Уявіть місто без заторів на дорогах, місто де пріоритетним, згідно з правилами дорожнього руху, є пішохід та велосипедист. Місто, у якому весь громадський транспорт курсує за розкладом, і для оплати проїзду достатнього одного електронного квитка. У цьому місті впорядкована зовнішня реклама, немає стихійної торгівлі, вулицями їздять самокеровані автомобілі, довкола багато зелені та водойм. Рух транспорту оптимізований таким чином, що немає заторів, а у разі небезпеки, ДТП чи нещасного випадку муніципальні служби з’являються на місці за декілька хвилин. До їхнього приїзду основну роботу, можуть виконати роботи чи дрони. В державних установах немає черг, а на виготовлення будь якого документу потрібно всього від декількох хвилин до декількох годин. Екосистема міста налаштована таким чином, що кожний будинок є колектором сонячної енергії, а в квартирах є датчики термозбереження.
Все це і не тільки вписується у концепцію «Smart City», яка стає дедалі популярнішою в Україні. На разі не існує сталого визначення поняття «Smart City», однак найбільш вживаною є дефініція, що «розумне місто» – це процес або набір заходів, внаслідок яких місто стає більш придатним до життя, більш стабільним, і в той же час більш гнучким до нових викликів. Це комплекс взаємозв’язків між «розумною економікою», «розумною транспортною системою», «розумним довкіллям», «розумними людьми» «розумними умовами проживанням» та «розумним врядуванням».
Пропоную коротко розглянути кожний із цих пунктів. «Розумна економіка» міста можлива тільки за умови, якщо включає такі цілком вимірювані чинники економічного зростання як підтримка інновацій, розвиток підприємництва, виробництво, економічний імідж, гнучкість ринку праці відповідно до умов середовища, рівень залучення міжнародних інвестицій та можливість до швидких змін.
Серед основних факторів, що впливають на якість роботи транспортної системи є доступність у використанні як жителями міста, так і туристами, а також безпека та використання технологій оптимізації маршрутів.
Що стосується навколишнього середовища, то це регулювання та обмеження викидів вуглекислого газу, застосування електромобілів (в т.ч. і для громадського транспорту), ресурсний менеджмент.
«Розумне врядування» є неможливим без політичної стратегії розвитку, прозорого, безкорупційного менеджменту, залученості мешканців до прийняття рішень, громадських та соціальних сервісів.
Особиста безпека та здоров’я, соціальні зв’язки, сприятливі умови та якість навчання, можливість культурного розвитку, збереження архітектури та забезпечення населення житлом, туристична привабливість – всі ці речі є важливими для функціонування «розумних умов проживання».
І нарешті, те без чого не може обійтись жодне місто – розумні люди! Загальний індекс розумних людей можна виміряти за такими параметрами як неупередженість, широкий світогляд, гнучкість та креативність, професійна кваліфікованість, бажання навчатися все життя, участь у громадському житті.
До рейтингу європейських «розумних міст», що великою мірою відповідають наведеним вище критеріям входять такі міста, як Люксембург, Зальцбург, Ейндховен, Лінц, Маастрихт, Брюгге та інші.
Для українських міст є всі передумови, щоб приєднатися до глобального руху «Smart Cities».
І почати можна із малого, для прикладу в умовах економії ресурсів потрібно більше уваги приділити для врядування за допомогою уже існуючих соціальних мереж. Як це може працювати? – Невелике місто Хун, в провінції Гранада на півдні Іспанії у якості експерименту почало користуватися мережею «twitter» для вирішення проблем із організацією роботи комунальних служб. Оскільки місто невелике, то не склало труднощів створити базу даних акаунтів місцевих жителів. Комунікація між мешканцями та містом виглядала приблизно таким чином: житель міста пише на твіттері мерії або ж однієї із комунальних служб повідомлення про проблему, далі ця комунальна служба позначає в твіті конкретного майстра, а далі він усуває проблему і викладає там же ж звіт. Таким чином кількість апарату фахівців зменшилась втричі, а продуктивність та оперативність їх роботи зросла більше ніж у п’ять разів. Ще одним із позитивних наслідків таких новацій була прозорість та доступ до інформації будь-кого із мешканців.
