Дискусія LvBS. Якщо ви особисто відвідуєте цікаві вам події, але нехтуєте нетворкінгом – ви самі себе обкрадаєте

Минулого тижня Львівська бізнес-школа мала чудову нагоду долучитись до Днів УКУ, у межах чого ми провели натхненну та сповнену сенсів дискусію на тему: «Бізнес та незалежність. Як це було».


Участь у дискусії взяли: Софія Опацька, декан-засновниця LvBS, проректорка зі стратегічного розвитку УКУ; Олексій Скрипник, співзасновник IT-компанії «ELEKS»; Софія Вишневська, cпівзасновниця та CОO в стартапі «Propertymate»; Іван Петренко, CEO Центру підприємництва УКУ.

Модерувала зустріч CEO LvBS Consulting Роксоляна Вороновська.

Завдяки різноплановості спікерів, які мов ті пазли, кожен зі своєї сфери та досвіду, докладали частинки у загальну картину бізнесу в Україні за останні три десятиліття, розмова вийшла напрочуд теплою та відвертою.

Тож усім, хто не зміг з певних причин приєднатись і кому цікаво дізнатись про що ж йшла мова у той вечір, запрошуємо переглянути запис дискусії.

А тут ми ділимось рефлексіями письмово:

  • Українці мають чим пишатись і національна гордість за свої здобутки – це реально потужний рушій до підкорення нових вершин.
  • Україна – не Кремнієва Долина і нам ніколи нею не стати. І тут нема нічого поганого: непотрібно гнатись за недосяжним, маємо працювати на місцях задля закріплення позицій.
  • Якщо ви особисто відвідуєте цікаві вам події, але при цьому нехтуєте нетворкінгом – ви самі себе обкрадаєте.

  • Не можна очікувати від вітчизняного бізнесу занадто багато: ми справді пройшли великий шлях за останні десятиліття і продовжуємо рухатись вперед.
  • Помилки – добрий вчитель, а не покарання за промах. Потрібно навчитись із розумом використовувати вже наявний досвід та винести з нього управлінські висновки.
  • Про стартапи непотрібно говорити, їх треба створювати.

  • Обіцянка швидких результатів майже завжди брехлива, для реального профіту потрібен час. Це потрібно зрозуміти та прийняти.
  • Стереотипне мислення часто не дозволяє нам бачити можливості. Коли поборемо це в собі – рухатимемось швидше.
  • І, насамкінець, досить скиглити, що щось не вийшло з першого разу, адже, щоб подолати дорогу потрібно насамперед йти.