрати на електрику до 25%, а інвесторам – збільшити IRR проєктів на 30%
Наскільки складно переконувати інвесторів вкладати кошти в таку довготривалу технологію, особливо в умовах війни?
Ми ще нічого не продали, окрім своєї візії та результатів розробок. Ми не виробляємо акумулятори масово прямо зараз. Але важливо розуміти, як працює великий ринок у Європі чи США. Великі проєкти там планують на 20-25 років. Це роблять для того, щоб отримати «дешевші» гроші. Більшість таких історій будується не за власні кошти, а на 60-80% за рахунок кредитів. Банк повинен бачити довговічність технології, щоб погодити кредит на тривалий термін. У нас в Україні звикли, що проєкт має окупитися за три роки, інакше це не цікаво. На західних ринках логіка інша – там цінують стабільність і довге плече планування.
Під час енергетичної кризи 2022 року ви вирішили залишитися в ніші промислових рішень. Чому ви не пішли в популярний сегмент домашніх акумуляторів?
Тоді була велика спокуса купувати контейнерами побутові рішення, як-от EcoFlow, і перепродувати їх, бо ми в цьому розбираємося. Але ми свідомо відкинули цю ідею. Наша перевага за ціною відкривається саме на великому масштабі. Тому ми залишилися вірними своїй місії – створювати системи промислового масштабу, які стоятимуть на полях біля міст і сіл, балансуючи локальну енергомережу. Ми будуємо рішення, що працюють як мікрогідроакумулюючі електростанції, але без втручання в ландшафт.
Як українському стартапу з Вінниці вдається конкурувати на такому складному глобальному ринку?
У нас зібралася дуже хороша і профільна команда. Всі люблять електрохімію, всі горять ідеєю робити щось нове, а не просто повторювати вчорашній день. Хоча іноді доводиться робити рутинну роботу, ми маємо чітку ціль. Наші інвестори та партнери поділяють нашу місію – 100% відновлюваної енергії. Разом ми реалізуємо те, що в інших не виходило. Якщо порівняти наші результати з науковими статтями на цю ж тематику, наші показники значно кращі. Це результат того, що ми дуже багато працюємо. Сукупний досвід нашої команди в R&D, фінансах та розробці продуктів складає понад 57 років.
Вам буде цікаво: Від експерта до управлінця: особиста трансформація лідерів в часи змін
Яку роль ваші батареї можуть відіграти у децентралізації енергосистеми України?
В Україні ми гостро відчуваємо цю потребу, бо наша архітектура мереж ще з радянських часів була централізованою, зав’язаною на великі АЕС. Я вважаю, що кожна велика громада чи місто мають бути відносно енергонезалежними. Вони повинні мати власні сонячні чи вітрові станції та системи накопичення прямо біля своєї території.
Наш акумулятор працює як мікрогідроакумулююча електростанція (ГАЕС). Тільки для ГАЕС треба міняти ландшафт, затоплювати села, будувати дамби. А нам потрібно просто поставити контейнери на рівну землю і підключити до мережі. У Європі середня тривалість розряду ГАЕС – 17 годин. Ми можемо зробити акумулятор такої ж ємності, який буде дешевшим за літій-іонні рішення і простішим у будівництві за ГАЕС. Це дозволяє балансувати цілі регіони швидко і без екологічних втрат.
Чи плануєте ви виробництво в Україні?
Так, усім нашим партнерам ми кажемо, що будемо будувати виробництво в Україні. На нашому поточному етапі ми вже маємо маленьке виробництво, але якщо говорити про масштабне масове виробництво, то ми орієнтуємося на кінець 2027-го або 2028-го.
Ви пройшли шлях від розробника до керівника. Що ви порадите технарям та інженерам, які вагаються, чи йти їм у Бізнес-школу, особливо зараз?
Я навчався на магістерці, потім на сертифікаційній програмі, а також на програмі Stanford Ignite Ukraine. Плюси від того, щоб бути в такому оточенні, точно переважають вартість навчання. Ти проводиш час не так, як звик, і це дає величезний поштовх. Поради мають бути точковими, бо комусь треба виходити з бульбашки, а комусь ні.
Але я скажу так: ніхто, крім тебе твою класну технологію не продасть і не зробить на її основі успішний бізнес. Якщо ти технар і хочеш розвивати свою справу – йди туди, де «водяться» люди з бізнесовим світосприйняттям. Бізнес-школа УКУ – найкраще місце для цього. Там дають інструменти, щоб відвалідувати твою ідею і скоротити час зворотного зв’язку між ринком і розробником. Це дасть тобі більше, ніж будь-яка нова «фіча» в продукті. Валідація ідеї – це те, що рятує проєкти від провалу.
На Днях відкритих дверей у Бізнес-школі УКУ обговорювали критерії «правильного» рішення – чи додає воно внутрішньої опори. Яке рішення за останній рік дало таку опору вам?
Це складне питання. Я не ділю рішення на легкі чи складні – я просто їх приймаю. Але якщо говорити про внутрішню силу, то за останній рік найважливішим було рішення просто продовжувати робити свою справу. Я пережив втрату близької людини, і був момент, коли не дуже хотілося щось робити далі. Але я вирішив, що ні, я буду далі «пушити» цей проєкт. І це рішення дало мені сили рухатися вперед, попри все.
Дізнайтеся більше про магістерську програму «Інновації та підприємництво» (MSc in Innovations and Entrepreneurship), яка допомагає перетворювати технологічні ідеї на успішні бізнеси.
