Павло Гайдай – випускник програми Key Executive MBA LvBS, СЕО та власник групи компаній «AVTOLOGISTIKA». Ця група є інтегрованим постачальником логістичних послуг в автомобільній промисловості, займаючи близько 42% українського ринку.
Група побудувала та використовує найбільший логістичний центр для автомобілів в Україні, створила технічний центр в порту Чорноморськ, обслуговує лідерів автомобільного ринку і розробляє IT-рішення для логістики. Павло ділиться власним розумінням бізнесу, управління та успіху.
Павле, в чому унікальність вашої компанії?
Загалом ми займаємося оптимізацією різних логістичних систем. Робимо логістику для виробників автомобілів і займаємося розробкою програмного забезпечення, яке вирішує задачі оптимізації. Простими словами, працюємо на те, аби зменшувати використання ресурсів у транспортній логістиці. Наші клієнти — відомі світові автовиробники або їхні дочірні компанії в Україні.
За розміром ми — середня компанія. Команда складається приблизно з 450 людей. Колись ми починали як транспортна компанія, згодом трансформувалися у логістичну. Коли у 2014 році в Україні почалася війна і автомобільний ринок зменшився у кілька разів, зрозуміли, що мусимо знову змінюватися. Ми обрали нову стратегію і почали створювати інформаційні системи, націлені на оптимізацію ресурсів в логістиці. Взялися за задачі, яких раніше не зумів вирішити ніхто. Одна з наших переваг в тому, що ми як логістична компанія можемо на практиці відчути проблеми, знайти точки болю, придумати, як їх позбутися за допомогою інформаційних технологій, протестувати рішення на собі, а далі продавати.
Чи це вдається? Чим для вас є успіх у бізнесі?
Тут маємо визначити, чим є бізнес. Для мене бізнес — це, в першу чергу, реалізація ідеї. Такий собі вид творчості. Якщо ідея є потужною, а створений продукт — цінним для споживачів, то бізнес отримає ресурс, зокрема гроші, які можна буде скерувати на його розвиток. Отже, гроші для бізнесу є наслідком, а не ціллю. Гроші — це зворотний зв’язок, який дає зрозуміти, чи бізнес рухається у правильному напрямку.
Саме фокусом на реалізації ідеї бізнес відрізняється від «заробляння грошей».
Тому для мене успіхом у бізнесі є успішна реалізація ідеї, її визнання споживачами і суспільством, можливість її розвитку. Ще одна з важливих ознак успіху — це довіра, яка народжується у співпраці з партнерами і клієнтами.
Якою є ваша велика ідея? Яка візія розвитку?
Ми вирішуємо задачі оптимізації в логістиці. У процесі досліджень дійшли висновку, що сучасна модель логістики, яку називають Supply Chain («ланцюг постачання») більше не надає можливостей для довгострокової оптимізації ресурсів. Supply Chain сьогодні добре виконує свою задачу і робить товари доступними для споживача. Однак вона майже не має потенціалу для оптимізації ресурсів.
Справа в тому, що кожна Supply Chain постійно перебуває у відносинах прямої конкуренції з іншими такими ж самими системами. Всі «ланцюги постачання» завжди конкурують між собою — за інфраструктуру, транспортні потужності, кращих постачальників, таланти та іноді за кінцевого споживача. Саме пряма конкуренція, а точніше страх, який за нею стоїть, не дозволяє людству зробити наступний крок і досягти більшої оптимізації ресурсів.
На мій погляд, подальша оптимізація ресурсів у логістиці можлива лише за умови співпраці конкурентів. Навчити конкурентів співпрацювати непросто, для цього потрібно вийти за межі Supply Chain та створити середовище, якого дотепер не існувало. Саме цим ми і займаємося. Ми створюємо Supply Net — систему для співпраці конкурентів у галузі логістики. Це і є наша Big Idea.
Часто кажуть, що робити бізнес в Україні — нелегко. Ви погоджуєтеся?
Україна є країною проблем, викликів, але водночас і можливостей. Це нестабільне середовище, що створює бізнесу купу перешкод, яких не існує у так званих розвинутих країнах.
Кажуть, що у світі більше не існує класової боротьби. Капіталісти вже давно не перебувають у протистоянні з робітничим класом. Натомість сьогодні триває інша боротьба: боротьба тих, хто створює цінність, робочі місця і платить податки, — з тими, хто розподіляє не свої гроші. На жаль, в Україні поки що виграють останні.
Регулятори і органи влади в Україні націлені не на творення і підтримку правил, що забезпечують розвиток системи, а на штрафи. Парламент приймає популістські закони, що шкодять ринку і людям. Міністри своїми несистемними рішеннями позбавляють підприємства права на роботу. А влада в цілому зацікавлена більше у збережені рейтингу популярності, ніж у розвитку держави.
Українська держава погано виконує своє ключове завдання: захист приватної власності. Система правосуддя працює погано, часто не заради справедливості. Як наслідок, рівень довіри бізнесу до влади і бізнесу до бізнесу є дуже низьким. А довіра є економічною категорією: рівень довіри є важливою передумовою для розвитку економіки.
