Христина Орищак є засновницею магазину одягу для дітей Пташеня у Львові та випускницею програми MSc in Innovations and Entrepreneurship Бізнес-школи УКУ.
На початку війни Христина разом із другом Василем Слободяном відкрили онлайн-галерею Artists Against War – інтернет-магазин з творами мистецтва, які були створені художниками з усього світу як відповідь на російсько-українську війну, що триває. Його мета – забезпечити фінансову підтримку українських митців та волонтерських ініціатив. Як це працює та звідки взялась ідея?, – Христина розповідає в інтерв’ю.
Зголосились до участі в проекті вже близько 45 іноземних та 180 українських митців. На сьогодні у галереї представлено 346 робіт. 50% прибутку від плакатів, створених українськими художниками, передається автору твору. Якщо автор – іноземець, 50% прибутку йде як інвестиція на створення благодійного фонду, що підтримуватиме українських митців, інші 50% – фонду «ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ».
Христино, розкажи, будь ласка, більше про своє навчання у Бізнес-школі УКУ і загалом, чим ти займалася до війни?
У 2016 році я вступила навчатися на Програму з інновацій та підприємництва LvBS, щоправда, захист дипломного проекту перенесла, оскільки шукала гідну ідею. Повернулася до цього завдання у 2019 році, коли почався локдаун. У той час я перебувала в Індонезії, ідеї проекту завдячую саме Бізнес-школі УКУ. Тоді LvBS безкоштовно пропонувала консультаційні зустрічі онлайн, і на одній із цих зустрічей з викладачами Бізнес-школи я почула цінні для себе думки про те, що можна об’єднувати зусилля – об’єднуватися саме з конкурентами, задля підсилення одне одного. До того я займалась офлайн-магазином дитячого одягу. Відтак, створила онлайн-платформу, яка об’єднала інші магазини дитячого одягу з різних міст України для того, щоб вони могли продавати свій товар онлайн доволі швидко та просто. Тобто я створила платформу, яка у форматі маркетплейсу пропонувала підтримку і партнерство іншим офлайн-магазинам.
Цей проект став частиною моєї дипломної роботи.
Як змінилося твоє життя після 24 лютого?
Перед війною я, власне, планувала відкрити мистецьку галерею у Львові і останні пів року займалась саме цим. 23 лютого я вже мала два варіанти приміщень, які збиралася використати для своєї галереї, дату відкриття галереї та план роботи на перший рік. Я обирала між ними, радилася зі своїми друзями, з митцями, з людьми, яким довіряю. У мене зовсім не було відчуття, що війна насправді може початись, так, я розуміла, що це можливо, але, як і багато-хто, не уявляла, що це можливо в таких масштабах і в такому вигляді. Тому я займалася галереєю до останнього і вірила, що буду її реалізовувати.
Планувала відкриття на 24 квітня, на сам Великдень. Це свято Пасхи і день мого народження, я хотіла це об’єднати і заодно відкрити галерею. Я досить чітко це уявляла і йшла до цього, готувалася, проходила різні навчальні курси у Львові, Києві та за кордоном, які би могли мені допомогти реалізувати цей взагалі новий для мене напрямок. І коли сталася війна, я приїхала в той же день, 24 лютого, до батьків, які живуть в Тернополі і з того часу я була там. А мою квартиру, в якій жила у Львові, передала на потреби біженцям.
Скажи, будь ласка, звідки взялася в тебе загалом ідея відкриття онлайн-галереї Artists Against War?
Було складно знайти ділянку волонтерської роботи в Тернополі, бажаючих допомагати було більше, ніж потреб. Я намагалась знайти місце, де буду корисною. За якийсь час після початку війни, мабуть за два тижні, коли пройшов шоковий період і я почала шукати способів, чим можу бути корисною, тоді й все закрутилося. Оскільки я не одразу могла знайти волонтерські напрямки, в яких могла б бути найбільш корисна, подумала, що можу робити щось, що є для мене органічним і, що я вмію робити найкраще. Відтак з’явилася ідея з онлайн-галереєю з постерами, оскільки постери – це швидка відповідь митців на актуальні події. Так було завжди, ще під час Другої світової війни, це такий дуже швидкий спосіб реагування для митців. Ті, хто до війни працювали у майстернях з різними видами мистецтва почали робити відносно швидкі цифрові ілюстрації, висловлювати свою позицію та підтримку України через зображення.
Багато з них опинилися в дуже складних обставинах, вони мусили переїхати в інше місто, втікати і ховатися. Я розуміла, що їм потрібна допомога фінансова, їм потрібна наша підтримка, вони втратили свої місця роботи чи способи заробітку. Багато з них не мали доступу до своїх майстерень чи своїх інструментів… Я розуміла цю проблему і тому побачила можливість представити їхнє мистецтво, і таким чином, продаючи їхні твори і постери по всьому світу – дати їм можливість фінансової підтримки, а також використати цю проформу, як інформаційний репрезентаційний майданчик для зовнішніх відвідувачів.
Як автори знаходять тебе або ти їх?
Від самого початку я писала митцям з якими планувала співпрацювати в галереї. Так нам вдалося зібрали певну колекцію, яку відразу виставили на сайт ще на початку нашої роботи. Від моменту відкриття я ні разу не мала потреби прямо звертатися до митців, оскільки нам надсилають твори постійно, в нас є спеціальна форма на сайті для цього і надходить велика кількість заявок і робіт з різних країн, і з України також.
Можеш назвати кількох відомих митців, які є серед авторів цих постерів?
