Найбільше мене мотивують результати, – історія успіху випускника LvBS (Твоє місто)

У 23 роки – начальник управління інформаційних технологій Львівської міської ради, його завдання – розробка і впровадження електронного Львова і е-урядування в місті. Розпочав кар'єру після Євромайдану, аби “зробити щось вагоме для країни”. Тимофій Александронець має дві освіти, проте не перестає розвиватися. Енергетик та любитель точних наук, він вчиться малювати і мріє в майбутньому опановувати нові професії.

Тимофій Александронець. 23 роки, львів’янин

У вільний час читає художню та практичну літературу, подорожує, проводить час з друзями. Займається спортом, ходить в басейн, взимку катається на лижах.

Зараз читає «Марусю» Василя Шкляра та англомовну книгу Тімоті Снайдера «Криваві землі».

Два «ключові» виконавці в житті, яких любить слухати: Pink Floyd та Armin van Buuren.

Улюблений фільм «Pink Floyd: The Wall».

Хобі: робота.

Про вибір кар’єри та «не свою» освіту

Я обрав кар’єру в дуже нелегкі час для України – після Революції гідності. Тоді я завершував своє навчання у бізнес-школі УКУ. І тоді почалася історія з окупацією Криму, заворушення на Сході… І з’явилося бажання зробити щось вагоме для цієї країни. Я зрозумів, що, можливо, тримати автомат в руках – це не моє, і вирішив піти працювати в місцеве самоврядування. Таким чином я опинився в стінах Львівської міської ради…

В мене є дві спеціальності: я бакалавр Львівської політехніки з енергетичних систем та мереж, а також – магістр підприємництва та інновацій Львівської бізнес-школи УКУ.

Першу спеціальність я вибрав випадково, я не знав, ким я хочу бути. Оскільки добре розбираюся в точних науках, а батько працює в енергетиці, то ми вирішили, що можу там себе спробувати… Та зрозумів, що це не моє, і вирішив піти на підприємництво та інновації і дуже задоволений цим. Хоча зараз і працюю в сфері державного управління і це кардинально інші речі. Але речі, які я вивчив у бізнес-школі, можу застосовувати тут…

Зараз ми займаємось проектами з втілення електронної демократії, електронного міста. Фактично, ми будуємо той самий діалог між мешканцями і Львівською міськрадою, але в інтернеті.

Про критерії успішності

В першу чергу, це виконання цілей, які ми перед собою ставимо, у відведені терміни. Глобальніше – це внутрішнє відчуття, що ми зробили щось корисне для міста і людей…

Мені складно сказати, чи я є успішною людиною… Мені здається, якщо виконано завдання, це можна називати успіхом. В моїй роботі команда відіграє ключову роль, адже те, наскільки ми спрацьовані, наскільки підтримуємо одне одного і співпрацюємо, – від цього залежить, впровадимо ми проект, чи ні. Для нас ключове – змінювати мислення своє, чиновників, яким чином будувати процеси ХХІ століття…

Про дорогу до успіху

Пригадую такий вислів Forget the goal if You don't like the road (Забудь про ціль, якщо тобі не подобається дорога до неї). Тобто, якщо в тебе є ціль, але тобі не подобається шлях, яким ти рухаєшся до неї, то, на мій погляд, це неправильно. Робота займає 80% нашого часу. Якщо ми працюємо і не отримуємо від цього задоволення, а, наприклад, щоб заробляти гроші, то ми будемо мати лише 20% життя яке нам буде подобатись – в процесі витрачання наших грошей. Тут ці 80% мені здаються значно важливішими!

Про мотивацію і натхнення

Найбільше мене мотивують результати! Та якщо казати глобально: хоч емоційно натхнення й важливе, але якщо людина надихається тільки від успіху, то вона ризикує втратити це натхнення, коли в неї не буде успіху. Є такий гарний вислів: не важливо, скільки разів ти впав, важливо, скільки разів ти піднявся. Не залежно від успіху чи його відсутності, в людини має бути віра в свої сили і натхнення.


Про самоосвіту і самовдосконалення

Я постійно аналізую, що мені потрібно – з практичних речей, що я можу втілити вже завтра. Працюю постійно над англійською мовою, хоча в мене доволі добрий розмовний рівень. Та, відчуваю, що зараз ми маємо говорити англійською ідеально.

Я людина з аналітичним мисленням. Мені здається, треба дотримуватися балансу, тому хочеться навчитися малювати. В позаурочний час беру участь в креативних проектах.

Про головне

Напевно, найважливіше в житті – це насправді зрозуміти, хто ти є. І бути собою. Що б я хотів робити в майбутньому? Зараз я відчуваю, що країні потрібні зміни, тому зараз я там, де можу їх впровадити. Завтра, якщо таке відчуття зникне, а я сподіваюсь, ми змінимо цю ситуацію на краще, – тоді це може бути щось зовсім інше, це буде відчуття зсередини.

Підготувала Лілія Кузік

Джерело та партнер публікаці: Твоє місто