Намагання змінити ситуацію економічними заходами на краще не надто допомагають, тому що не економіка є причиною такого стану справ. Коріння проблем — у культурній площині.
В той самий час Україна пропонує великі можливості. Будь-хто може створити власний бізнес і розвивати його. Поріг входу в бізнес є низьким, і будь-яка компанія може зрости до національного масштабу буквально за кілька років.
Що для цього потрібно? Яким має бути менеджмент лідерів?
Для досягнення успіху потрібні не тільки знання. Потрібна спроможність. На мій погляд, спроможність до успіху стоїть на кількох «китах»: серед яких енергія, ціна та віра.
Для реалізації будь-яких планів потрібна енергія. Енергія людини завжди є обмеженою, тому важливо скерувати її на досягнення успіху, а не на щось інше.
Також важлива готовність сплатити ціну за успіх. Важливим є те, що людина готова робити і від чого готова відмовитися заради успіху. Чи готова вона вчитися, змінювати власне бачення світу, виходити із зони комфорту, визнавати помилки, приймати допомогу і визнавати її цінність? Чи готова пережити біль, щоб трансформувати себе? Чи готова бути вдячною? Готова працювати без вихідних? Відмовитися від відпочинку, комфорту, відчуття захищеності? Чи готова людина приймати рішення і брати відповідальність за них? Відповіді на ці та інші подібні запитання визначають готовність людини заплатити свою ціну за успіх. Ціна великого успіху завжди є великою.
Але, крім того, потрібно також вірити. Вірити у свої можливості, у те, що ти гідний успіху. Наші думки і ідеї обмежені нашою вірою. Розум ніколи не виходить за межі того, у що ми віримо. Отже, якщо ми не віримо в те, що зможемо змінити світ, так і буде.
Яка роль у цій історії lifelong learning для власників бізнесів?
На мій погляд, власники бізнесу і, зрештою, усі, хто прагне розвитку, приречені на постійне навчання. Наш мозок інтерпретує сигнали від органів чуття за допомогою тих ментальних концепцій, понять і смислів, які йому відомі. Людина, в прямому сенсі, не може побачити того, про що вона не знає. І щось нове вона може вигадати, тільки спираючись на те, що вже знає. Керівник бізнесу має бути спроможним побачити нові можливості, має мислити, щоб створювати нові продукти, а для цього він має постійно поповнювати власну бібліотеку смислів. Тому навчання сьогодні — це щоденність, а не проєкт, що трапляється раз чи два на життя.
Key Executive MBA — для власників та керівників бізнесу, які приймають стратегічні рішення
Ви є випускником програми Key Executive MBA. Чому обрали саме LvBS?
Вважаю, що українці мають отримувати саме українську бізнес-освіту. Перебування у нашому культурному просторі дозволяє українським бізнесменам придумувати смисли та ідеї, відмінні від тих, що створені в інших культурах. Така відмінність від інших автоматично надає українцям конкурентну перевагу, адже у світі виграють конкуренцію не ті, хто робить однакові з іншими продукти, а ті, хто не схожий на інших. Отже, я шукав бізнес-школу, що є питомо українською.
Серед українських шкіл LvBS — одна з найкращих. А остаточний вибір мені допоміг зробити пан Адріан Сливоцький, лекції якого я слухав саме у LvBS.
Якою була головна цінність програми для вас особисто?
Навчання у LvBS збільшило мої знання, трансформувало мене і змінило мою картину світу.
LvBS — це школа, де багато уваги приділяють людині. Це єдина бізнес-школа в країні, що приділяє велику увагу емоційному різновиду мислення, впливу та силі емоцій, і де курс Emotional Intelligence — не факультативний, а дуже глибокий і трансформуючий. Емоції блокують нас або дають нам енергію, дозволяють творити і бачити можливості в будь-якій ситуації. Нас вчили пригнічувати або ігнорувати власні емоції, а в LvBS вчать, як мислити цілісно, емоційно і одночасно раціонально, щоб збільшити свій ресурс, усвідомити та зрозуміти себе, навчитися собі довіряти — і завдяки цьому народжувати нові ідеї, розвиватися і підвищувати продуктивність і ефективність — свою і команди.
Я думаю, що саме увага LvBS до емоційно-раціонального способу мислення є її ключовою особливістю і перевагою.
Ваш диплом був присвячений зміні парадигми у логістиці. Розкажіть детальніше про проєкт. У чому його цінність та актуальність?
Мені здається, мій диплом вже сильно застарів. З моменту його захисту ми встигли реалізувати його і зробили наступний крок у стратегічному баченні. Цінність того, що ми сьогодні робимо, на мій погляд, є очевидною: ми працюємо над зменшенням витрат ресурсів у логістичних системах. Це означає, що потенційно ми робимо кожен товар доступнішим. Але це ще не все.
