Залишатись емоційно здоровим впродовж пандемії COVID-19

Посилення власної стійкості, творчості та співпереживання. 

Я є наставником серед керівників в Австралії, Новій Зеландії, Великобританії та Україні, і серед їхніх емоційних реакцій на COVID-19 є спільність. Всі вони зосереджені на своєму робочому середовищі, виконують кожен свою роль та тримають все всередині, незважаючи на відчуття переповнення.

Тепер, розуміючи, що COVID-19 – це марафон, оскільки може тривати ще, принаймні, 6 місяців, вони починають ставити під сумніви свою стійкість. Ця стаття надає кілька практичних порад щодо того, як піднятись до свого найвищого потенціалу в цей період. Це час для навчання, для формування вашого емоційного здоров’я і тим самим зміцнення своєї стійкості, креативності та співпереживання.


Наша емоційна карусель.

Невідповідність емоцій між нашим професійним та приватним життям.

У робочому середовищі всі втомлені, розчаровані, проте більшість залишаються зосередженими на прояві своєї стійкості, як професіонали. В галузі надання медичних послуг персонал має знання та досвід у фокусуванні і стримуванні своїх емоцій в період кризи.  

Їхнє особисте життя – зовсім інша ситуація. Люди йдуть з роботи і бачать, що магазини порожні, вони затягнуті у вир  хайпу у соцмережах і ТБ, контактують зі своїми  друзями і сім’єю, які дуже переймаються ситуацією і починають так само відчувати стурбованість. Найголовніше, це те, що вони повинні приймати безпрецедентні рішення в домашньому просторі, коли вперше не мають ясності, яким шляхом рухатися вперед. Ці рішення стосуються їхніх коханих, батьків, дітей та інших людей, про яких вони справді турбуються. В усій цій ситуації залишається  запитання, як краще потурбуватись і про себе?

Живучи в замкнутому колі «дім-робота-дім», всі стають емоційно незахищеними і почуваються вразливими. Слова, які я зараз чую – це глибоке емоційне відчуття страху. Наприклад, кажуть: «Я відчуваю себе емоційно онімілим, наляканим, в розпачі, розгубленим, стривоженим, виснаженим». Також часто присутнє слово «Не можу»:  «Я не можу сконцентруватись, не можу запам’ятовувати, їсти, спати, я не можу…»

Сьогодні кожен, як ніколи раніше, бореться з гострим відчуттям неспокою, який буде з нами ще довгий період часу. Не турбуйтесь через те, що почуваєтесь вразливими. Я була б більш здивована, якби таких почуттів у вас не було.

В першу чергу усвідомити, що ці емоції є абсолютно нормальними.

Розуміння нашої поведінки та реакції на обставини допомагає відступити від об’єктивності та, тим самим, почуватись у безпеці.

Головний людський інстинкт – почуватись у безпеці, але зараз ми так не почуваємось. І цей інстинкт стимулює у нас прояв двох типів поведінки. В першому випадку ми любимо тримати все під контролем і для цього шукаємо сенс у кожній події у житті. Ми напружено намагаємось знайти цей сенс в навколишньому світі. Проте, в сучасних умовах зробити це майже неможливо, що збільшує відчуття тривоги. 

Другий тип поведінки полягає у тому, що для того, щоб почуватись у безпеці, ми, як соціальні істоти, прагнемо згуртованості та відповідати загальній думці. В умовах все більшого тиску, згуртованість допомагає нам осмислити навколишній світ. Зрештою, не так вже й складно приймати рішення на шляху відповідності. Це може пояснити «стадний інстинкт» в супермаркетах. Панічні покупки це просто інстинктивна реакція, щоб відповідати суспільній думці, яка зараз існує. 

Реакція «Бийся та біжи» як причина «не можу зробити»

Реакція нашого організму на стрес  це термін, який ще називають «бийся та біжи» (flight and fight, FF). Існує велика кількість опублікованих статей про фізіологічні реакції нашого організму, коли виникає реакція «бийся та біжи». Пульс прискорюється, відбувається відтік крові від мозку до кінцівок, таким чином тіло готується реагувати на надзвичайну ситуацію. Коли це відбувається в корі головного мозку, наше мислення порушується. Ось чому ми відчуваємо складність у прийнятті рішень, знижується увага, мова, судження, читання та письмо. 

