Марія Бей та Тарас Филипчук – засновники успішного сімейного бізнесу у м. Львові. Результати роботи перевершили будь-які сподівання: зараз пара очолює глобальну експедиційно-логістичну компанію, що надає послуги в 49 країнах на 3-х континентах. У липні 2016 року компанії виповниться 20 років. Засновники вважають її ще однією дитиною поряд з іншими чотирма і переконані, що саме сімейний бізнес робить їх абсолютно успішними та гармонійними людьми.
Як все починалося
Тарас Филипчук (далі – Т. Ф.): Все почалося з продовження моєї справи: ми перевозили у Львів продукти. Саме вона наштовхнула на ідею транспортного бізнесу. Згодом ми перестали працювати із самими лише продуктами і створили транспортно-логістичну компанію. Вже на цьому етапі бізнес став сімейним.
Марія Бей (далі – М. Б.): На той час (1996 рік – Авт.) ми були «піонерами», практично першопрохідцями. Тоді всього чотири українські компанії їздили у скандинавські країни, зокрема Швецію. Це був невідомий для всіх напрямок. Якщо озирнутися, то тодішня транспортна сфера була суцільним аматорством. В Україні практично не було ні автопарків, ні коштів, щоби в них вкладати. Ми від початку обрали свій особливий шлях, акцентували на ексклюзиві й одразу стали помітними.
Цінності та як перемагати конкурентів
М. Б.: Зараз конкурентів у нас дуже багато. Великою мірою ми працюємо в «багряному» океані. Наша сфера бізнесу досить складна, але навіть зараз невтомно шукаємо гавані, де ще є «блакитна» вода і мало «крові».
Т. Ф.: Коли привносиш у бізнес щось нове, інколи екстраординарне, до чого не могли додуматися попередні покоління чи провайдери, почуваєшся значно впевненіше. Наші інновації роблять так, що клієнти нам довіряють. Вони просто бачать, що ми можемо більше, ніж всі решта. І це не просто зміцнює наші зв’язки з клієнтами, а ще й надихає їх на таку ж інноваційну тактику.
М. Б.: Кожен бізнес ґрунтується на цінностях власників. Ми завжди були максимально клієнтоорієнтовані. Намагалися знайти і використати свої головні переваги, щоби зробити бізнес наших партнерів ще ефективнішим. Наша місія так і звучить: оптимізувати логістичну ефективність наших партнерів. Ці риси допомагають нам і сьогодні. Від заснування компанії ми постановили, що в нас на підприємстві офіційною мовою буде українська. І це вирізняло нас з-поміж інших. А бували різні випадки. До прикладу, в Одесі з нами не хотіли розмовляти, бо ми україномовні. Але ми не відступали від своїх принципів – вони були важливіші, ніж гроші. Бувало й навпаки: впізнавали нас за стилем ведення розмови, відразу знали, що телефонують із «Бей-Транс». Наших людей регулярно переманювали, бо знали, що «Бей-Транс» – це школа логістики, ми були впізнаваними. Друга важлива річ: ми від початку не боялися працювати з іноземцями, відразу виходили на міжнародні ринки.
Т. Ф.: Не боятись того, що ми українці, що поряд із нами потужні конкуренти-іноземці – це дуже важливо. Адже історія української компанії – це історія 20-25 років. Максимум! Тим часом за кордоном є сімейні бізнеси, які формувались протягом століть.
М. Б.: Коли починаєш конкурувати з міжнародними компаніями, то бачиш разючу різницю в навиках, досвіді, рівні освіти. І, звичайно, нам було страшно. Але ми з усіх сил показували, що це не так (сміється). Рекомендую так робити всім українцям. Запам’ятайте: ми абсолютно конкурентоспроможні. Хоч ми перебуваємо у так званій бізнес-провінції, на периферії, але за рахунок знань мов, близькості до кордону, розумінню європейського менталітету можемо значно більше, ніж здається! Наприклад, ми забираємо роботу, яка не є навіть в обрисі нашого транзиту, – в середині Європи, у Росії чи в Середній Азії.
