Львівська бізнес-школа УКУ (LvBS) проводить унікальну навчальну програму для управлінців у сфері психічного здоров’я Leaders for Mental Health. Програма реалізована LvBS та агенцією Be-It Health & Social Impact в межах проекту Mental Health for Ukraine (MH4U), що фінансується Швейцарською агенцією з розвитку співробітництва (SDC).
Поки наші учасники завершують навчання на третьому модулі програми, зібрали думки про курс та цінність такого навчання серед медичних управлінців у сфері психічного здоров’я:
Тетяна Асланян, акредитована гештальт-терапевтка, організаторка та керівниця ГО «ПРОМИР» у місті Слов’янськ.
Ваші враження про програму?
Мені дуже подобається ідея програми, яка об’єднує різних фахівців. Мені, як спеціалісту-психологу, ще в 2014 році важко було уявити, що можна об’єднати медиків та психологів, щоб працювати нарешті разом. І я насолоджуюсь цією можливістю, хоча саме навчання є вкрай насиченим.
Що для вас було інноваційним у програмі?
Мабуть, для мене це – розроблені для навчальної програми домашні завдання. Підхід такий, щоб ми вдома виконували самостійну роботу і вже на модулі приїздили з власними напрацюваннями – це вимога наших тренерів-викладачів. Це стимулює згуртованість команди, допомагає чітко структурувати візію проекту. Так формуються не тільки професійні стосунки, але й особистісні, тому ми об’єднуємось не тільки у фахову спільноту, але й дружній колектив. Коли є завдання, що гуртує нас з усіх сторін – це здорово!
Від чого, на вашу думку, залежить успіх реформ цієї галузі в Україні?
Ой, це важко визначити. Мабуть, в першу чергу – від людей, які будуть це втілювати, показувати своєю працею в громаді, що зміни можливі, і що є результат. Це люди, які погоджуються з принципами, розуміють важливість цього процесу.
Які виклики стоять перед вами, як перед працівником цієї сфери?
Як психотерапевтом та керівником центру психічного здоров’я це – об’єднати зусилля медиків та психологів, щоб розмежувати відповідальність за клієнтів.
І, в моєму конкретному регіоні – підвищення обізнаності щодо психічного здоров’я взагалі. Раніше я працювала над тим, щоб сформулювати психологічну культуру у мешканців нашого міста, адже це вже виклик – говорити про важливість психічного здоров’я, нівелювати ті стигми, які є у нашого суспільства. Це дуже непросто і вкрай важливо.
Роман Миколайович Ліщук, завідувач кафедри психічного та фізичного здоров’я вищого навчального комунального закладу ЛОР Львівська медична академія ім. А.Крупинського
Ваші враження про програму?
Приємно опинитись в колі фахівців, які, як то кажуть, “в матеріалі” – як нас, учасників-набувачів знань, так і лекторів та викладачів. Їх рівень знань, новизна тем та подачі матеріалів та практична користь є для мене просто надзвичайними!
Що для вас було інноваційним у програмі?
Мені особисто дуже сподобався кейс MH Gap Version 2 для введення психічних та неврологічних розладів і розладів пов’язаних з вживанням психовплинних речовин. Власне, він був розроблений для роботи у неспеціалізованих закладах охорони здоров’я. Це є програма дій для всієї організації охорони здоров’я із подолання прогалин у сфері психічного здоров’я. А основними цілями є: посилення прихильності держави до фінансування закладів та людських ресурсів для лікування подібних розладів та забезпечення ширшого охоплення населення ключовими послугами. Це є надзвичайно простий інструмент, розроблений на основі настанов MH Gap і він представляє інтегроване ведення пріоритетних розладів з використанням протоколів для ухвалення клінічних рішень. Зокрема для фахівців – лікарів та медичних сестер, які не мають спеціалізованої освіти та можуть швидко зорієнтуватися в питаннях, які стосуються психічних та неврологічних розладів.
Друге, що мені сподобалось – це стиль подачі матеріалу та наші “домашні завдання”. Тут як у грі: хочеш перейти на наступний рівень – зроби домашнє завдання. Звання, статус тобі тут не допоможуть :). І “ротації груп” зобов’язують докладати сил бути на передньому плані та показувати свої знання та вміння.
Від чого, на вашу думку, залежить успіх реформ цієї галузі в Україні?
Мені здається, якщо кожен на своєму місці робить свою роботу добре, чи то пак, відповідально, пристрасно – зміни у нас будуть! Це про всіх: медиків, інженерів, військових, і політиків, звичайно. Моє завдання – зробити так, щоб випускники Академії, зокрема медичні сестри, зберігали бажання залишатись у професії, не зневірювались через ковід, невеликі зарплати, не ставали корупціонерами. А те, до чого хотілося б долучитись і зробити – підготувати і написати навчальну програму спільно з MH Gap для ведення психічних та неврологічних розладів і пов’язаних з вживанням психотропних речовин у неспеціалізованих закладах охорони здоров’я. Маю велику надію, що цю програму, ми напишемо разом з представниками проєкту “Психічне здоров’я в Україні” (керівник О.Сувало – прим.редактора).
Хто з лекторів сподобався найбільше?
Дуже ґрунтовно доповідала про реформу охорону психічного здоров’я в Україні заступниця міністра охорони здоров’я пані Ірина Микитчак, а в.о голови НСЗУ Оксана Мовчан також докладно описала і проблематику, і шляхи до вирішення з ситуації, поетапність кроків.
Дуже важливі питання були актуалізовані лекторкою Радь-Кіт, яка є професійною юристкою та розповідала про правові аспекти реформ та питання багатьох регулюючих органів в галузі Охорони здоров’я, а особливо соціальних служб.
Насиченим та цікавим був модуль пані Юлії Габ (модуль “Управління змінами”). А що таке зміни – це перехід від поточного стану до нового стану. А що таке новий стан? Наявність таких переваг, яких поки що ми не маємо і їх треба навчитися, досягнути, опанувати. Тобто саме її структурований підхід, а також тези про персональну життєстійкість, про психологічну пружність, ресурсність, які кожному з нас варто розвивати як навичку мови чи будь-яку іншу. Ніби-то не нові речі, але подані під новим кутом. І це точно буде використано нами для впровадження в навчання нашим студентам.