Реакція втечі тримає наш мозок у постійному діалозі. Ми занурюємось у наші думки, ведемо внутрішній діалог. Кожна думка триває приблизно 90 секунд. Емоційно ми занепадаємо, і наш розум працює в замкнутому колі і може статись так, що ми думаємо про одне і теж знову, і знову. Цей діалог включає як інтелектуальні думки, так і їх супутників- негативні емоції, пов’язані з нашим страхом. Часто на це впливає короткострокова пам’ять: Чому ви покинули своє робоче середовище? Що я повинен був отримати? Що я збираюсь робити далі?

Такі реакції в організмі  посилюють і відсутність глибокого сну. Під час сну при реакції «Бийся та біжи» ми не можемо міцно заснути, оскільки наш організм чекає, щоб пережити неминучу чергову атаку. Реакція «Бийся та біжи» пояснює  багато наших «не можу зробити».

Ми повертаємось до старих звичок

Коли відбуваються усі ці фізіологічні процеси, наші старі звички та поведінка, які ми намагались змінити, часто повертаються. До прикладу, якщо ви тяжко працювали, щоб кинути вживати алкоголь, може настати момент, коли ви регресуєте. Якщо ви намагались розширити свої права та можливості на роботі, це час, коли ваш старий стиль управління може повернутись. Це нормально, адже наші старі звички були з нами довгий період у житті. Емоційні звички, які я бачу, більшість професіоналів повертають назад це їхні побоювання бути недостатньо хорошими, а також це страх провалу. Це є нашою емоційною вразливістю. У звичних умовах, цей страх змусив би нас зробити все від нас можливе. А зараз він став нашим внутрішнім критиком. Часто страх відповідає нам на запитання «що робити?». А якщо я щось пропустив, що якщо вони будуть гніватись, а якщо я не сподобаюсь… а якщо….? Або в кінцевому результаті, думки: «Як я повинен був це зробити? Чи повинен був взагалі це робити?» і «Чому не зробив?».

На жаль, використовувати лише наш розум для того, щоб змінити власну емоційну поведінку дуже складно. Застосовуючи нашу силу волі, зосереджуватись на спробі позбутись проблем та емоцій, які нам не подобаються, може статись так, що ситуація тільки погіршиться. Ми лише підливаємо таким чином масла у вогонь. 

Пригнічення своїх емоцій

Особливо при роботі під високим тиском, зазвичай, потрібно придушувати негативні емоції. Ті, хто працює в сфері охорони здоров’я, знає, що найкращі жарти, зазвичай, знаходяться у відділенні невідкладної допомоги. На роботі, коли тиск зростає, головна мотивація полягає у досягненні поставлених цілей завданнями, які ми виконуємо. Ми можемо бути фізично присутні, проте не емоційно. Ми емоційно оніміли і стали «автоматизованими». Ми розмовляємо, рухаємось, і діємо як завжди, проте, свої емоції ми не показуємо, глибоко ховаємо їх. Пригнічуючи негативні почуття, відчувати в принципі емоції стає важче. 

Які ділові навички потрібні зараз

Бізнес-рішення більше не грунтуються на досвіді. Вони більш експериментальні.

Від моменту поширення вірусу COVID-19, у кожній країні рішення приймались без наявності всіх даних. Ніхто не знає, як розвиватиметься COVID-19, і мало хто мав досвід управління у таких кризовий час. На сьогодні є багато неясностей у вирішенні проблем, і це тягне за собою можливість виникнення ненавмисних негативних  наслідків після прийняття таких рішень. Можна назвати такі рішення експериментальними. Кожна галузь потребує жорстких рішень. І складно визнавати, що минулі методи тепер просто не дієві. І ще дуже важко закінчувати щось, у що ти вклав час, гроші та зусилля.

