Лідерство на полі бою: дослідження військового лідерства в Україні

«Війна так швидко забулася, вона залишилась лише в новинах. Якби кожен там побував, тиждень, два чи місяць, щоб побачили, як воно там робиться, чим воно там дістається, щоб побачили, як важко там буває… Може, тоді люди хоча б трохи змінили своє ставлення до військових».

(з інтерв’ю із військовим лідером, проведеного на одному з етапів дослідження)

Тема лідерства — одна з найдискусійніших як у нашому суспільстві, так і в інших країнах. Ми часто говоримо про лідерство в контексті політичної ситуації: хто очолює країну, що зробив той чи інший політик, аби здобути лідерство, чи запустяться незворотні зміни, коли на певні посади призначити правильних (найкваліфікованіших) спеціалістів тощо. 

Ми говоримо про лідерство в контексті бізнесу та управління: як побудувати ефективну команду, як поводитись керівникові у критичній ситуації та які уроки можна винести зі стилю управління інших, надефективних людей. 

Попри те, що на сході України вже шостий рік триває збройний конфлікт на Сході, ми все ще вкрай мало знаємо про військове лідерство. Не усвідомлюємо, в чому його особливість, що нам слід враховувати задля покращення українського війська та чого можна навчитись у лідерів української армії. 

Щоб отримати відповіді на ці питання, Центр лідерства УКУ організував дослідження військового лідерства. Ключові результати проєкту представимо у цій статті.

Центр лідерства УКУ існує на базі бізнес-школи УКУ. Мета центру — стати платформою для започаткування нової дискусії про лідерство в Україні. У своїй діяльності ми виходимо з концепції «Leadership based on character» («Лідерство засноване на характері»), розробленої Інститутом лідерства ім. Ігоря О. Ігнатовича у Ivey Business School. Відповідно до концепції, лідер, незалежно від сфери своєї діяльності, має володіти певними чеснотами, серед яких справедливість, хоробрість, гуманність, візійність та інші (11 загалом).

Говорячи про лідерство, багато фахівців надто часто роблять наголос на розвитку компетенцій та навиків, нехтуючи при цьому розвитком рис характеру (чеснот), які й формують справжнього лідера. Дослідники Ivey Business School стверджують, що люди можуть розвивати свої лідерські чесноти, а лідерство — це не характеристика, з якою ми народжуємось, а яку ми можемо розвивати та виховувати у собі. 

Ми виходимо з того, що будь-яка людина, незалежно від звань і посад, потенційно може бути лідером. Лідерства можна навчитися. Про це говорить і виконавчий директор Інституту лідерства ім. Ігоря О. Ігнатовича Gerard Seijts, який на Світовому економічному форумі у Давосі заявив, що «в лідерстві 24% це вроджені задатки, а 76% те, чого можна навчитися, розвинути».

Наше дослідження військового лідерства складалося з двох етапів, кожен із яких тривав близько року. На першому етапі ми інтерв’ювали 30 лідерів військового сектора [1] (15 представників Збройних Сил України, 15 — добровольчих формувань) та 30 цивільних лідерів (15 представників бізнесу та 15 — державних службовців). Під час інтерв’ювання кожен учасник за допомогою Q-sort методу ранжував 11 чеснот лідера щодо себе та аналізував  кожну із характеристик. 

Для об’єктивності отриманих результатів дослідники Центру лідерства УКУ також застосували метод зовнішньої оцінки респондентів шляхом прослуховування інтерв’ю та ранжування рис характеру (чеснот) двома особами, які не брали участі в інтерв’юванні. В результаті ми зіставили відповіді респондентів із їхніми оцінками третіми людьми. 

На другому етапі по 30 інших військових та цивільних лідерів провели самооцінку себе як лідерів. Самооцінка відбувалася за шкалою від 1 до 5, під час якої лідер мав оцінити себе за 61 питанням-твердженням психометричного тесту «Оцінки лідерського характеру — LCIA-360». Всі учасники обох етапів дослідження також відповідали на питання, які стосуються їхнього добробуту [2]. Для уточнення результатів ми провели ще шість глибинних інтерв’ю.

