Вони шиють сорочки. У 2017 виготовили сорочки для олімпійської збірної України, орієнтувалися на експорт і мали доволі світлі перспективи у веденні молодого сімейного швейного бізнесу. 2020 рік вніс свої корективи. Коли життя у всьому світі пандемія поставила на паузу, подружжя опинилися перед вибором: шити на склад чи зупинити виробництво взагалі і перечекати до кращих часів?
Центр сімейного бізнесу повертається до історій про українські сімейні компанії.
Сьогодні – розмова зі співзасновником компанії «Самбай». Юрій Самець та його дружина Мар’яна створили швейний бізнес у 2015 році, орієнтуючись на внутрішній ринок, корпоративного українського клієнта та іноземні бренди (здебільшого на експорт).
Коли Центр сімейного бізнесу три роки тому проводив дослідження українських сімейних компаній, ми розмовляли також і з Юрієм.
Найзнаковішими подіями свого розвитку компанія тоді назвала участь у ініціативі у творенні Західноукраїнського кластеру індустрії моди та першим поштовхом до масштабування власної компанії – восени 2017 року «Самбай» виготовляла сорочки для олімпійської збірної України.
«Дизайн, пошиття, а потім неймовірна гордість від того, що збірна у цих сорочках представляла Україну в Кореї. Саме ця подія стала поштовхом до росту, масштабування компанії», – згадує Юрій.
Криза Covid-19 стала викликом у реалізації планів та розвитку компанії. Як долали серйозні виклики? Які інновації впроваджували, аби зберегти сімейну справу? Про можливості, інновації та плани розвитку – розповідає Юрій Самець.
Якою є криза Covid-19 для вашого сімейного бізнесу? З якими труднощами стикаєтеся найчастіше?
2020-й – рік унікального досвіду. Багато подій цього року залишилися у пам’яті та згадка про них викликає незвичні відчуття. Спочатку року ми мали три, на нашу думку, добре диверсифіковані напрями роботи компанії. Це наші улюблені сорочки, корпоративні клієнти та замовлення з Європи на послуги пошиття. У березні 2020-го всі три напрями одночасно зупинились.
Що в цій ситуації вирішили робити? На чому зосередились, перш за все?
Ми мали вибір: працювати і шити на склад, сподіваючись на зміну ситуації. Або ж зупинитись, витрачаючи ресурси на підтримку системи в життєздатному стані до кращих часів. Вирішили працювати.
«Перше важливе рішення, яке було потрібно ухвалити, – працювати чи зупинитись на час карантину».
Ми є членами Західноукраїнського кластеру індустрії моди, і ця приналежність виявилася одним із вирішальних чинників для того, щоб компанія почала роботу, яка стала справою всього 2020 року. Ми взялись за виробництво захисного одягу для медиків. Коли вже були зрозумілі потрібні об’єми, то вибудували систему логістики сировини та готових виробів, та взялись за зміни в самій компанії.
Ми змінили графік роботи, щоб працівники мінімізували свої контакти в транспорті, згодом на певний період організовували довезення самостійно. Працівників з нашого магазину, який призупинив діяльність, запросили на фабрику і отримали додаткову взаємну підтримку.
«Одними з перших в Україні ми отримали дозвіл від Державної служби України з питань праці на введення в обіг засобів індивідуального захисту, навчилися працювати з новим для нас матеріалом і спільно з іншими учасниками кластера почали виробництво».
А чи допомогла власне сімейна форма бізнесу у прийнятті складних рішень та впровадженні інновацій?
Основною перевагою спільної сімейної роботи є повна довіра. В бізнесі, як і в житті, ми з дружиною рівноправні партнери. Нам не потрібно витрачати ресурси на взаємний контроль, ми не повинні мати плану «Б» на випадок, якщо партнер вирішить перетягнути ковдру на себе.
«Сімейний бізнес – що головне у цьому словосполученні: сім’я чи бізнес? Бізнес буває злий і навіть жорстокий. В сім’ї це не припустимо».
Ставлення партнерів та різних стейкхолдерів до сімейного бізнесу теж має свої переваги. Коли між партнерами все добре, значить бізнес здоровий і йому можна довіряти.
«Для нас сімейний бізнес – це поєднання сімейної довіри та бізнес-дисципліни на порозі фабрики».
Бувають у вас конфлікти у веденні справ компанії?
Конфліктів не буває. Виникають ситуації, які потребують вирішення.
Ролі в компанії ми розділили відразу на старті у 2015 році. Дружина Мар’яна керує виробничим процесом та опікується взаєминами з клієнтами. Моє завдання – фінанси та зовнішні зв’язки. Звичайно іноді ці функції перетинаються, зокрема на початку 2020 року ми разом переналаштували лінію для нової продукції, а потім думали над організацією нової фінансової моделі. Запустили процеси і знову розділились. Іноді виникають конструктивні діалоги про доцільність певних дій чи придбання обладнання, або пошуку людей. Перевагу в рішенні має той/та, чия це територія.
«Отож, наш перший секрет успіху – ділити повноваження».
Що цінного винесли з 2020-2021? Що важливого вдалось зберегти для бізнесу? Чого позбулись?
Наша компанія ще не велика і ми маємо розкіш спілкуватись з працівниками особисто. Це згуртовує. Ми транслюємо наше ставлення до бізнесу безпосередньо людям, які творять цей бізнес своїми руками. Люди мали вибір – зачинитись вдома, отримавши невелику компенсацію, чи прийнявши певні ризики, продовжувати працювати разом з нами. Уся команда пройшла карантинні часи без втрат.
«Команда – ключове у бізнесі, і в кризові часи це відчувається особливо гостро».
Ми змогли знайти вихід із ситуації, яка повністю зупинила наш звичний бізнес. А більшість наших клієнтів не мали такої можливості. Тепер вони починають з нуля і ми починаємо разом з ними. Окремі клієнти після замовлень сотнями зараз замовляють вісім сорочок, три фартухи, п’ять платтячок, три футболки…
«Ми з ними, бо розуміємо їх і знаємо, що вони знову виростуть, відновлять діяльність і об’єми замовлень, замовлень у нас».
Й наостанок – трохи про мрії. Як, на вашу думку, має виглядати сімейний бізнес у найближчі роки? Які проєкти плануєте в перспективі?
Щодо планів, вважаю, що саме час активно будувати бренди! У 2021 ми започаткували бренд концептуального жіночого та дитячого одягу Mantissa. Чому концептуального? Тому, що кожна колекція має свою унікальну концепцію. Це не просто одяг. Також перезавантажуємо свій сорочковий напрям. Новий бренд, новий рівень, нові виклики.
Довідка
Юрій Самець разом з дружиною Мар’яною є співзасновниками швейної компанії «Самбай», створеної у 2015 році. Основний профіль – пошиття сорочок. До 2019 року бізнес був налаштований здебільшого на експорт, частина – на українського корпоративного клієнта (готелі, ресторани, мережі). Ще одна ніша – розбудова власного бренду. «Тому що все може змінюватися, а власний бренд, якщо його правильно зробити, поставити і підтримувати – житиме довго».