Вимоги та навички, що потрібні у бізнесі 

Опосередковано працюючи в галузі охорони здоров’я, включаючи роботу і в місцях спалаху Еболи в Сьєрра-Леоне, та надаючи медичні послуги центрам для біженців, я зауважила, що до бізнесу, який існує в хаотичному середовищі, є 5 основних вимог.

  1. Відступити назад та поглянути на проблему з різних ракурсів

Сьогодні середовище прийняття рішень рясніє своєю варіацією, тому важливо знайти нові шляхи та ідеї вирішення проблем. Зараз критично важливо відступити та поглянути на проблему з різних ракурсів. Дуже ризиковано розглядати рішення проблем лінійно, як точки А та Б. Не все так просто відбувається в руйнівні часи, а ще важче, коли настає період хаосу та експериментів. Мультидисциплінарні рішення потрібні для усіх людей, які думають необмежено. Для цього потрібна креативність, а також уміння слухати.

 2. Встановлення пріоритетів

Потрібно визначити пріоритети  – на чому саме сфокусувати свої рішення. Необхідно добре проаналізувати ринок. Не так просто зараз застосувати правило 80/20: що матиме найбільший вплив при найменшій кількості зусиль. Найскладніше – визначити, які речі відпустити в середовищі, що кожен день змінюється.

Це вимагає спритності під час кожного прийняття рішень.

3. Управління та контроль

Армійський стиль управління впливає на кожен бізнес. Рішення щодо пандемії потрібно узгоджувати з авторитетними джерелами. В усьому світі таким джерелом є ВООЗ. Локально  це відділи органи охорони здоров’я. Прислухатись та відповідати рішенням влади має основне значення для виживання більшості населення. Такий тип поведінки щось нове для більшості бізнесів, які не задіяні в сфері охорони здоров’я. Для цього потрібні сильні комунікативні навички в різних середовищах.

4. Стратегія підтримки персоналу/ Емпатія

Як описано вище, кожна людина має відчуття вразливості, враховуючи це, потрібно розуміти, що емпатія необхідна як ніколи. Реакція на стрес є дуже суб’єктивною, тому потрібно відчувати співпереживання, щоб усунути ці індивідуальні відмінності. Розуміння емоцій інших людей є основою міжособистісних стосунків і відображається в нашому вмінні слухати та при цьому бути чуйними до співрозмовника. 

5. Стійкість необхідна кожному, щоб продовжувати справлятись на довгому шляху.

На особистому рівні стійкість описується нашою здатністю наполегливо переживати стрес та негативним досвідом виконувати обов’язки та впливати на зміни у своїй організації. Це включає таку якість, як вміння швидко взяти себе в руки після неспокою і страху.

Набір вроджених сильних сторін та навичок, які набули великого значення в цей період.

Творчість, спритність, співчуття, стійкість, та сильні комунікативні навички, на щастя, для нас не є нашим інтелектом, який є частиною нашої раціональності. На даний момент ніхто з нас не є раціональним. Всі ці навички мають сильне емоційне підгрунтя. Змінити емоційний стан найпростіше через зміну фізіологічних процесів організму на реакцію «Бийся та біжи» та прислухаючись до свого тіла. Наше тіло є домом для наших емоцій, що виражається нашими почуттями, зокрем,а інтуїцією та шостим чуттям. Я не закликаю, що потрібно ігнорувати наш інтелект та свої міркування. Я кажу, що в стресових ситуаціях потрібно більше задіювати свої інстинктивні відчуття. Ці знання є вродженими якостями нашого організму.

Є три інстинктивні знання, які ми можемо задіяти сьогодні.

Наша інтуїція підсилює нашу креативність, що призводить до інновацій.

Ми використовуємо нашу інтуїцію постійно, але часто цього не усвідомлюємо. Це наше шосте чуття, миттєве натхнення, раптова відповідь на запитання, яку ви шукали давно, і наші глибокі знання. 

