У дворику Дзиґи 25 липня пройшов Сніданок довіри, присвячений пам’яті Ярослава Рущишина – підприємця, мецената, громадського діяча та співзасновника Бізнес-школи УКУ. Він об’єднав найближчих друзів, колег та партнерів Ярослава в спільній молитві, трапезі й інтелектуальній дискусії про роль довіри в суспільстві.
До обговорення нової парадигми лідерства та інституційної стійкості долучилися декан-засновниця Бізнес-школи УКУ та проректорка зі стратегічного розвитку УКУ Софія Опацька, керівниця Бізнес-школи УКУ Ярина Бойчук, деканка кафедри культурології Гуманітарного факультету УКУ Ірина Старовойт, мисткиня Христина Мельник, а також політик і пластун Ростислав Добош. Модерував розмову Володимир Турчиновський, декан Факультету суспільних наук УКУ. Спільна трапеза, виступи музикантів та читання поезії стали свідченням спадщини Ярослава, яку зобов’язався розвивати «Фонд довіри» пам’яті Ярослава Рущишина, створений Бізнес-школою УКУ.
Кредит довіри як принцип життя
Софія Опацька відкрила зустріч, наголосивши, що для Бізнес-школи УКУ Ярослав Рущишин був не просто фундатором, а людиною, яка заклала ціннісну основу через власну вразливість та відкритість до інших:
«Це таке велике гарне товариство людей, у чиє життя колись в різний спосіб увійшов Славко. Ми дуже цінуємо ту дружбу, яку співтворили. Для більшості він асоціюється зі словом “довіра”. З нашими травмами минулого ми, зазвичай, починаємо з недовіри, але Славко був іншим – він завжди починав з довіри».
Володимир Турчиновський, модеруючи дискусію, звернув увагу на формат сніданку, який перетворюється на простір для побудови безпечного середовища:
«Тут ми відважилися, довірилися і прийшли поснідати одні з другими. Це вже гарна нагода, щоб бути разом. Довіра – це наша безпека. І довіра так само захищає».
Христина Мельник, аналізуючи записи із цитатника Ярослава Рущишина, додала, що довіра є базовою потребою, відсутність якої паралізує суспільство:
«Довіра для мене – це базова річ, на якій будується наш світ. Ми про неї більше думаємо тоді, коли вона відсутня. Славко казав, що довіра має антонім, і це не недовіра, а страх і невизначеність. Довіра формує середовище, де немає страху».
Практика довіри у бізнесі та політиці
Ярина Бойчук підкреслила, що для бізнес-спільноти довіра – це не абстрактне поняття, а свідома дія, яка радикально пришвидшує всі процеси:
«Довіра – це все-таки практика. Ми постійно повинні практикувати її один з одним. Славко доводив: коли ти заходиш з кредитом довіри, ти маєш набагато більші шанси отримати у відповідь і примножити її. Це набагато коротший шлях до досягнення результатів».
Ростислав Добош згадав енергію Ярослава та його вміння культивувати довіру через особисту жертовність, що було особливо помітно в його ставленні до молоді та громадських ініціатив:
«Вміти побачити в українському народі довіру і її культивувати – небагато людей вміють це зробити. Славко казав: “Довіряти і любити треба боляче для своєї кишені”. Це був його життєвий урок для нас».
Ірина Старовойт акцентувала на вмінні Ярослава Рущишина бачити потенціал там, де його ще не бачили інші, протиставляючи довіру суспільному цинізму:
«Славко вмів підтримати тим, що бачив людину “на виріст”. Не тільки тим, хто ти є, але й ким ти можеш стати».
На знак пошани до спадщини Ярослава Рущишина Бізнес-школа УКУ сформувала сталий «Фонд довіри». Школа взяла на себе зобов’язання інвестувати 500 000 доларів у розвиток досліджень, освітніх програм та ініціатив, присвячених темі довіри.
Нагадаємо також, що в памʼять про Ярослава Рущишина Український католицький університет започаткував сталий іменний стипендіальний фонд. Збір до сталого фонду памʼяті про Ярослава Рущишина університет залишає відкритим. Тож усі охочі можуть долучитися до наповнення за посиланням.
