У межах випускних урочистостей Бізнес-школи УКУ понад три десятки випускників LvBS з’їхалися цього дня до Львова, щоб побути в колі Спільноти, обмінятися думками та поділитися, як їм довелося частково чи навіть повністю змінити вектор своєї роботи через війну. Вони приєдналися до зустрічі Асоціації випускників LvBS на тему діяльності українського бізнесу після 24 лютого.
Зустріч відбулася в колі довіри, тому ми не вказуємо імен спікерів, але готові ділитися з вами цікавими думками.
«Україна втрималася не завдяки «хаймарсам, петріотам та амбрамсам», вона втрималася завдяки нашим людям»
Одна з випускниць розповіла, як з початку вторгнення закцентувала свою діяльність саме на гуманітарній допомозі, забезпечивши підтримкою сотні українців, особливо на Херсонщині, та змогла створити асоціацію продовольчих банків в Україні: «Ми стали організацією, яка змогла покращити щось в себе і допомогти більшій кількості людей».
Інший випускник поділився досвідом реорганізації виробництва для виготовлення необхідного обладнання та зброї, аби сприяти безпеці та захисту країни, а також першими ключовими управлінськими рішеннями, які було прийнято його командою 24 лютого:
– жодної релокації, Київ потребує підтримки;
– завод не призупиняє роботу – працюють лише ті, хто має змогу;
– фокусування уваги на тому виді допомоги, який буде максимально ефективним для країни.
«Якщо ми говоримо про побудову стійких організацій, не знаю нічого кращого, ніж бізнес», – поділився ще один представник Alumni LvBS, розповідаючи про свій досвід підтримки армії протитанковими установками, роботизованими танками та дронами.
Власним досвідом перебування на передовій та фізичної й психологічної реабілітації поділився зі спільнотою випускників Юрій, який ще до 24 лютого займався бізнесом і громадською роботою, але «війна внесла свої корективи».
«Мій основний управлінський висновок за цей період: важливі не лише компетенції, а й цінності людей, з якими працюєш. Не наймайте людей без цінностей» – зауважив ще один Alumni, який лише за перші три тижні вторгнення зміг організувати перевезення понад 600 автомобілів українським військовим на передову.
Опісля наші випускники активно обговорювали майбутнє України та роль бізнесу у відновленні країни. Особливу увагу приділили питанню творення спільноти і горизонтальній комунікації, а також ресурсу, бо «він обмежений, і в бізнесі це треба розуміти». Головний висновок один: найбільша цінність — це люди.