Потрібно зібрати якомога більше фактичної інформації, але, оскільки зараз більшість рішень є експериментальними, від нас потрібно буде використовувати інтуїцію більшої мірою, ніж раніше. Задаючи питання інтуїтивно, ми створюємо місце для творчості. З’являється сенс, що ідея, яку ми раніше ніколи не пробували, зараз може спрацювати і відкрити наш розум до ширшого кола варіантів вирішення будь-якої проблеми.

Наша інтуїція – це неперевершене знання. Інтуїтивний інтелект у несвідомому розумі – це сховище наших спогадів, минулого досвіду та відчуттів, сприйнятих п’ятьма відчуттями ще з моменту народження. Інформація включає наші генетичні та біологічні інстинкти. Ваша інтуїція миттєво зосереджує вас на найважливішій інформації та ігнорує решту. 

Наші сильні сторони та основні цінності підживлюють нашу стійкість. 

Як діти, ми долаємо перешкоди, коли не почуваємось у безпеці. А засвоєні уроки роблять нас сильними та стійкими, як дорослі. Усі наші сильні сторони та основні цінності, які ми розвивали у собі в дитинстві, зараз несвідомо підтримують нас у період стресу. Вони є основою нашої стійкості. Наприклад, перешкодою у дитинстві, можливо, були складні стосунки з батьками. Людина долає цю перешкоду, розвиваючи в собі сильні сторони, такі як незалежність у мисленні та тверду рішучість проявити себе. Ця ситуація також призводить до становлення основних цінностей, таких як величина інклюзивності, розширення прав та можливостей інших людей. 

Коли у вас вдало пройшов день, ви відчуваєте у собі сили і до того ж подолали деякі з основних перешкод, візьміть до відома емоції, які ви в той момент відчуваєте, а також сили і цінності, які вийшли на перший план. Це все у вас було завжди, ще з дитинства. Просто запам’ятовування ваших переваг та цінностей становлять вашу стійкість, коли це найбільш потрібно.

Наші значення та відчуття мети, для стимуляції емпатії.

Як було сказано раніше, бути людиною  – це знаходити сенс у тій чи іншій ситуації. От знаєте, коли ви знайшли сенс і мету в тому, що робите, коли ви відчуваєте пристрасть і десь інтуїтивно розумієте, що це саме те, що вам призначено робити. Це не інтелектуальна гонитва, а саме емоційна реакція. У цей період надмірного стресу, знайдіть своє призначення. Ставлячи собі запитання: що спонукає вас продовжувати? Яка ваша кінцева мета?

Найкращий спосіб знайти цей сенс в даний момент – думати про інших людей як про свою мету. Відключення від власних проблем та сприяння допомозі іншим дає відчуття призначення та мету, крім того знижує відповідь вашого організму на реакцію «Бийся та біжи». Це дає змогу залишатись на зв’язку з навколишнім світом та формує відчуття співпереживання. Особливо це відчутно, якщо знайти речі, які допомагатимуть іншим, а крім того будуть важливі для вас самих. Наприклад, якщо ви любите читати, то знайдіть способи через інтернет читати для інших. 

Методи використання своїх сильних сторін у роботі. 

Усі три інстинктивні навички, основні сильні сторони та цінності а також пошук свого призначення та мети, мають лише одну необхідну умову. Необхідно навчитись зменшувати відповідь організму на реакцію «Бийся та біжи», зокрема, наш внутрішній діалог. Поки ми цілком занурені у свої думки, ми не контролюємо своє тіло. Якщо ми не контролюємо своє тіло, ми не присутні тут і зараз на 100%, і не зможемо використати три методи.

За допомогою методів, які я збираюсь показати, ви розслабите своє тіло, що, в свою чергу, допоможе вам розслабити свій розум і чіткіше думати. Ці методики пробуджують нашу парасимпатичну нервову систему. Вона є протилежною до реакції «Бийся та біжи»,  і домінує, коли наш організм знаходиться в стані спокою. Розслабити своє тіло, щоб звільнити розум – це протилежне усім сучасним практикам усвідомлення, які в свою чергу зосереджені тільки на розумі. Важливо пам’ятати, що усвідомленість та медитація були розвинені у минулих століттях практиками, які не знаходились у постійному стані «Бийся та біжи». Періоди, коли вони знаходились у стані тривоги, порушувались станом спокою. Перед тим, як розпочинати медитацію, потрібно було менше розслабляти своє тіло. Сьогодні нас контролює реакція «Бийся та біжи», і ми далекі від реальності. Цей інстинкт є повною протилежністю до того, що називають бути присутнім на 100%.