Т. Ф.: Крім знань мов і географічного розташування, важливо хотіти себе реалізувати та розуміти специфіку роботи. З того, мабуть, треба починати: ми в нашій компанії пройшли всі етапи і працювали на всіх рівнях від А до Я. Ми розуміємо як проблеми перевізників (технічні, документальні, візові, дозвільні), так і проблеми вантажовласників.Володіємо ситуацією з обох боків.
Що допомагає бути успішними та постійно розвивати компанію?
М. Б.: Бізнес – це постійна динаміка і боротьба. Ми не можемо відступити, бо якщо це зробимо, то втратимо позиції. А якщо бодай на рік втратити позиції на ринку та свого клієнта, то назад до нього вже не «прорвешся». Тому не зупинятися, а постійно розвиватися – ось, що важливо.
Т. Ф.: Існують різні способи розвивати компанію. Перш за все, це тісна комунікація із самими вантажовласниками та перевізниками на різних етапах співпраці. Це розуміння тенденцій і проблем вантажовласників та перевізників. Це вчасне осмислення всього й постійне навчання. Якщо не вчитися, ніколи не станеш драйвером, що рухає все вперед. Тоді розвивати компанію буде непросто. Бути у тренді та на часі, напевно, це і є основна успіху.
М. Б.: Ще одна складова успіху – це наша команда. Об’єднані спільними цілями й цінностями, ми робимо неможливе можливим. Коли кожен член команди викладається на повну, виконує свою частину роботи обдумано та ретельно, то зрозуміло, що загальний результат виходить високим.
Особливості ведення сімейного бізнесу
М. Б.: Можливо, нашій компанії як сімейному бізнесу дещо простіше, бо власникам легше знайти спільну мову між собою. Ми завжди можемо порадитися один з одним, і другої сторони, як часто буває в партнерському бізнесі, – немає. Так ми уникли ситуації «лебідь, щука, рак», коли комусь жінка порадить, комусь – чоловік і складається метушня та безлад. А в нас є тільки ми двоє і спільна мета – розвиватися.
Т. Ф.: Хоч ми з Марією часто маємо різні погляди, ця спільна мета нас об’єднує. Це, як пазл: зі всіх боків подивився, порадився і склалося. Ця взаємна підтримка дуже допомагає.Я вважаю, що в нас все гармонійно. Хоча, можливо, для людини збоку це виглядає по-іншому: що ми дуже віддані бізнесу, що надто багато часу приділяємо дітям. Так, ми часто беремо дітей в ділові відрядження. Нам так добре, ми відчуваємо, що це наше. Думаю, це допомагає нам поєднувати сім’ю і бізнес. Діти ростуть відкритими, комунікабельними.
М. Б.: Перебуваючи в декретних відпустках, я на певні періоди відлучаюся від роботи. Завжди переживаю з цього приводу. Але коли і ти, і твій чоловік – власники компанії, то повністю відлучитися не вдається. До того ж я завжди тримаю руку на пульсі. Але час до часу не вдається досконало виконувати якісь функції. Тоді мучить сумління перед партнером по бізнесу. У нас вже четверта дитина, й обов’язків та занятості тільки додається, адже діти теж не можуть чекати 20 років – їм батьківська і материнська увага потрібна зараз. Цей момент, мабуть, трохи проблематичний, але бізнес – це ще одна дитина. І ти її любиш, плекаєш, бо ж ти її народив, виховуєш. Розумієш, що їй теж треба приділяти багато часу. Ми намагаємося пояснювати своїм дітям, що таке бізнес. Коли син був молодшим, то ревнував і казав мені: «Ти любиш працівників більше, ніж нас» (сміється). Але ми своєю поведінкою доводимо, що бізнес – це не тільки спосіб заробити гроші, а це відповідальність, покликання і частина життя.
