Чи готова українська економіка стати надійним тилом для тих, хто повертається з фронту? За цифрами готовності стоїть великий виклик – адаптація корпоративної культури, де військовий досвід стає професійним капіталом, а політики компаній будуються навколо людини, а не лише статусу.
Робота з ветеранами та їхня всебічна підтримка – це стратегічна ціль Українського католицького університету та Бізнес-школи УКУ. Саме тому Команда Центру моніторингу і досліджень УКУ спільно з Бізнес-школою УКУ за підтримки Ukraine-Moldova American Enterprise Fund ініціювали дослідження «Ветерани у малому та середньому бізнесі: особливості найму та інтеграції». Його презентація відбулася в стінах Бізнес-школи УКУ. Подія об’єднала дослідників, керівників, власників компаній і представників ветеранських центрів для пошуку дієвих алгоритмів співпраці.
Дослідження як «точка нуль» для ринку
Розпочала зустріч операційна директорка Бізнес-школи УКУ Христина Дольна, яка представила результати дослідження, проведеного у період з лютого по травень 2026 року. Опитування 254 компаній з 18 областей України показало високий рівень відкритості бізнес-середовища. Вона наголосила, що попри повітряні тривоги та зовнішні виклики бізнес демонструє високий рівень емпатії: 88% опитаних компаній декларують готовність наймати ветеранів.
«Це дослідження стало для нас “точкою нуль”, де ми хотіли побачити реальний зріз: чи розуміє малий та середній бізнес цінність ветерана в команді. Ми побачили, що бізнес готовий, але йому часто бракує інформації про те, які можливості пропонує держава та як вибудувати внутрішні містки довіри», – зазначає Христина Дольна.
Згідно з даними, 45% представників малого та середнього бізнесу вже мають досвід працевлаштування ветеранів. Проте 61% компаній ще не впроваджували спеціальних змін у робочі процеси, що вказує на потребу в розробленні чітких внутрішніх політик щодо адаптації.
Військовий досвід як професійний капітал
Під час панельної дискусії керівниця центру моніторингу і дослідження Юлія Василенко порушила питання переосмислення навичок, здобутих під час війни. Вона акцентувала на тому, що бізнес має навчитися «декодувати» військовий досвід у професійні компетенції.
«Коли на лідерську позицію приходить командир взводу, відповідальний за життя та забезпечення десятків людей, – це величезний управлінський ресурс. Нам важливо знайти зв’язок між цими досвідами, щоб в очах працедавця ветеран виглядав не як людина, що починає життя з нуля, а як фахівець із унікальним капіталом», – переконана Юлія Василенко.
Цю думку підтримав і керівник відділення центру підтримки ветеранів Андрій Коляса. Він зауважив, що підготовку до найму варто починати не з ветерана, а з навчання цивільного персоналу правилам комунікації та розумінню специфіки повернення побратимів.
Читайте також: Спільна траєкторія: професійний розвиток ветеранів та їхніх родин у Бізнес-школі УКУ
Практика щирості: кейси та державна підтримка
Найбільшим бар’єром для малого бізнесу часто є страх перед «складною адаптацією» та фінансовим навантаженням. Проте досвід компанії Metalworkshop, де на сьогодні успішно працюють 10 ветеранів, доводить протилежне. Неля Панасюк, HR-директорка компанії, під час дискусії розвінчала міф про бюрократичну складність процесу, поділившись власним алгоритмом успіху.
«Ми зрозуміли: ветеранам не потрібні складні сценарії адаптації – їм потрібна чіткість завдань і повага. З ними легко працювати, якщо бути щирим. Більше того, ми на власному досвіді переконалися, що держава підтримка працює. Ми активно використовуємо державні інструменти, зокрема постанову №893. Облаштування робочого місця для ветерана з пораненням через “Дію” зайняло у нас менше 10 днів – від закупівлі обладнання до повернення коштів від держави на рахунок підприємства», – ділиться досвідом Неля Панасюк.
Компаніям нагадали про державні політики підтримки, в межах яких можливо отримати до 10-15 мінімальних зарплат для облаштування місць для працівників з інвалідністю, а Центр зайнятості пропонує допомогу кар’єрних радників та програми перенавчання (наприклад, на операторів БПЛА для цивільного сектору).
«Політика про людей, а не про статус»
Обговорення з відвідувачами презентації підсвітило важливість підтримки «теплих контактів». Оксана Сидомер із «Львівводоканалу» розповіла про практики комунікації та підтримки мобілізованих працівників і їхніх родин.
Під час обговорення представники IT-сектору додали, що саме дистанційний формат і вільний графік є головними факторами, які дозволяють мобілізованим «не випадати» з професійного контексту. Один із учасників дискусії поділився успішним дворічним кейсом співпраці з дизайнером: завдяки можливості виконувати завдання проєктно (наприклад, із дедлайном у два тижні) захисник може продовжувати самореалізацію в цивільній професії навіть під час служби або тривалого відновлення. Такий підхід може допомогти ветеранам відчувати свою затребуваність і забезпечити їм додаткову фінансову стабільність.
Відтак головне завдання політики компаній – враховувати індивідуальну траєкторію кожного ветерана та ветеранки. І лише людяний підхід, у якому замість кліше бачать особистість, дозволяє бізнесу стати середовищем для справжнього професійного й соціального відновлення.
Шлях до інклюзивної економіки
На завершення учасники підкреслили, що інтеграція ветеранів – це не лише про соціальну відповідальність, а й про виживання та розвиток українського ринку. Бізнес-школа УКУ планує продовжувати цей цикл через серію воркшопів з написання політик і вебінарів, допомагаючи бізнесу мати більше інформації та можливостей для дій.
Ви можете завантажити повний звіт дослідження, який містить детальний аналіз методології, викликів і потреб сучасного бізнес-середовища. Отримана інформація допоможе вашій компанії стати надійним партнером для наших захисників і захисниць.
Детальніше читайте у нашому матеріалі: 85% українських роботодавців готові наймати ветеранів: результати дослідження від Бізнес-школи УКУ.
