Глава УГКЦ, Блаженніший Святослав Шевчук освятив унікальний тридільний храм Софії-Премудрості Божої, який знаходиться на території студентського містечка УКУ. Він побажав викладачам та студентам, аби цей храм став найважливішою університетською аудиторією, в якій можна здобувати найбільшу мудрість. Спільнота LvBS доєдналася до святкування освячення Храму на території університетського містечка та святкової трапези опісля. Для тих, хто не мав можливості відвідати святкову подію, та для охочих ще раз нагадати собі слова Блаженнішого Святослава, Український Католицький Університет опублікував проповідь, яку він виголосив під час божественної літургії 11 вересня в новозбудованому храмі.
«Боже Слово, яким Господь Бог до нас промовляє, нам розповідає про зустріч молодого успішного багатого мудрого юнака з Ісусом Христом. У цій зустрічі першим починає говорити цей мудрий і багатий юнак і каже до Ісуса: «Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне осягнути?» Таке питання, мабуть, було плодом глибокого особистого пошуку. Пошуку мудрості, святості і досконалості відповідно до старозавітного Закону Мойсея. Але Ісус Христос, слухаючи це питання, дає таку відповідь, якої юнак не очікував, яка перевершила те, що він питає.
Тут питання властиво полягало в тому, що він має зробити. Що ще йому потрібно, щоби бути певним, що він вже досконалий? Може, жити вічним життям? Але життям вічним живе тільки один Бог. Життя вічне не можна отримати як нагороду за власні діла. Життя вічне не є платнею за мої особисті, навіть добрі зусилля. Тому Христос відповідає, що благим є тільки один Бог. Це означає, що вічне життя не є заплатою, але даром Божим. Ісус Христос прийшов цьому юнакові дати цей дар.
Можливо, слово «лиши все, що маєш, роздай убогим і йди за Мною» для цього юнака означало певну революцію у його світогляді. В усвідомленні всього того, що він дотепер робив. Ісус Христос каже йому, мовляв, ну й що, дай мені тепер вчинити все те, що Бог хоче зробити тобі і з тобою. Ти шукаєш вічного життя. Господь Бог тобі це життя подарував як великий дар Божої любові і милосердя. Ти хочеш його заслужити, запрацювати, отримати нагороду за свою власну праведність і мудрість. Такою дорогою ти в життя вічне не ввійдеш. Єдине, що ти можеш зробити – прийти і йти за Мною.
У кінці цієї розмови юнак приходить здивований. Бо він не хотів полишати усе те, що має, усе те, що знає. Усе, що було, можливо, причиною його особистої гордості, фундаментом поваги до самого себе. Навіть апостоли здивовані кажуть, хто ж то має спастися, а Христос каже до своїх учнів: «Людям це є неможливо, але можливе Богові, який спасає». Ніхто не може сам себе спасти своїми власними, навіть найбільшими і наймудрішими зусиллями. Дарувати вічне життя може лише Всемилосердний Господь. Прийди і йди за Мною.
Це Боже слово, таким небесним променем сьогодні милує наше серце і наш розум у цю хвилину, коли ми урочисто освячуємо цей університетський храм Софії-Премудрості Божої. Думаю, нам важливо запитати самого себе, кому цей храм є посвячений, ким є там мудрість, якій ми хочемо поклонятися у цьому святому храмі. Якщо хтось думає, що цією мудрістю є наша з вами здатність бути мудрими, ви помиляєтеся. Якщо хтось думає, що цією мудрістю є накопичене людьми знання, він помиляється. Якщо хтось думає, що цією мудрістю, є здатність людини бути мудрою, великою, успішною модерною, знаючою, він помиляється. Бо якби ми поклонялися усім тим речам, ми були б з вами ідолопоклонниками. Ця мудрість, на час якої збудований цей храм, є мудрістю божественною. Тому ми кажемо, наголошуємо, цей храм є храмом святої Премудрості Божої.
