Ярина Ключковська, викладач LvBS, директор зі стратегії та розвитку Grou, прокоментувала професійній платформі Marketing Media Review маркетинговий аспект перемоги Дональда Трампа та поразки Гіларі Клінтон. Ми вважаємо, що більшої чіткості та логічності пояснення і бути не може, хоча прикро, що стан речей у світі – саме такий:
«Передвиборча кампанія Трампа і Клінтон, безсумнівно, послужить матеріалом для незліченних аналітиків, політологів та істориків. Проте вже зараз ми, як професіонали з комунікацій, можемо зробити кілька важливих висновків.
По-перше, традиційні медіа втрачають вплив. Зі 100 найбільш тиражних американських газет Трампа підтримали лише дві, а Клінтон – 57, у тому числі, The New York Times і The Washington Post. Її офіційно підтримали дві найбільші газети у традиційно республіканському штаті Техас, де вона програла. Її підтримали 19 газет у ключовому штаті Пенсильванія (Трампа – жодна газета), де вона програла Трампу 1% голосів. Її підтримали 15 журналів – Трампа не підтримав жоден. А, наприклад, журнал Foreign Policy підтримав кандидата в президенти вперше з часу заснування – і це була Клінтон. Кандидатку від демократів підтримали п’ять досі живих Президентів США, в тому числі, республіканці, численні економісти, політологи, науковці, митці, нескінченні селебрітіз і бізнесмени, серед яких Ілон Маск, Річард Бренсон, Говард Шульц, Гай Кавасакі, Тім Кук, Шеріл Сендберг і Воррен Баффет. Незважаючи на цей тотальний консенсус, Клінтон програла з суттєвим відривом. А це означає, що традиційні медіа і авторитети вже не можуть впливати на громадську думку так ефективно, як раніше.
По-друге, нове медійне середовище диктує нові правила, за якими Трампу було грати набагато легше, ніж Клінтон. Людям потрібні не персоналії, а персонажі. Не ідеї, а конфлікти. Не аналіз, а емоції.
Клінтон перемогла в усіх дебатах і отримала вищі оцінки за якість аргументації, не кажучи вже про правдивість своїх тверджень, але помаранчевошкірий Трамп зі смішною зачіскою, який ночами писав ідіотичні твіти, виявився переконливішим і краще мобілізував своїх виборців.
По-третє, традиційні моделі, за якими будуються кампанії, інструменти прогнозування та аналізу, випробування цими виборами не витримали.
Якщо раніше сумнівна персональна історія, мізогінія, ксенофобія, непослідовність і брехня були однозначно червоними кнопками для виборців, то зараз ці фактори виявилися несуттєвими. Виборці проголосували за кандидата, який своєю поведінкою в минулому і під час кампанії порушив всі неписані і писані правила. Це значить, що запит на зміни в суспільстві навіть відносно благополучних Сполучених Штатів переважив традицію і норми.
На цих виборах програла не Демократична партія і навіть не Хіларі Клінтон. На цих виборах програв традиційний істеблішмент з його орієнтацією на раціональні аргументи, підкріплені якісною освітою і критичним мисленням. Перемогли маси, які вперше за всю історію отримали практично необмежений доступ до інформації, але не оволоділи достатніми знаннями і навичками, щоб зробити з цієї інформації правильні висновки. Еліти втратили довіру мас, до яких ставилися зневажливо і з якими так і не змогли побудувати діалог. Це відбувається в цілому світі – популізм перемагає. Елітам доведеться змінитися і наново завоювати довіру. І роль комунікацій у цьому процесі буде критично важливою».
