Сніданки SheLeads — це зустрічі для жінок, організовані Бізнес-школою УКУ та Центром лідерства УКУ. На першому такому сніданку у 2026-му році учасниці працювали з кейсом Superhumans Center. Й разом із CEO Superhumans Сenter Ольгою Руднєвою та міжнародною партнеркою й викладачкою Amy Kenworthy з Bond University (Австралія), а також з декан-засновницею Бізнес-школи УКУ Софією Опацькою та СЕО Яриною Бойчук розмовляли й рефлексували про те, як Україна говорить про себе світові і, як сильно жіноче лідерство потрібне країні сьогодні. Про головні підсумки зі зустрічі читайте у матеріалі.
Емі Л. Кенворсі у вступному слові про жіноче лідерство зазначила: воно надихає тоді, коли складається з трьох важливих частин – візія (коли знаємо, куди прямуємо), взірцевість (коли демонструємо це людям, які навколо вас) і наставництво. Вона поділилась метою свого візиту в Україну й, зокрема, тим, що працює у партнерстві з Бізнес-школою УКУ над різноманітними кейсами з українськими підприємцями чи громадським сектором. Саме так виникла робота над кейсом Superhumans.
Ольга Руднєва пригадала, що ідея Superhumans зародилася у квітні 2022 року — як відповідь на наслідки війни. Спершу це починалося як ініціатива кількох людей без потрібного досвіду в медицині, а вже за кілька років перетворилося на одну з наймасштабніших організацій в Україні: команда з понад 500 людей, кілька центрів в Україні.
Центр Superhumans рухається від допомоги людям з ампутаціями до змін у всій існуючій системі допомоги військовим з травмами війни— через впровадження нових стандартів, протоколів, масштабування й складні управлінські рішення, які неминуче супроводжують зростання.
Ольга зазначила, що на початковому етапі Superhumans значну роль відіграла не лише ідея, а й здатність визнавати невизначеність і будувати довіру. Й пригадала, як почалась співпраця з Першою леді України, що стало важливим кроком в бік міжнародних партнерств і донорів у момент, коли проєкт ще не мав потрібного фінансування.
«На самому початку Перша леді відіграла ключову роль — не роблячи все за нас, а поєднуючи з людьми, з якими нам було критично важливо почати розмову, коли в нас ще не було нічого, крім ідеї».
Також учасниці сніданку запитували Ольгу, як зберегти відчуття «малої родини», коли організація зростає з кількох людей до сотень? Як не втратити цінності під тиском швидкого масштабування, кадрової кризи та війни?
У відповідь Ольга Руднєва зазначила, що найскладніше — масштабувати не протоколи чи процедури, а атмосферу, мислення й повагу до людини. Й розповіла про труднощі запуску, ротацію команд як спосіб передавання культури, зміну лідерства та чесне визнання того, що «працювати для пацієнта» означає не жаліти його, а повертати гідність і дію.
«Ми можемо навчити людей процесів, але не можемо швидко змінити мислення. Саме тому культура – найвразливіше місце під час швидкого зростання організації».
У цій розмові також згадувалось про лідерство в умовах гострого дефіциту людського капіталу. Й прозвучали поради, що з цим робити. А ще про некомерційну організацію, яка не може конкурувати зарплатами, але пропонує сенсовість, розвиток та місійність.
Також звучало запитання від учасниць: як Ольга Руднєва відповідає міжнародним партнерам на питання «чим допомогти українцям?».
«Є лише три речі, які нам справді потрібні. Перше — поверніть Україну в медіа, бо світ починає забувати. Друге — якщо знаєте експертів, які можуть приїхати й працювати тут разом з нами, скажіть їм. І третє — просто дайте нам гроші. Без порад. Без технічної допомоги. Ми знаємо, що з ними робити», — поділилась відповіддю Ольга.
Саме так формулюється запит до світу: не дивитися на Україну здалеку, а приїхати, побачити, працювати поруч і говорити про побачене голосно — у медіа, подкастах, публічних виступах. Ярина Бойчук принагідно подякувала за активну позицію Емі Кенворті, котра вже вдруге приїхала до Львова й підтримує Україну в різний спосіб.
Читайте також: Як війна переосмислила лідерство? Інтерв’ю Софії Опацької та Емі Л.Кенворсі
На завершення дискусії учасниці мали нагоду ставити Ользі запитання, які їх хвилювали, ділитись власними історіями життя та бізнесу.
Насамкінець Емі подарувала кожній присутній бальзам для губ, привезений з Австралії, й нагадала, що попри величезну відповідальність, жінки несуть ще й багато краси у цей турбулентний світ.
