Цієї весни у Парижі відбулася перша авторська програма Адріана Сливоцького «Business Design T&T: Today and Tomorrow» від Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS). У програму увійшло п’ять навчальних блоків для формування комплексного бачення своєї компанії, серед яких міграція цінності, моделі прибутку та проривний бізнес-дизайн, сила бренду і попит, мегатренди, а також – історія бізнесу та етика. На цій темі пропонуємо зупинитися, щоб на прикладах найуспішніших та найбагатших стратегів, магнатів та бізнесменів з’ясувати, чому етичність впливає на успішність бізнесу, та як вона пов’язана з міграцією цінності. Далі – пряма мова провідного бізнес-футуролога світу, що двічі входив у рейтинг світових бізнес-мислителів Thinkers 50, Адріана Сливоцького.
Визначте двох людей, які дуже успішні, але очевидно неетичні у своїх діях. Навіщо? Саме на таких прикладах набагато легше пояснити, що таке етика, і якими бувають обмеження. Для початку пропонуємо розглянути цікавий випадок від Джона Рокфеллера.
Джон РОКФЕЛЛЕР
Усі знають, хто він. Знають, який: багатий, могутній, прогресивний, цинічний, креативний. Джон Рокфеллер – монополіст. Він влаштував справжній переворот в нафтовій галузі. Рокфеллер дивився на кожнісінький аспект ведення бізнесу з точки зору оптимізації: чому це так дорого? Чи нема розумнішого і дешевшого способу це зробити? Для нього не існувало занадто малих витрат, про які він би не думав. Скажімо, він почав виготовляти бочки для транспортування нафти самостійно, і таким чином кожна бочка коштувала йому 90 центів замість 2,50 дол.
Чимало з нас зустрічається з такими ж питаннями, намагаючись розвинути свій бізнес та досягти високих результатів.
Рокфеллер починав у Клівленді. Чи знаєте ви, чому? Він там жив, – ось і причина. Там у нього була потужна перевага у переговорах підрядниками (зокрема, залізницею), і він завжди отримував найнижчу ціну. Він придбав чимало компаній. Як йому це вдалося? Він купував лідера на ринку, і робив його важливим партнером свого бізнесу. І більше нікого не доводилося переконувати, інші самі приходили до нього. Отже, у нього завжди були переваги в переговорах та низька ціна.
Прочитавши книгу про Рокфеллера (Рон Чернов “Титан”), я почав дивитися на бізнес так, як дивився він. У нього був певний набір принципів, існувало «програмне забезпечення» в його голові. Однією з особливостей було те, що він ретельно обдумував кожен окремий аспект системи: витрати, дохід, транспортування, конкуренція, таланти.
Він зумів добитися найнижчих цін на перевезення залізницею нафти. І був надзвичайно щасливий, що це спричинило такий галас і скандал у тогочасному бізнесі, адже це відволікало конкурентів від реальних прямих джерел доходу. Я шукав відповідь на питання «які ж були прямі ресурси доходу?» ще довго потому.
Проте, великий бізнес робить великі виклики і створює спокуси. У Рокфеллера була одна проблема: він був надто агресивний. Скажімо, демпінгування цін, було з тих речей, які йому не потрібно було робити, щоб його бізнес був успішним, але він все одно це робив. А потім він біг від штату до штату: від Пенсільванії до Коннектикуту, далі до Нью Йорка, щоб втекти від шерифа. Чи можете Ви собі уявити мультиміліонера, який таким займається?
Але якими були наслідки цієї агресивності поведінки, вчинення нелегальних чи напівлегальних дій, обману клієнтів? Чи може це сприяти бізнесу, і чи варто обирати таку тактику? Це важливе питання. Ось що я зрозумів, провівши кілька днів зі згаданою книжкою та інтернетом. Рокфеллер був настільки зосереджений на різних неетичних кроках, що повністю пропустив міграцію цінності. Він пропустив розвідування нафти в Баку, Індонезії, навіть на Західному побережжі США. Він пропустив розширення застосування нафти для залізничних та морських перевезень (замість вугілля), він пропустив Едісона, який зовсім поруч розробив електричну лампу. А це загрожувало бізнесу Рокфелера, адже до того в освітленні використовували нафту. І це все він упустив, хоч і, поза сумнівом був одним з найвидатніших бізнесменів всіх часів, який до свого успіху дійшов сам, без шкіл, менторів чи прикладів.
Я не наполягаю, що бути етичним – прибутково, але це набагато вигідніше, ніж не бути таким.