Ми працюємо на зменшення витрат природних ресурсів, таких як нафта чи вугілля, наприклад. Чи знаєте ви, що всі види транспорту сьогодні використовують нафтопродукти як паливо? Працюючи над оптимізацією логістичних систем, ми скорочуємо витрати палива і таким чином зменшуємо забруднення атмосфери. Завдяки нам видобуток нафти скорочується, а повітря залишається чистішим. Отже, насправді ми працюємо ще і на захист навколишнього середовища.
Транспорт і логістика — це технологічні індустрії. Яких трендів чекати? Що змінилося вже, а що зміниться незабаром?
Хороше питання! В галузі транспорту і логістики нас очікує багато змін. Не за горами час, коли перевезення почнуть виконувати автономні вантажівки. Вони не потребуватимуть водіїв, їм не треба відпочивати. Отже, таких вантажівок потрібно буде менше, а отже — зменшиться загальний транспортний парк, викиди в атмосферу, витрати на доставку. Окрім вантажівок, автономними будуть потяги, річковий і морський транспорт, літаки.
А ще: двигуни внутрішнього згоряння будуть замінені на електричні та водневі, що зменшить витрати на пальне і дозволить нам дихати чистішим повітрям. Глобальне потепління змінить географію вирощування продуктів харчування, отже, зміниться більшість маршрутів у аграрній логістиці. Колись з’явиться Hyperloop, що дозволить переміщувати вантажі між континентами за лічені години.
Більшість виробництв буде роботизовано, кількість людей на виробництвах зменшиться в рази. Це дозволить повернути виробництва з Китаю та Азії у розвинуті країни, що, своєю чергою, суттєво змінить карту логістичних маршрутів у світі. Глобальна пандемія COVID -19 та ризик нових пандемій прискорить процеси переміщення виробництв з Китаю та Азії. Держави знову почнуть консолідувати всі необхідні виробництва на своїх територіях, враховуючи те, що у майбутньому переміщення людей і товарів через кордони, можливо, буде тимчасово припинятися на час карантинів.
Рівень невизначеності зросте. Логістичні системи будуть змушені переорієнтуватися з економії витрат на стійкість, гнучкість і адаптивність. Сьогоднішні конкуренти почнуть активно співпрацювати, але конкуренція залишиться. Конкурентна співпраця стане основним типом взаємодії серед учасників ринку логістики. В результаті виживуть не ті компанії, які вміють краще перемагати в конкуренції, а ті, які вміють краще співпрацювати.
Ви пережили не одну кризу в автомобільній індустрії. Які маєте поради щодо того, як пережити кризу в бізнесі?
Треба завжди вірити, що ти можеш знайти вихід. А ще розуміти, що інколи не треба продовжувати робити те, що ти вже робиш — нехай навіть і краще за інших, а треба змінюватися і пробувати нове. Нассім Талеб радить готуватися до криз, бути антикрихкими, але як можна підготуватися до падіння ринку у 15 разів? Мені здається, правильніше готувати себе і команду до можливих змін, працювати над своєю спроможністю справлятися з будь-якими викликами.
Саме тому ми працюємо над трансформацією культури нашої компанії. Логістика — це конвеєр між людьми, і для зменшення впливу людського фактора люди колись дуже давно сформулювали філософію логістики, яку можна вкласти в одне речення: «Не дозволяти робити погано».
У бізнесі часто використовується армійська система правил, контролю і покарань, але для сучасного, адаптивного і гнучкого бізнесу така модель не працює. Покарання вбивають ініціативу. Тому ми змінили підхід, прибрали будь-які покарання, заохочуємо помилки і створили навчальний центр для наших працівників. Наша компанія — це згуртована команда найкращих фахівців і ініціативних людей, які працюють на спільний результат.
Дізнатися більше про навчання на програмі Key Executive MBA
Як щодо глобальної експансії? Що потрібно, аби увійти у глобальний топ логістичних компаній?
Ми не хочемо бути найбільшою логістичною компанією у світі. Хочемо бути найбільшим творцем програмного забезпечення для логістики і стати глобальною компанією саме у галузі надання інформаційних послуг.
Ми хочемо стати українською компанією, що грає на глобальному ринку, — таким собі «маленьким гігантом». Тому створюємо програмні рішення саме для глобального ринку.
Як маленьким компаніям перемагати великі? Які головні правила й рекомендації?
Відкритий світ та інформаційні технології створили середовище, у якому маленька компанія спроможна перемагати великі. Те, що маленька компанія не може зробити сама, вона може зробити в партнерстві з іншими. Об’єднуючись, маленькі гравці спроможні перемогти гігантів ринку. Потрібно створювати бізнес-системи, що об’єднують велику кількість гравців. Системи, де цінність генерується не за принципом ланцюга, а всією мережею. Системи, де учасників об’єднує сильна ідея, де бути частиною системи краще, ніж працювати самому. Іншими словами: разом ми спіймаємо і з’їмо більшу рибу, ніж поодинці.
* Інтерв’ю вийшло в четвертому номері бізнес-видання «Insight Inside» від #LvBS. Більше матеріалів шукайте тут.