Окрім цього, одним із простих та ефективних кроків у напрямку руху до «розумного міста» є усунення браку комунікації між різними департаментами управління містом. Проведення міжвідомчих та між управлінських нарад дозволить краще розуміти проблеми та потреби один одного і ефективніше їх взаємоусувати. Найбільш ефективним інструментом для цього може стати інтерактивна карта із різними шарами проблемних точок. При накладенні цих шарів можна виявити, що у багатьох місцях, для прикладу, водночас існують проблеми і з транспортом, і з водовідведенням, і з безпекою та стихійною торгівлею. Це означає, що в цьому місці вирішення проблем є прерогативою. Іншим прикладом є, скажімо, ремонт доріг. Відповідно при зміні дорожнього полотна доцільним є водночас і ремонт водогонів та каналізацій, зміна ландшафтного планування. Якщо карта активності туристів збігається із місцями стихійної торгівлі та невпорядкованої зовнішньої реклами і вивісок – це теж є серйозною проблемою, яка спричинить зменшення привабливості міста серед туристів. Хоча, будучи відвертим, невпорядкована зовнішня реклама та вивіски – це неестетично будь-де, не тільки у місцях скупчення туристів. Звісно, що з питань безпеки така карта повинна мати різні рівні допуску до даних.
Говорячи про енергоефективність, в контексті «Smart City», потрібно розробити модель зменшення пікових навантажень на електромережі. Це можна зробити на початковому етапі завдяки інформаційнії кампанії серед населення про години пік та мотивування до зміни графіку користування найбільш необхідними приладами хоча б на декілька годин. Чи знаєте ви, що більшість енергостанцій в країні вимикаються наніч, а зранку робиться їх холодний запуск, що призводить до колосальних втрат енергоресурсів і коштів, відповідно?
Коли перший етап формування «Smart City» буде завершено, можна переходити до наступного, більш складного – впровадження «Big Data» або «великих даних» та їх аналізу. З цим всім ми зіткнемся у далекій чи близькій перспективі. Збирання даних відбуватиметься цілодобово у кожній точці міста, із використанням різноманітних датчиків, GPS – навігації, веб-камер, тощо. Далі ці дані аналізують у дата-центрах та оптимізовують для кращого функціонування міста. Для прикладу, знаючи кількість автомобілів та інтенсивність руху в різний час доби на кожній конкретній вулиці, можна розвантажити одні та завантажити інші, таким чином розподіливши потік транспорту так, щоб не виникало заторів. Все це вже є реальним та можна зробити використовуючи камери вуличного спостереження.
Це не єдиний приклад використання аналітики великих даних. Схожим чином можна запобігати злочинності у неблагополучних районах міста, контролювати якість води у річках, покращувати екологію, та багато іншого. Майбутній держслужбовець повинен буде володіти не тільки менеджерськими навичками, в більшій мірі він буде аналітиком даних і на основі них прийматиме рішення. Таким чином не виникатиме сумнівів щодо прозорості тих чи інших рішень, оскільки можна буде відстежити їх взаємозв’язок із даними.
Природа міста змінилася за останні декілька століть від «міста-фортеці» до «міста-середовища» і тепер змінюється до «міста-сервісу». Майбутнє місто розглядатиметься як набір послуг, які покращують та полегшують життя. Воно буде обмежене не стільки адміністративними кордонами, скільки можливістю якісного функціонування послуги на чим довшій відстані.
«Розумні міста» завтра створять розумні люди сьогодні, тому варто не втрачати нагоду приєднатися до глобального руху «Smart Cities».
Михайло Думанський, Львівська бізнес-школа УКУ (LvBS)
Джерело: lb.ua