Я практикую свою уважність вже 20 років і одне, чого я навчилась найбільше це розуміння того, що ваша енергія йде туди, куди прямує ваш розум. Якщо розумом ти десь далеко, то енергія з твого тіла теж виходить. В такому стані неможливо бути сконцентрованим. Щоб мати ясність та усвідомлювати усю ситуацію, потрібно закріпити цю енергію, завдяки фокусуванню на своєму внутрішньому світі. Нижче наведено, як це зробити з легкістю.

Основні прийоми, які можна виконати на роботі, вдома та будь-де. 

Ці методи підходять як для індивідуального проведення, так і для роботи в групах. Перш ніж розпочинати групове заняття, для вирішення якоїсь із проблем, корисно заздалегідь замислитись та зосередитись на власних думках. Основним завданням тут буде змусити усіх розслабитись та прислухатись до інтуїції, а не міркувати як усі.

Глибоко вдихніть. 

Причина, чому я виділяю саме дихання, полягає в тому, що цей процес є частиною вегетативної нервової системи, яку ми можемо контролювати. Дихання – це метод комунікації з кожною клітинкою вашого тіла. Довгий повільний вдих, що зміщує вашу діафрагму, а заразом і повітря до живота від грудної клітки, вказує на те, що ви в безпеці. Розмістіть ваші руки на животі, щоб відчувати як ваш живіт піднімається. Видих, натомість, набагато важливіший, ніж вдих. Чим довше ви видихаєте, тим більше повітря зможете вдихнути. Почніть з 2 хвилин тричі на день. Ви можете повторювати вправу поки стоїте в черзі за кавою, чекаєте на транспорт, або будь-який інший час. 

Вдихи робіть свідомо. 

Знайте вашу індивідуальну відповідь організму на реакцію «Бийся та біжи», та змініть її.

Кожен з нас має свою індивідуальну відповідь організму на реакцію «Бийся та біжи». 

У кожного з нас власні нервові реакції. Ми можемо зайняти свої, так звані, стресові пози, наприклад, сидіння певним чином (схрестивши ноги та нахилившись) таким чином, ніби тримаючи весь негатив у плечах. Або ж фокусуємо погляд у певному напрямку. Найчастіше  –це погляд в землю, або в протилежний бік. Рідко, в цей час ми дивимось вгору. Такими захисними рухами може бути будь-що: нервове ковтання, накручування пасма волосся на палець, подьоргування ногою, або постукування по столу чи коліну.

Ці пози закріплюють і підсилюють нашу реакцію на стрес,оскільки вони активовуються кожного разу, коли ми стресуємо. Вони також підсилюють наші переконання, які виникають з нашої вразливості, так як такі пози, дії є фізичними проявами того, в що ми віримо. Це дуже корисно дослідити свою власну фізичну реакцію «Бийся або тікай» і тоді активно робити кроки, щоб змінити цю реакцію і розслабитись. Зняття напруги обманює  ваш розум, посилаючи сигнали, що ви насправді не в стресі, на відміну від того, що каже ваше тіло. 

Наприклад, якщо ви відчуваєте напругу у своїх плечах, вони зажаті, ви можете розслабити їх наступним чином. По-перше, сконцентрувати увагу на відчутті своїх плечей. Почуйте для себе, як вони болять. Опишіть в деталях – де і як ви це відчуваєте. Це колючий, тупий, чи гарячий біль? Наскільки він поширюється? Чи іррадіює біль між лопатками? Вашим завданням є в процесі опису зняти напругу. Ваше тіло на підсвідомому рівні знає, як найкраще це зробити, тому інтуїтивно порухайте і розслабте плечі. Для кожного ці рухи є індивідуальними. Це може бути як потягування рук, або ж кругові рухи плечима.