Про бізнес-освіту
М. Б.: Коли я вперше прийшла в УКУ, то зрозуміла, що сюди ходять люди, які не можуть по-іншому, як жити за принципами, що й мені дуже близькі. У 2010 році, коли ми прийшли у Львівську бізнес-школу УКУ, то мали невеликі перестороги, адже школі тоді було всього 2 роки. Але вирішили, що треба підтримати «своє», щоби вона розвивалась і ми самі мали куди відправляти згодом своїх працівників. Ми пішли на навчання разом із чоловіком, адже хотіли краще розуміти один одного й розмовляти «однією мовою». Бо навіть якщо ти вчишся в тій самій бізнес-школі, але в інші роки, то все-таки змінюються викладачі, тенденції. А здобуваючи бізнес-освіту разом, ми пропрацьовували всі теми на практиці, розуміли, про що йдеться, і накладали це на життя своєї компанії.
Т. Ф.: Для мене бізнес-школа стала спільнотою друзів, викладачів, людей, до яких у будь-який час можеш подзвонити чи з якоюсь проблемою, чи за порадою, чи просто зустрітись на каві. Коло друзів УКУ продовжує розширюватись, і нам це подобається. Ми почуваємося «в своїй тарілці», і саме Львівська бізнес-школа дала нам це середовище.
М. Б.: Львівська бізнес-школа – це концентрат знань і правильного оточення. У колі УКУ навіть наші діти познаходили собі друзів. Ми любимо відвідувати події, які відбуваються навколо університету, бо знаємо, що це правильне місце не лише для нас, а й для наших дітей. УКУ – це маяк, генератор нової України.
Про соціальну відповідальність бізнесу та командний клімат
Т. Ф.: Соціальна відповідальність компанії часто є вимогою наших клієнтів. Оскільки ми працюємо з міжнародними глобальними компаніями, то маємо відповідати їхнім стандартам. І добре, що ці вимоги перетинаються з нашим баченням. Екологічні проблеми, відповідальність перед працівниками, безпека – все це наші приорітети. Наші працівники та їхні сім’ї, діти – це також наша велика родина. Ми проводимо багато заходів разом.
М. Б.: Ми в компанії серйозно ставимося до екологічних проблем. Вже максимально мінімізували паперовий обіг (наскільки це можливо в межах нашого законодавства). Вже понад два роки наші архіви – винятково електронні. Залишаємо на папері лише ті документи, які повинні бути в такому форматі. Щодо стосунків у команді, то в нас є низка заходів для працівників компанії. Ми розпочинаємо цикл корпоративних заходів із писанкарства перед Великоднем. Потім відзначаємо річницю заснування компанії в липні. Цього року нам виповнюється 20! Восени плануємо краєзнавчу екскурсію. Взимку святкуємо День святого Миколая, Новий рік та Маланки. Стараємося відвідувати театр. На корпоративних заходах по максимуму намагаємося залучити дітей. І, що теж важливо для клімату в команді, – це достойні заробітні плати.
Про те, що таке бути успішним, і про хобі, яке приносить радість
Т. Ф.: Для мене бути успішним – це бути щасливим. Ми любимо подорожувати, пізнавати світ. Сидіти на місці – це точно не наш стиль. Ми навіть із 8-місячною манюнею літали за океан. Тепер відкриваємо Україну через краєзнавчі подорожі сім’єю, які самі плануємо й організовуємо. Ще дуже любимо спорт. Гірські лижі зимою вже майже 40 років поспіль, щоденний біг влітку. Моя дружина про мене каже: «Війна війною, а ранкова фізична активність за розкладом».
М. Б.: Бути здоровим і задоволеним – для мене це два основні критерії успішності.
Щодо хобі, то фанатично любимо читати. А ще виїзди на природу, особливо в наші Карпати. Карпати прекрасні в будь-яку пору року, але для мене особливо заворожливі восени, коли гори стають теракотовими. Одержую неймовірну підзарядку від споглядання того дива.
У житті повно чудес, потрібно лише їх зауважувати. Мій секрет успіху в тому, що навчилася їх помічати, ловити миті щастя у всьому: в запитанні дитини, в чудовій погоді (у природи немає поганої погоди), у втомі від важкої роботи, у спілкуванні з батьками, в їзді на велосипеді, в гарній новині, в короткому перепочинку. Словом, у всьому! І головне черпати з того натхнення.
Розмовляла Роксолана Кравчук
Матеріал був опублікований у журналі Insight LvBS Inside #1. Отримати примірник журналу можна на рецепції Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS), вул. Козельницька, 2а, 3 поверх.