З огляду на комплексний дизайн дослідження і на те, що результати обох етапів дають досить схожі результати, можемо стверджувати, що нам вдалось дійти доволі об’єктивних висновків, які допоможуть краще зрозуміти особливості військового лідерства в Україні та можуть стати корисними даними для реформування військового сектора країни, зокрема для підготовки військових лідерів.

Чесноти військового лідера

Завдяки дослідженню ми з’ясували, що військові лідери (регулярних військових структур та добровольці) демонструють високі показники розвитку більшості лідерських чеснот. Дані підтверджують, що лідери військової сфери є не гіршими, а за деякими чеснотами і кращими лідерами, аніж цивільні. Наприклад, такі чесноти, як розсудливість, зваженість та справедливість розвинуті у військових дещо краще. 

Єдині чесноти, які є критично низькими у військових, — це гуманність та смиренність. Під смиренністю ми розуміємо здатність враховувати інтереси інших людей, співпереживати, співчувати та вміння вибачати, а також здатність спокійно приймати речі, на які суб’єкт не має впливу. Гуманність передбачає високий рівень самоусвідомлення, відчуття вдячності щодо тих, хто допомагає лідерам досягати їхніх цілей та успіхів, гідне ставлення як до побратимів, так і до противників.

Взаємозв’язок характеру лідера та особистого добробуту

Ми досліджуємо особистий добробут у контексті трьох основних аспектів: емоційний добробут (я і мої емоції), психологічний добробут (я і мої стосунки) та соціальний добробут (я і суспільство). 

Одержані результати чітко демонструють, що рівень емоційного та психологічного добробуту є дещо нижчим у військових, аніж у цивільних, в той час як рівень соціального добробуту є значно нижчим. Військові лідери не відчувають, що роблять щось важливе. Вони не переконані, що їхній внесок у розвиток суспільства є вагомим і суттєво впливає на зміни в країні. Низький соціальний добробут військових — важливий виклик як для керівництва держави, так і для суспільства загалом. Наше дослідження дає певні вказівки на те, в якому напрямку та як саме слід працювати з підвищенням соціального добробуту військовослужбовців.

 “Суспільство та армія є нероздільно пов’язані між собою. Це прикро, що інколи людям потрібно доводити, що армія ця — твоя. Ти служиш для неї, а вона — служить тобі”.

(з інтерв’ю із військовим лідером, проведеного на одному з етапів дослідження)

По-перше, дослідження доводить, що на соціальний добробут людини впливають її емоційний та психологічний добробут. Вагомий вплив на військових лідерів має емоційна складова, а на цивільних — психологічна. Тобто військові лідери більше, порівняно з лідерами з державного сектора та бізнесу, сприймають особистий добробут через емоційну сторону свого характеру. 

Це пов’язано зі специфікою діяльності, адже військових лідерів виховують на патріотизмі, повазі до товаришів по службі, виконанні почесної місії — служінню Батьківщині та захисту свого народу. Таким чином, стає зрозуміло, що однією з передумов підвищення соціального добробуту військових лідерів є розвиток їхнього емоційного інтелекту.

По-друге, у дослідженні встановлено позитивний вплив на особистий добробут такої чесноти, як гуманність. Як уже зазначено вище, дані дослідження демонструють низький рівень розвитку цієї чесноти серед військовослужбовців, порівняно з лідерами невійськової сфери. Така ситуація може бути результатом браку гуманітарної складової у вихованні (навчальних програмах) та щоденній реальності військових.

По-третє, для нас було важливо зрозуміти, чи впливає розвиток характеру лідера на його соціальний добробут. Ми чітко побачили такий зв’язок для цивільних лідерів. Тобто лідер, у якого високо розвинені всі 11 чеснот, є більше соціально задоволеним, відчуває свою важливість та вплив у суспільстві, усвідомлює себе як частину суспільно-політичних процесів у країні чи громаді. Водночас, у випадку військових лідерів такого зв’язку взагалі не існує. 

Тому ми дійшли висновку, що розвиток усіх описаних у концепції «Leadership based on character» чеснот одночасно дасть слабкий ефект у покращенні соціального добробуту військових лідерів. Це засвідчує глибину проблеми низького соціального добробуту військових. Відтак військові, будучи навіть зразковими лідерами, все ще втрачають бажання та мотивацію служити в армії через те, що не усвідомлюють своєї ролі та впливу на українське суспільство та не відчувають свого зв’язку з цивільним населенням.