Ваш погляд – це критична реакція на стрес. Визначте напрямок ваших очей, коли ви в стані напруги, та змініть його. Хорошою вправою буде водити погляд по колу. Легше це можна зробити, попередньо намалювавши в повітрі круг рукою, при цьому слідкуючи за рухами очима.

Дайте розуму відпочити 10 хвилин. 

Вимкніть комп’ютер, телефон та усі речі, які займають ваш розум. Вийдіть з соціальних мереж, які миттєво атакують вашу підсвідомість. Припиніть виконувати багато завдань одночасно.

Люди часто навантажують себе великою кількістю справ, коли знаходяться в стресі, але це має негативні наслідки. Здається, досить ефективно одночасно слухати конференцію, писати декілька листів, читати вхідні емейли або текстові повідомлення, обідати і переглядати, що вам потрібно зробити далі. І при цьому, знайти час написати список наступних справ, який може включити ще й шопінг.  

Складність багатозадачності полягає у тому, що ти завжди віддаєшся кожній справі не на 100%. Прослуховуючи дзвінок, ви почули суть розмови чи просто слова, що ви вловили та що важливіше, що пропустили? Ми могли б багато зробити, виконуючи кілька справ одночасно, проте ні на одному з етапів ми не використовуємо нашу інтуїцію або креативність, оскільки, відповідаюча за ці процеси півкуля мозку не задіяна. 

Сфокусуйтесь на своєму тілі.

Цей прийом застосовують, коли хтось має панічну атаку. Почуття переповнюють, коли ви не зосереджені на своєму тілі, тому потрібно швидко повернути вас у реальність. Окрім концентрації на диханні, існують методики, які фокусуються на нижніх кінцівках. 

Ходіть по максимуму часто босими, якщо це неможливо, то хоча б інколи роззувайтесь, та торкайтесь ступнями підлоги, зосередьтесь на цьому відчутті. Якщо немає можливості  встати з місця, просто порухайте пальцями ніг та сконцентруйтесь на цій дії.

Досягнути успіху в цій вправі можна поступово розслабляючи та напружуючи ногу, від стопи до стегон і зосереджуючи увагу на відчуттях у тілі, а точніше зонах, які розслаблені. По-перше, напружте та розслабте м’язи стоп, та зрозумійте різницю у відчуттях. Опишіть для себе різницю. Дялі навмисно змінюйте стан, щоб зрозуміти, коли ви відчуваєте себе емоційно розслабленішими. Алгоритм дій застосовуємо поступово до всієї ноги. Нарешті потрібно напружити та розслабити сідниці. Це прохання часто супроводжується сміхом. 

Не так просто дотримуватись інструкції по виконанню цієї вправи, оскільки деякі люди ніколи раніше не звертали уваги на такі відчуття у своєму тілі. Для них не є незвичним визнати, що їхнє тіло ніби оніміває під час вправи. Хоча це хороший знак, що енергія цих людей рухається до нижніх кінцівок. 

Практикуйте техніки, які роблять вас присутніми тут і зараз на 100%

Багато людей помиляються, намагаючись визначити свою присутність тут і зараз, використовуючи інтелектуальні вправи. Ніби зосереджуючись на зовнішніх обставинах. Бути на 100% присутнім – означає помічати, що переживає ваше тіло і використовувати це знання, щоб напрявляти себе. Ви можете дивитись на прекрасний місяць, що підіймається над океаном, і в той же час абсолютно не усвідомлювати, що відчуваєте в цю мить. Ваші почуття насправді є основою вашого досвіду. Значення прекрасному місяцю надають саме ваші почуття в ту мить.

Зверніть увагу, що ви відчуваєте зараз – це хороший спосіб стати повною мірою присутнім у ситуації.

Вид чутливості  – зір і погляд. Зосередьте свій погляд на чомусь хоча б на три хвилини, та зауважте, як ця річ змінюється протягом часу, що ви на неї дивитесь. Я часто використовую склянку з водою, наприклад. Розгляньте її з усіх сторін. Потім, зверніть увагу на те, як падає на скло світло. Дуже складно фокусуватись на склянці три хвилини, проте, якщо це зробити, то можна помітити багато надзвичайних речей.

