Лідерство в дії

Пригадую, як років десять тому, коли я працювала директором МВА програм, до мене підійшов один з учасників Executive MBA (звичайно, дуже добре самореалізований успішний управлінець, власник) і запитав: "А як поширювати цінності в організації?"

Нагода брати участь в конференції про Leadership Character в Ivey Business School, Ihnatowycz Center for Leadership нагадала мені про цю розмову. Я тоді відповіла, що не просто написати цінності і повісити їх в рамках на стінах офісу (хоча й це важливо), а в першу чергу послуговуватися ними під час прийняття важливих рішень. Саме це питання стало предметод дискусії під час конференції. Важливою є роль першої особи і топ-менеджменту як рольової моделі в транслюванні задекларованих цінностей та принципів. “Задекларовані цінності нічого не означають якщо не відображаються у фактичній поведінці працівників організації... Лідер має бачити поведінку та через обговорення скеровувати чи змінювати її, якщо вона не відповідає цінностям чи профілю лідера”.

Під час конференції ми багато говорили про те, що саме ми заохочуємо в організаціях і по чому оцінюємо результати.  Є приклади компаній, які стали причиною фінансової кризи 2008 року, при цьому у них були цінності, скоріш за все записані у “хендбукс” та скомуніковані працівниками, а також система стимулювання. І саме система стимулювання плюс відсутність цілісності характеру  топ-менеджерів призвели до розриву між заявленими та реальними діями і стали в довгій перспективі кризою для багатьох.

Вся стрічка у фейсбуці в останні дні пов’язана із електронним декларуванням і відкриттям для українського суспільства більш-менш реального стану справ із українськими “лідерами”.  Якщо порівняти країну з організацією, то найбільшим викликом для суспільства стало усвідомлення величини розриву між  риторикою топ-менеджерів країни та їх реальною поведінкою. Тобто між декларованими та реальними цінностями. І тут можна сказати про негативне заохочення і його необхідність в організації “Україна”, де правильна поведінка має ставати прикладом, а неправльна, як  от несплата податків, каратись законом.

Ключовий висновок на завершення:  організації можуть мати цінності – і стратегія, яка базується на цінностях може стати основою зброєю для перемоги в конкуренції. Але фактична дійсність є такою, що цінності живуть не в організаційних структурах, вони живуть в конкретних людях.