 «Скоро приїде моя бригада з фронту і їм будуть робити зустріч. Ця зустріч буде «впадло» всім: і школам, і держадміністраціям, і родичам військових, і вчителям, і самим військовим. Можливо, так негарно говорити, але ми так часто відчуваємо фальш у всіх цих зустрічах. Солдат — дуже добрий психолог, він одразу все бачить. Спочатку ці всі віршики у держадміністраціях, а потім повне ігнорування всього, що відбувається на сході… Я хотів би більше спілкуватись з цивільними, пояснювати їм ситуацію і хотів би відчувати підтримку від цивільних. Але для цього потрібно виробити іншу модель, аніж старомодні демонстративні зустрічі, які нагадують більше СРСР, аніж сучасну Україну».

(з інтерв’ю з військовим лідером, проведеного на одному з етапів дослідження)

Які висновки можна зробити задля покращення ситуації з військовим лідерством в Україні?

  1.  На державному рівні слід приділяти більше уваги питанню розвитку військового лідерства. При цьому наголос слід робити не тільки на навиках та компетенціях, а й на розвитку лідерських чеснот та на розвитку емоційного інтелекту зокрема. Лідерства можна навчитись, і це слід робити системно.
  2.  Необхідно переглянути підходи до викладання предметів гуманітарного та соціального блоку (військове лідерство, філософія, етика, психологія, інші) у військових навчальних закладах та/або впровадити нові предмети. Військова освіта має ґрунтуватись на глибоких моральних засадничих нормах, а приймаючи тактичні чи стратегічні рішення на полі бою, військові повинні спиратися на внутрішній моральний кодекс.
  3. Виходячи з ідеї про те, що лідерами стають, а не народжуються, армія має стати місцем, що розвиває лідерство в кожному та створює можливості кар’єрного росту для найкращих. Для цього необхідно переглянути застарілі практики управління персоналом, що досі використовують у війську. Також слід змінити підходи до відбору, оцінювання, формування, просування по службі, підтримки та розвитку найкращих лідерів.
  4.  Політика держави щодо роботи з ветеранами повинна враховувати той факт, що переважно військові є хорошими лідерами, які можуть і прагнуть залишатись корисними для суспільства, але не виражають цього достатньо явно, з огляду на притаманний для них низький рівень соціального добробуту. 

Для ветеранів слід створити умови, щоби вони могли залишатися активними членами суспільства та продовжувати працювати в публічному та приватному секторі після завершення служби в армії. Це важливо не лише з соціальної точки зору, а й з економічної, адже держава витрачає значні кошти на підготовку військовослужбовців із високими лідерськими якостями.

 «По суті, люди, які пройшли зону бойових дій, з одного боку, є професійними вбивцями, а з іншого — мають колосальний лідерський досвід. Якщо його правильно спрямувати, то він вистрілить і дасть хороші плоди. Якщо його залишити напризволяще, він може негативно вплинути на суспільство. Тут має взяти на себе роль держава, яка мала б запровадити стратегію та комплексно займатися супроводом військовослужбовця з моменту прийняття на службу і до моменту звільнення зі служби. Але одночасно важливо, щоб громадянське суспільство та бізнес не забували, що компетенції та чесноти військових лідерів слід використовувати на благо суспільства, підтримувати та простягнути руку допомоги українським героям».

(з інтерв’ю з військовим лідером, проведеного на одному з етапів дослідження)

Текст підготувала Ярина Степанюк, дослідниця Центру лідерства УКУ.

Науковий супровід дослідження та статті: Андрій Рождественський — виконавчий директор Центру лідерства УКУ, Лукас Монзані — доцент із організаційної поведінки Ivey Business School (Канада).

 [1] Військові лідери – це лідери тактичного рівня; цивільні лідери – це управлінці, які мають в прямому підпорядкування мінімум 3 людей та в опосередкованому – мінімум 15-20

[2] Під добробутом ми розуміємо відчуття щастя та задоволення своїм життям в розрізі трьох аспектів добробуту (емоційний, соціальний та психологічний).

*Більше статей четвертого номеру бізнес-видання «Insight Inside» від #LvBS шукайте тут.