Є цікаві імена: відома мисткиня з Ізраїлю, з Бельгії, з інших країн, наприклад, Shira Barzilay (Ізраїль), Myriam Van Neste (Австрія), Owen Gent (Великобританія).
Серед українських: Сергій Майдуков, Олександр Грехов, Михайло Скоп та багато інших успішних та талановитих митців.
Яку вони для себе бачать місію участі у цьому проекті, як вони оцінюють свій вклад?
Коли я почала звертатися до митців і збирати їхні твори, побачила, що більшість з них у захваті від ідеї. Іноземні митці без проблем були раді підтримати і якимось чином допомогти Україні, крім того, що вони вже створили певні ілюстрації на підтримку, вони раді були надати ці ілюстрації для того, щоб вони могли принести ще більше користі. Українські митці підтверджували те, що їм дійсно потрібна фінансова підтримка і вони також були дуже задоволені, що є така ініціатива, яка може їм допомогти, крім того, що вони теж хотіли допомагати Україні, бо весь прибуток від продажу цих творів йде порівну на підтримку митців і на підтримку ЗСУ. Тобто, ті цілі цілком збігалися зі всіма, до кого я зверталася, і я не отримала жодного «ні», всі були охочі долучатися.
У випадку, якщо це український митець, то 50% від продажу його роботи передається, як компенсація для митця, а 50% перераховується фонду «Повернись живим». Але якщо продається робота іноземного митця, то 50% передається на формування фонду і підтримки українських митців, інші 50% – на «Повернись живим».
Які вже перші результати цього проекту, чи можеш підбити якісь підсумки?
З 23 до 31 березня нам вдалося зібрати кошти і передати близько 13 тис. грн фонду «Повернись живим» і на таку ж суму – 13 тис. грн передати фінансову підтримку українським митцям. Це були близько 30 художників, які отримали певні компенсації. Але за наступний період ми вже отримали більше продажів. Загалом станом на середину квітня було передано вже 20 889 грн для фонду «Повернись живим» і 20889 отримали українські митці.
А хто найчастіше купує ці постери?
Найчастіше це іноземці, зрештою, це наша цільова аудиторія. Бувають також українці, які живуть за кордоном, і також трапляються випадки, коли це українці, які купують для своїх друзів в Україні. Тобто самі, живучи за кордоном, але купують для друзів в Україні.
Яку ти вкладаєш місію у цей проект? І як плануєш надалі розвивати цей проект?
Основна місія – це підтримка українських митців і підтримка України через фонд «Повернись живим». І вже в третю чергу – це галерея, яка репрезентує настрої українських та іноземних митців у контексті російсько-української війни, яка несе певну інформаційну і промоційну місію.
Ми готові збільшувати продажі на сайті, розглядаємо різні варіанти співпраць, наприклад, з університетами, мистецькими інститутами в інших країнах, які будуть виставляти наші роботи в офлайн-постерах, робити виставки з ними та збирати роботи студентів художніх університетів, або в інший спосіб надавати нам ці роботи для експозиції на сайті. Тобто різні види співпраці ми зараз розвиваємо, враховуючи офлайн-виставки в різних країнах.
На твою думку, наскільки зараз постраждала культурна галузь в Україні чи навпаки з’явилися нові можливості, про які варто говорити?
Більшість митців, з якими я спілкувалася особисто, дійсно зіткнулися, як і всі люди в Україні, з масою труднощів – і побутових, і загрози їхньому життю, і втрати роботи.
Вони потребують підтримки і всередині країни, і назовні, оскільки багато з них виїхали за кордон. Я рада, що наш проект серед багатьох, які мають незначний, але вплив. Ми маємо можливість допомагати людям і допомагати українським митцям.
Але також з’явились нові можливості для розвитку. Оскільки зараз вся світова увага звернена до України, то це і час, коли ми можемо презентувати Україну в різних площинах. І цей момент, цей час можна використати також для презентації українських митців й української творчості назовні.
Що тобі особисто допомагає залишатися оптимістом?
Можливість працювати і допомагати. Насправді робота – та, яку я люблю. Коли я відкрила для себе цю ідею і вкладаю в неї багато своїх ресурсів, свого часу – це допомагає мені жити зараз і позитивно сприймати життя. Бо коли ти відчуваєш, що можеш якимось чином допомагати в цій війні, долучатись до підтримки фронту, – відчуваєш себе частиною великого українського народу, і це велика цінність, те що дає наснагу жити.
Дуже підбадьорює і надихає, коли ми отримуємо фідбек від митців, яким вже виплатили компенсацію. Ми звітуємо, розказуємо, скільки робіт митця вже було продано і яку суму ми отримали від цього, яку суму буде передано на «Повернись живим». Більшість митців дають дуже позитивний фідбек про те, наскільки ця незначна допомога їм потрібна і наскільки це круто, що ми це робимо і вони дуже вдячні. Це більше, ніж я сподівалася. Я насправді бачу, що це потрібно, коли спілкуюся з ними, це потрібно всім, з ким ми працюємо. І по тому, скільки ми отримуємо заявок на участь, так само розумію це.
Клієнти надсилають нам фото оформлених у рамки постерів, що вже висять у їхніх домівках чи публічних просторах. І це дуже надихає та дає сили продовжувати цей проект.
Хочу додати, що наша команда складається з двох людей – це я і мій друг Василь Слободян, який зараз перебуває в Берліні. Ми з ним почали роботи це вдвох. Зараз нас уже більше, бо ми залучаємо, як волонтерів, маркетологів та інших спеціалістів. Тобто, команда росте.
Розмовляла Олена Янковська
