Як бізнес-школи мають підготувати студентів до світу, де бізнес-освіта ставатиме все більш емпіричною? Якими були освітні тренди у 2025? Та як у Бізнес-школі УКУ їх впроваджують у навчальний процес? Про це та інше ми розпитали в Софії Опацької – декан-засновниці Бізнес-школи УКУ та Ярини Бойчук – СЕО Бізнес-школи УКУ. Детальніше читайте у матеріалі.
Бізнес-освіта в Україні дуже чутлива до економічного контексту.
Софія Опацька поділилась, що сьогодні український бізнес переважно працює у стані постійної напруги, та часто із задачею вистояти, враховуючи, що загальним фоном життя в Україні є четвертий рік війни. Водночас багато компаній усвідомлюють: попереду — жорстка конкуренція, особливо після потенційно можливого входу України до ЄС.
Ярина Бойчук додала , що за підсумками цьогорічної вступної кампанії у Бізнес-школу УКУ, вступники приходили з такими основними запитами:
- Як бізнесу вийти на експортні ринки
- Як структурувати та масштабувати бізнес-проєкти, ініціативи, власні компанії тощо.
«Є частина бізнесу, яка розуміє, що потрібно шукати шляхи виходу на експорт, вчитись конкурувати глобально. Поки що, це дуже загальний запит про масштабування та вихід на інші ринки. Звісно, ми у Бізнес-школі УКУ намагаємося на все реагувати: це впливає на зміст, на курси, на програми. Це впливає на рішення, кого додатково запрошуємо викладати й робити програми більш гнучкими та адаптивними під ці конкретні запити», – доповнила декан-засновниця школи Софія Опацька.
«Зараз один із найкращих часів у світі, щоб отримати ступінь MBA»
Декан Іспанської бізнес-школи Лі Ньюман у статті додав, що 2025 рік був одним з найкращих часів, щоб отримати ступінь МВА. Що про таку тенденцію думають керівники Бізнес-школи УКУ?
«У всі часи — а особливо під час криз чи викликів — люди починають уважніше вдивлятися в себе, усвідомлювати власну відповідальність. Попри часте бажання керівників «вивільнити руки й голову», щоб бізнес працював автономно, ніхто насправді не хоче, щоб компаніями керував, скажімо, штучний інтелект. Саме тому сьогодні зростає запит на лідерство, але не формальне, а свідоме»,– висловилась СЕО Бізнес-школи УКУ Ярина Бойчук.
Вона також обґрунтувала важливість програми МВА у сьогоденні: студенти долучаються не лише до навчального процесу, а й до спільноти, де знання передаються не тільки від викладача в аудиторії, а й між самими учасниками. «Обмін досвідом та реальними кейсами створює унікальну можливість навчання, яка зберігається і за межами курсу», – підсумувала Ярина.
Софія Опацька додає: важливо розуміти, що тренди у бізнес-освіті у світі та Україні часом йдуть врозтіч, і на це є багато причин та передумов, зокрема, немало залежить і від внутрішньоекономічної ситуації в країні, а також про який тип програм МВА ми говоримо full time чи Executive (для управлінців):
«Одним з найкращих років по зростанню кількості студентів на MBA в світі був 2009-2010р. Чому? Тому що була фінансова криза, багатьох людей звільняли, вони брали кредит і йшли навчатись. Тобто, могли виділити цих два роки на навчання й отримати ступінь MBA. А вже тоді, коли рецесія закінчилась, виходили з вищими очікуваннями по зарплаті й працевлаштуванні. І це логічно. Що чекає власника, коли криза? Так само очевидно — треба займатись бізнесом насамперед. Тому це може бути абсолютно протилежний тренд у нашому часі глобальних викликів і гострих криз в Україні».
Тож в підсумку – запит на бізнес-освіту, зокрема отримання ступеня МВА, може формуватись під впливом криз, але проявляється по-різному в різних країнах.
Онлайн чи офлайн навчання?
Досліджуючи тренди у бізнес-освіті, слід виділити ще один з них – гнучкість програм і форматів, йдеться про перехід на гібридну форму навчання (онлайн та офлайн).