І що цікаво? Людина шукає цієї мудрості. Але мудрі старовинні філософи десь збагнули, що цієї мудрості людина своїми силами не може вповні ані збагнути, ані пізнати, тому називали себе друзями, шукачами мудрості. Але у Священному Писанні Старого Завіту ми маємо глибоке слово, що ця премудрість Божа, яка була в Бозі і з Богом на початку сотворення світу, з одного боку є фундаментом, основою усіх Богом сотворених речей. Тому ми можемо її побачити, її відчути, коли чесно і послідовно вивчаємо Боже сотворіння. Але Святе Писання нам говорить, що Господь у своїй премудрості сам до нас приходить. Ця мудрість сама шукає того, хто готовий її прийняти. Вона сама приходить до людини, щоб серед її життя збудувати свій престол. Приготувати їй свій бенкет. Вона сама приходить і сідає на майдані і всіх кличе до себе і каже: «Прийдіть, чада, і послухайте мене. Остраху Господнього навчу вас».
Ми бачимо, що першим кроком для того, щоби зблизитися, відповісти на запрошення прийти, є острах Господній. Першими кроками тієї дороги є виконання Божих заповідей. Але самою премудрістю, якій ми сьогодні хочемо поклонятися, воплоченою мудрістю Божою, є сам Спаситель наш Ісус Христос. Святий Августин каже сьогодні до нас: «Ти кажеш, що ти шукаєш мудрості, та вона сама прийшла до тебе. Ти шукаєш правди, істини і життя, та ця правда, істина і життя сама прийшла до тебе. Цю премудрість і зустрів юнак в особі Ісуса Христа на дорогах Святої землі.
Саме цій божественній премудрості, яка відкривається людині в Божому слові, воплоченій Божій мудрості Ісусові Христі ми хочемо поклонятися в цьому святому храмі. А наша слов’янська традиція наголошує, що престолом цієї мудрості є Пречиста Діва Марія. На чудотворній іконі Одигітрія показує нам дорогу своєю правицею вказуючи на свого Сина Ісуса Христа. На дорогу, в яку запрошує нас Ісус Христос. Можна сказати, що сьогодні в університетському храмі ми відкрили джерело Божої мудрості для всіх, хто її шукає.
Дорогі професори, викладачі, студенти, запрошую вас щодня тепер черпати з того джерела. Нехай цей храм буде найважливішою аудиторією цього університету. Народна мудрість каже, що вчених людей є багато, але мудрих – мало. Нам би дуже хотілося, щоб серед тої великої сили дипломованих спеціалістів, навіть з дипломом богослов’я були не тільки ті, хто набралися сили-силенної людського знання, а нам важливо, щоб з УКУ виходили учні Христові, які йдуть дорогою, в яку запрошує сам Спаситель. Які знають джерело премудрості, які особисто зустрілися в цьому святому храмі з Христом, воплоченою Божою мудрістю. І вийшовши з цього навчального закладу, знали, якою дорогою їм далі треба йти.
Дозвольте мені сьогодні скласти сердечну подяку усім тим, які працювали, мріяли і збудували цей святий храм. Читаючи думки Патріарха Йосипа, який будував собор Святої Софії у вічному місті Римі, ми знаходимо такі слова. Патріарх бачив, як на рідних землях руйнують храми і він хотів, щоб Собор св. Софії у Римі був наче храмом-пам’ятником усім тим зруйнованим храмам, храмом-завданням відбудовувати Боже знання і відбудовувати християнську віру в нашому народі. Подібне почування сьогодні зрушує і моє серце. Ми сьогодні на рідних землях збудували храм св. Софії УКУ, начебто сповняючи заповіт і мрію нашого великого попередника.
Ми бачимо сьогодні, як відбудовуються сотні, тисячі храмів по цілій Україні. Але мені хотілося б, щоб цей храм з-поміж усіх був особливим. Скільки сьогодні в Україні зламаних душ. Скалічених війною, зранених різного роду неправдою, скалічених старою тоталітарною системою і новими сучасними тоталітаризмами, які хвиля за хвилею накочуються на наше християнське сумління. На їхню честь ми хочемо сьогодні освятити цей храм. Як велике завдання для нашої університетської спільноти відбудовувати храм людської душі. У гідності людини як храму Духа Святого в нашій церкві чи в нашому народі. Важливе не лише навчання, а велика місія проголошення Слова, проповідь Євангелія всьому сотворінню. Ця місія є життєвим завданням викладача і кожного студента УКУ. Нехай Мати Божа Милосердя двері, яка сьогодні прибула до нас, відкриє нам двері святої Софії-Премудрості Божої і щодня веде нас до Христа. Амінь.
Джерело – Український Католицький Університет
Фото – Олександр Ласкін.