Ендрю КАРНЕҐІ
Вам також відомий Ендрю Карнеґі. Багатий підприємець, що збудував три тисячі суспільних бібліотек, та був найбільший металургійним магнатом у світі. Теж агресивний, розумний, він теж був чистим підприємцем, не винахідником. Наспрвді, він зробив те, що робив донедавна Китай: привіз технологію виробництва сталі з Англії. При цьому він теж створював попит – навчив використовувати сталь у будівництві мостів, наприклад. Карнегі теж був філантропом – витратив багато грошей для досягнення миру в світі, відстоював значущість міжнародного права у розв’язанні міжнаціональних конфліктів, профінансував будівництво Палацу миру в Гаазі, де повинен був розміститися Міжнародний Арбітражний Суд, писав книжки про мир.
Але в той же час, коли його працівники вийшли на страйк з вимогою трохи підняти їм заробітню плату, він не просто відмовив їм у цьому, він їх розстіляв руками свого партнера Фріка. Сам він при цьому волів залишатися в Швейцарії. Я не знаю, наскільки це неетично, але це точно незаконно. Якщо ж проаналізувати фінансові показники його бізнесу, то в час, коли прибутки компанії зросли вдесятеро, зарплати збільшилися менше, ніж в півтора рази. Карнегі упустив повністю можливість зробити своїх працівників своїми кращими союзниками, як це наприклад, відбувалося в Японії в 1960-70 роках.
Генрі ФОРД
Генрі Форд – найбільший стратег. Він не був ані інженером як Рокфеллер, ані технологом як Карнегі. Він був «Стівом Джобсом» свого часу, він створив не тільки продукт, але цілий процес. Його «Модель Т» змінила планету. Але, як і Рокфеллер, він мислив системно. Для нього мало значення не те, наскільки він занижує ціну на автомобілі, і скільки людей в Америці могли собі їх дозволити. В його плані дій значення мали інші люди. В січні 1940 він зібрав разом усіх своїх працівників, щоб сповістити, що піднімає їхню заробітну плату більш ніж вдвічі. Чому він це зробив? Щоб створити свою аудиторію самому. В результат він досяг трьох речей:
- він виростив свій власний ринок, давши людям вищу зарплату і знизивши ціну на автомобілі;
- він значно знизив рівень плинності кадрів у своєму бізнесі.
- І третє, найважливіше – він створив середній клас у Сполучених Штатах Америки. І ще 50 років з того часу його відсоток зростав, а це мало колосальний вплив. І це міг зробити Карнегі на 30 років раніше, але не зробив.
Але бути етичним – цього недостатньо. Все ще необхідним залишається розуміти міграцію цінності та те, як змінюється світ і бажання споживача. А що сталося з нами, покупцями в 1920 роках? Їм стало ще краще. Вони захотіли нові автомобілі не лише чорного кольору, – як з каталогів. І тут в гру вступили General Motors, які створили нову бізнес-модель, щоб відповідати новим цінностям ринку. А видатний бізнесмен 20 сторіччя Генрі Форд тотально в цьому провалився. Якщо в 1910-х форд мав 55% ринку, то в 20-х його відсоток залишився на позначці 12%, і ніколи більше не повернувся на топ позиції. Це ще раз доводить, що бути хорошими – недостатньо. Подумайте про етику в контексті того, наскільки дорогою вона може виявитися.
То чи брешуть люди у бізнесі?
Так, ми всі про це знаємо. Але треба задати собі одне запитання: чи потрібно брехати? Мандруючи історією останніх 50-ти років, бачимо є приклади найкращих люди в політиці, спорті, мистецтві, які не брешуть. Питання: чи можна бути супер-домінантним у бізнесі, не брешучи?
Так, якщо розуміти, що таке справжні стосунки. А це баланс між трьома аспектами: бізнес-цінностями, етичним лідерствов та соціальними цінностями. Подумайте, чого не зробив Карнегі, що зробив Форд, і що він міг зробити, якби врахував міграцію цінності, та про соціальну цінність Рокфеллера. Якщо ви проаналізуєте, то зрозумієте, що брехня краде ваш ріст.
Якщо ви хочете якось стати справжнім етичним лідером, вам слід розуміти, що кожне поле гри – нерівне. Неважливо в якій країні, неважливо за яких обставин, деякі речі можна контролювати, а деякі – ні.
Ну але якщо ви таки хочете бути неетичним лідером, то я маю і для вас декілька порад:
1. Не попадіться.
2. Не дивіться в дзеркало.
3. Не дивіться в очі власним дітям.
І знайте, що успіх робить вас сліпим і глухим. Але брехня робить вас самих на себе не подібними.
”Будьте захланними. Але в довготривалій перспективі” (Gus Levy, Goldman Sachs).
Матеріал підготували Роксоляна Вороновська та Маріанна Фіртка для видання SBR.