«На жаль, в Україні немає культури гібридного навчання. Є певні правила і певне ставлення. Коли люди навчаються онлайн за кордоном, вони реально виділяють на це час, а не просто є чорними квадратиками на онлайн-платформах. На мою думку, ми зараз в наших український реаліях виконуємо роль підтримки студентів, тому й наполягаємо на офлайн-навчанні. Бізнес-школа зараз стала таким собі місцем ментальної рефлексії, яке дуже сильно є потрібним для українців на додачу до отримання знань», – розмірковувала Софія.
Також вона зазначила, що у Бізнес-школі УКУ немає онлайн магістерських програм. І це позиція школи: щоб учасники магістерських програм навчалися фізично в аудиторії, тому що саме в такий формат тут вірять і бачать результат. Однак, попри це, Ярина та Софія наголошують, що ключова перевага бізнес-школи — вміння адаптовувати програми відповідно до сучасних потреб та викликів.
Прогноз щодо тенденцій у бізнесі та бізнес-освіті.
СЕО Бізнес-школи УКУ Ярина Бойчук поділилась своїм прогнозом й роздумами над роллю ШІ:
«Мені здається, що зараз стає дуже актуальним швидке самонавчання. Деякі компанії про це говорять прямо, інші — мовчать, але очікування однакові: штучним інтелектом чи хоча б елементарною аналітикою має володіти кожен працівник компанії — на своєму рівні. Це має бути проактивно. Я навіть бачила цитати, де керівники кажуть, що якщо їхні працівники за певний час не освоюють штучний інтелект, то їх просто звільняють і набирають тих, хто вже його опанував.
Що означає «освоїти штучний інтелект»? Часами, мені здається, самі компанії цього не розуміють. Але це великий тренд, а подекуди — навіть певна бульбашка. Дуже багато капіталу перетікає зі звичайних стартапів у ті, які пов’язані зі штучним інтелектом. Дуже багато інвестицій зараз іде в бізнеси, сфокусовані саме на застосуванні ШІ. Це нагадує змагання, у якому ми не знаємо, хто виграє і яким буде фініш.
Я не кажу, що не треба вчитися, але навички мають бути практичними. У довшому часі ми бачимо, що темпи розвитку технологій такі високі, що люди не встигають зупинитися і задуматися про наслідки їхнього застосування. До того ж є безпекові загрози, про які ми забуваємо, коли всі біжать і не встигають озирнутися. Це дуже великі виклики, які поки що не усвідомлюються.
Світ перебуває під величезною загрозою — і часто невідомо, звідки вона може з’явитися. Те, що здається безпечним, у довгій перспективі може бути використане іншою стороною. Це може загрожувати бізнесу, державі чи економіці. Тож мусимо бути готовими до всього».
Декан-засновниця Бізнес-школи УКУ Софія Опацька зупинилася на ще одному тренді — лідерстві:
«І кожного разу — це не має значення, 2025 рік чи 2005 рік— всі говорили про лідерство, просто контекст щоразу інший. Перед керівниками та власниками стоїть завдання як із своєю командою рухатись в майбутнє коли майбутнє дуже невідоме. Зараз майже в кожну програму, навіть ту, що безпосередньо не стосується теми лідерства , намагаються додати окремий курс про лідерство й зробити акцент на ставленнях та характері — як у нас.
В Україні теперішній контекст ще складніший. Дуже часто на керівника організації дивляться так, ніби він має знати все: починаючи від «коли закінчиться війна, ну скажіть вже нарешті», до того як керівник може допомогти людям пройти через травму або втрату. Це нетривіальні нові задачі, до яких керівників ніхто не готував.
Психологи знають, як працювати з травмою. Але в Job Description керівників ще три–п’ять років тому такого точно не було. А тепер їм доводиться це робити – і робити усвідомлено, ще й бути прикладом».
Софія Опацька роздумувала й про те, що світ рухається вперед, й додала: ніхто не чекає, поки українці переживуть війну. «Ніхто не каже: «давайте почекаємо українців, і тоді будемо далі змагатися. Мені не дуже подобається, коли ми виділяємо Україну окремо. Це трохи турбує, бо тоді ми стаємо «особливими», зациклюємося на своїх викликах і втрачаємо відчуття глобальної конкуренції.
Але все це треба зібрати в голові, відрефлексувати (краще не самому, а з колегами) сформулювати певний сенс для своїх людей і прокомунікувати. Це складно.
Тому, думаю, лідерство зараз таке затребуване і буде затребуване ще більше й надалі».
Авторка матеріалу: Марта Шийко.