Відчуття смаку. Через увесь тиск та стрес, який обтяжує, у нас немає часу насолоджуватись смаком їжі. Як часто ви забуваєте смак їжі, яку щойно скуштували? Для початку з’їжте маленький шматок якогось фрукта, або овоча (до прикладу, моркву чи селеру), та зосередьтесь на тому, який у цієї їжі смак.

Вид чутливості – нюх. Запах – найвірніший з датчиків нашої пам’яті.  Знайомий запах з дитинства може повернути вас у роки назад, до переживань, які ви давно забули. Бути присутнім допоможе зосередження уваги на запахах, які вас оточують в цю мить.

Слух. Я використовую цю вправу, щоб оцінити вашу здатність зосереджено слухати. Зручно сядьте, звільніть свій розум, та сконцентруйтесь на звуках, що вас оточують. Ми досліджуємо, які найбільш віддалені звуки ви можете вловити. В офісі це будуть найближчі? А можливо це буде рух на вулиці? Чи спів птахів за дорогою? Якщо ви думаєте, що можете почути дуже мало звуків, якщо ви не знаходитесь у звуконепроникній кімнаті, чи можу я припустити, що ви поганий слухач?

Відчуття дотику. Сфокусуватись на цьому відчутті під час миття рук, або прийому душу. Зазвичай, дотик описують відчуттям на шкірі рук. Дотик має велику силу, оскільки наше тіло вкрите шкірою, яка є «живою» і дихає.

Навички аудіювання. У час, коли ми соціально ізольовані, зростає кількість цифрових рішень для комунікації між людьми. Наші навички слухати потрібно вдосконалювати. Слідкуйте за своїми думками, визначте чи ви присутні в діалозі, чи ваш розум формулює відповідь задовго до того, як людина завершить речення. Скільки часу потрібно, щоб ваш розум осяйнули думки, емоції, спогади? Якщо це секунда, то знову ж ви не досить хороший слухач. Повідомте, якщо ваше спілкування організовано задля отримання відповідей, як підтвердження наперед сформованого судження про ситуацію.

Для того, щоб вдосконалити навички слухача, зосередьтесь на тому, щоб уважно слухати і бути на 100% присутнім у розмові. У повсякденному житті, старайтесь підмічати позитивні та негативні звички, які могли б впливати на цей навик. Зазвичай, коли ви втомлені після важкого дня, ваша здатність уважно слухати знижується. Якщо ви відчуваєте тригер на якусь реакцію, швидко перевірте, чи це не спровокована стара модель поведінки. Визначтесь, як швидко припинити реагувати на цю реакцію. Перш, ніж відповідати, зробіть паузу, подумайте над відповіддю. Оцініть, наскільки ваш розум був відкритим, сприймав суть розмови, та чи не вплинули на вас емоції під час розмови.

Техніки використання сильних сторін за межами роботи.

  1. Робіть те, що вас розслабляє принаймні півгодини кожного дня.

Насправді більшість людей, у кого я є наставником, пробували тренувати свою уважність, та в них нічого не виходило. Це хороша вправа для когось, проте не для конкретно цих людей.  Я в пошуку сучасної практики, завдяки якій можна зосереджувати свою увагу, і це викликатиме реакцію розслаблення, в результаті якої зменшиться частота серцевих скорочень та артеріальний тиск, знизиться емоційний розлад. І це чудове місце для старту. Техніки, до яких я заохочую – це слухати улюблену музику, дивитись улюблені телепередачі, робити речі, які викликають пристрасть. Музика особливо важлива. Перший звук, який людина чує- це звук серцебиття матері, ще в утробі. Включіть одну з своїх улюблених пісень, та просто слухайте. Зануртесь наодинці з собою в цю музику.

2. Дайте своєму розуму відпочити, приймаючи теплий душ.

