У межах Вig Start учасники магістерських програм мали можливість поспілкуватися з колишнім ректором УКУ – отцем Богданом Прахом. Отець Богдан зараз займає посаду віце-президента УКУ, він поділився своїм досвідом, настановами та думками про сьогоденні проблеми і відповів на питання студентів.
За його словами, середньовічним монархам було не вигідно, щоб народ був освіченим, натомість церква хотіла здобути баланс і почала навчати людей. Саме слово “універсутатіс” – спілкування студента і професора. Перші університети були, звичайно, менш красивими, ніж зараз, але це була спільнота.
Посада ректора, за словами отця Богдана, – це трудомістка праця з багатьма обов’язками. Поза тим отець Богдан є доктором історії і зараз має думки про написання книги.
Запитання від студентів лунали приблизно такі:
Чи маєте зараз час для науки і чим займається як віце-президент УКУ?
Для нашої інституції завжди є небезпеки. Наглядова рада слідкує за виконанням стратегії, стратегію потрібно моніторити і коригувати, а також будувати на цінностях і виконувати. Я, здебільшого, перебираю стратегічну і представницьку функції владики Бориса. Зараз я більше часу за кордоном, бо ми там потрібні. Щодо науки – доки не буде спокою і перемоги, я не буду сидіти за компʼютером. В Україні потрібні активні дії – такий зараз час.
Як поєднати те, що ви хочете і що мусите робити за обов’язком?
Священника завжди люди ставлять там, де собі хочуть – на пʼєдесталі своїх мрій та бажань. Господь ставить нас серед людей, в кожному середовищі. Я годинами сидів за кресленнями корпусу на Хуторівці, адже там мають бути люди, а не лише стіни. Аби були не лише мури і камінь, а й духовне. Священник він має бути всюди, а якщо його будуть ховати лише в церкві – з нього нічого не буде. Я і за партою, і на дебатах, і цемент перевіряв, адже Христос не ховався – він ішов, на траві сидів, біля води з людьми розмовляв.
Як ви відноситесь до ШІ? І чи буде йому місце у вашій книзі?
Господь дав нам не штучний, а справжній інтелект, і ми ним не користуємось. Коли інтелект не є наповнений духовністю – це закінчиться злом – ми вже маємо такі приклади в історії. Щодо штучного інтелекту – то як тим інструментом буде користуватися людина, коли він (ШІ) немає духовності та розуміння потреби духовності?! Я читав тексти, згенеровані штучним інтелектом, вони гарно написані, але не мають сенсу. Якщо ми хочемо жити в світі без сенсу – то можемо користуватися тим ШІ.
Маєте пораду чи рецепт, як Україні виходити зі замкнутого кола, коли немає змін? В тому числі в академічній науці?
Я мав підписаний контракт з міністерством до 30 червня 2026 року і мав право до зараз бути на посаді ректора. Згідно з новим законом, особа може бути на посаді ректора 2 каденції, тобто 10 років, до мене воно не дотикалося, але закон є закон і я мушу підпорядковуватися. Ми самі маємо будувати Україну. Нам не потрібно чекати, аби хтось робив щось замість нас, а починати зміни самостійно.
Яка нова дисципліна з’явиться в навчальному закладі наступною?
Тут мова не про нові дисципліни, а про знання, які ми повинні передати молодим людям – як жити в сучасному світі. Ми ставимо акцент на суспільно-орієнтованому навчанні, аби молода людина більше дозрівала до відповідальності і змінювала свою країну до кращого. Ми хочемо формувати людину, аби вона вміла служити своєму суспільству.
Чи підходять до семінарського навчання сучасні методи навчання?
Частина мого життя – це 10 років, які я був ректором духовної семінарії. Я старався не лише передавати сучасному поколінню свої знання, а й моніторити, як мої випускники дають собі раду з тими новітніми підходами. Є два рівні священництва сьогодні. Перші- з великим запалом йдуть в світ і свої парафії і хочуть імплементувати знання, які отримали в семінарії. Кожен семінарист, якого я навчав, мав проявляти свої активність у двох напрямках. Семінаристи, які не брали участь у тих активностях – я їх виганяв, бо не може бути лінового священника. Другі – це є послідовники думки, що священник має бути закритий в церкві. Цей пресинг ще досі є дуже великим у нашій церкві, й ми маємо це виправити, бо священник має бути там, де люди – всюди.
А я в свою чергу буду допомагати лише тим, хто хоче цієї допомоги.