Коли ви розслаблені, внормоване дихання, та спокійний серцевий ритм, тоді мислення чіткіше, більше енергії та краще самопочуття. А також чіткіше відчутна інтуїція. Коли ви у такому стані спокою, дуже добре буде прислухатись до своєї інтуїції. Ви можете «прокачати» свою інтуїцію, просто самостійно свідомо розслабляючись.

Душ – це комфортне місце, де ви відчуваєте себе безпечно, тепло, далеко від стресу, що дозволить розуму розслабитись. Чому найкращі ідеї до нас приходять саме в душі. Він відволікає наш розум, даючи підсвідомості можливість попрацювати над проблемою творчо. Здатність тверезо мислити дає вам можливість заглянути всередину, дозволяючи вашій підсвідомості працювати без усіляких обмежень і правил.

3. Більше спіть

Я заохочую усіх спати більше. Для багатьох сон – це єдиний час, коли вони можуть звільнитись від зайнятості. Час, коли наша парасимпатична нервова система вперше за день може відновитись, а наш імунітет зміцнитись. Наше тіло заряджається, щоб весь наступний день пройшов з ясністю в голові. 

Якщо у вас виникають проблеми з сном, запишіть на аркуші паперу, що саме вас турбує, і покладіть, щоб зранку повернутись до цієї проблеми. Це може бути ящик поруч з вашим ліжком. Ви ніби в безпеці від цих проблем тепер. Тепер ви можете спокійно прийняти рішення відпустити ці турботи на ніч. А вони, в свою чергу, чекатимуть коли ви повернетесь до них зранку. Сон дозволяє усім запитанням та емоціям іти своїм шляхом у нашій підсвідомості. Саме зранку, коли ви відпочили, ви знайдете вирішення усіх проблем. 

4. Фізичні вправи.

Коли ви бігаєте чи ходите, або будь-яка активність з вашого боку допомагає зміцнити імунну систему і знизить вашу відповідь на реакцію «Бийся та біжи». Фізичні вправи стимулюють виділення ендорфіну. Існує безліч книг та статей, які вас зорієнтують. Обдумайте, що вам подобається робити, що приносить відчуття щастя, навіть якщо вправи є важкими.

5. Виходьте на природу.

В дні, коли ви не справляєтесь, просто вийдіть на природу. Вийдіть в сад, на задній двір свого будинку, в парк, чи до лісу. Ідіть в гори. Коли такої можливості немає, просто поставте біля себе вазонок. 

Природа – це абсолютно безпечне середовище. Все в природі має свою красу. Просто дихати свіжим повітрям – це вже хороший початок. Тут немає нікого, хто осуджував би вас, порівнював чи навіть критикував. Природа, коли вона в спокої, залишається стійкою, відповідно до умов, що її оточують: чи то дощ, посуха, сильний вітер. Природа випромінює мир та спокій. Цю заспокійливу енергію можна буквально відчути. Прогулянка на природі протягом години наситять вас більшою енергією, ніж біганина по торговому центру. 

Допомагаючи комусь заспокоїтись, я запитую, які звуки вони чують у природі, чи відчувають подих вітру, аромати? Я прошу обрати дерево і описати листя на його гілках.  Яка форма, палітра кольорів. Я повільно повертаю їх у реальність. Роблю так, щоб вони були присутні на 100%.

Висновок

Кожен з нас має більше здібностей, ніж думає. Ми володіємо не лише інтелектом, ми також маємо інстинктивні навички, які можуть вийти на перший план у момент, коли ми нестабільні. Ми маємо інтуїцію, сильні сторони та цінності, які формують наш сенс і призначення. Методи та техніки, які викладені в цій статті, допоможуть вам заспокоїтись, звільнити розум від думок, та сфокусуватись на своєму внутрішньому відчутті. Зосередьтесь на своїх силах та рухайтесь вперед, знаючи, що ви це переживете. Це період, щоб навчитись користуватись своїм внутрішнім «Я».

Доктор Ліз Паславські- консультант у питаннях трансформації бізнесу в сфері охорони здоров’я, фахівець-практик у галузі громадського здоров’я

переклад Христини Колотухи