У межах події бізнес-програми на BestsellerFest 2026 «Архітектура української стійкості: від культури до оборони – як утверджується суб’єктність держави» відбулася панельна дискусія «А що би про це все сказав Славко?», присвячена пам’яті Ярослава Рущишина – підприємця, мецената та співзасновника Бізнес-школи УКУ. Його близькі друзі та колеги зібралися, щоб пригадати життєві уроки візіонера.
Дводенна бізнес-програма вперше організована Бізнес-школою УКУ та видавчинею Мар’яною Савкою у Львові. Це простір для переосмислення української суб’єктності завдяки синергії культури, бізнесу та національної безпеки.
Початок інституції: вибір на користь майбутнього
Розмову розпочала модераторка панелі, декан-засновниця Бізнес-школи УКУ та проректорка зі стратегічного розвитку Українського католицького університету Софія Опацька. Вона задала ціннісну рамку для всієї дискусії.
«Ми настільки часто вживаємо слово “інституція”, але коли насправді організація стає інституцією – чи то в бізнесі, чи в громадському секторі, чи в державному управлінні? Ми хочемо, щоб бізнес чи організація приносили цінність і в третьому, і в п’ятому, і в сьомому поколінні, а не лише тоді, коли є засновник, який усе це тягне на собі. Що для вас є показником стійкості інституції?»
Продовжуючи роздуми над цією проблематикою, Софія Опацька закликала українських підприємців оцінювати автономність та внутрішню міцність своїх команд, адже саме це визначає довгостроковий вектор розвитку:
«Це дуже важливе питання: якщо вас немає у вашій організації, скільки часу вона зможе самостійно рухатися вперед? І чи буде вона при цьому рухатися в правильному напрямку, нехай навіть іншому, ніж планували ви, але зберігаючи спільні ціннісні орієнтири?»
Цей погляд на стабільність інституцій розвинув СЕО Львівського IT Кластера Михайло Лемак, який свого часу пліч-о-пліч працював із Ярославом Рущишиним над масштабним суспільним проєктом «Бієнале довіри». Михайло переконаний, що інституція постає лише тоді, коли спільнота об’єднується навколо великої ідеї, домовляється про спільні правила гри й перетворює їх на життєздатну систему, здатну рухатися вперед автономно.
«Славко намагався заразити людей великою ідеєю, знайти довкола однодумців, створити прозору систему прийняття рішень, дати поштовх і відпустити її у вільне плавання, незалежно від того, хто нею далі керуватиме».
Управлінська мудрість Рущишина проявлялася також у його ставленні до довіри як до капіталу. Михайло Лемак нагадав про ініціативу створити «Бієнале довіри».
«Довіра – це наша суперсила, але інколи й суперслабкість. Ми добре вміємо об’єднуватися проти чогось, але вчимося єднатися заради чогось. Довіряти вигідно, і люди, які довіряють, – щасливіші. Ми втрачаємо шалені ресурси і кошти через недовіру, бо створюємо органи контролю, які контролюють органи, які, у свою чергу, контролюють інші органи».
Інвестиції в майбутнє
Роздуми про відповідальне лідерство, яке вимагає дій тут і зараз, отримали логічне продовження у виступі засновниці One Philosophy та директорки Українського дому в Данії Наталії Попович. Вона запропонувала поглянути на спадщину Ярослава Рущишина крізь призму зрілого суспільного контракту та чесності бізнесу перед власною державою. Зокрема, Наталія пригадала свій найперший і найбільш визначальний спогад про співзасновника Бізнес-школи.
«Славко вмів давати аванс довіри та будувати довгострокову співпрацю. Для мене особисто найпершим і надзвичайно надихаючим спогадом про нього став вчинок: він вирішив не купувати дороге авто, а натомість вклав ці власні кошти у заснування та розвиток Бізнес-школи УКУ. Це був приклад людини, яка інвестувала не в себе, а в цілі покоління підприємців, які навчатимуться на етичних засадах».
Наталія Попович також акцентувала увагу на чесності, якої Рущишин вимагав від себе та від колег-підприємців.
«Справжня суб’єктність бізнесу – це сплата податків для фінансування Збройних Сил, забезпечення гідності працівників, а вже потім, якщо залишаються додаткові кошти, – меценатство».
На завершення вона звернулася до досвіду роботи в Українському домі в Копенгагені та підкреслила значення культури на міжнародній арені:
«Допоки світ не знає української культури й нашого внеску у світову спадщину, нам пропонуватимуть лише казки. Наші міжнародні партнери захищають лише те, що добре знають. Якщо вони нас не знають – вони не будуть нас захищати. Культурна дипломатія – це питання нашої національної безпеки, і Славко це чудово розумів, системно інвестуючи в культуру».
Культура як основа економіки
Розмова про державницьку відповідальність, цінності та чесність бізнесу отримала обґрунтування у виступі викладача Бізнес-школи УКУ та історика філософії Сходу Сергія Лесняка. Він наголосив, що будь-який уряд, правила гри чи економічні показники є насправді лише похідною від культури.
«Війна – це найкращий і найбільший вирівнювач, який стирає старе й створює нове. Великі країни створюються саме у війнах, і наші інституції сьогодні народжуються не штучно, а в крові, на силі й відчутті спільності. Проте кожна інституція мусить бути стійкою та нести це ДНК крізь віки».
Сергій Лесняк бачив у Ярославові Рущишині справжнього Лоренцо Медічі на Галичині — людину-енергію, яка об’єднувала навколо себе таланти, мислила категоріями епохи Відродження та методично, всеохопно інвестувала в культуру.
Важливою рисою інтелекту Ярослава Рущишина, за спогадами Сергія Лесняка, було прагнення докопатися до справжньої суті речей, нетерплячість до поверхневості та постійне спонукання колег до рефлексії високого рівня:
«Славко завжди шукав у речах глибину, примовляючи: “Оце неглибоке, то глибоке”. Це вимагало великої внутрішньої концентрації та важкої роботи над суттю. Також він мав унікальну здатність до метакогніції – вміння сумніватися в правильності власних припущень та рішень, через що він постійно викликав людей на дискусію та збирав навколо себе опонентів, аби народилася істина».
Любити до глибини кишені
Власник компанії Termopal та засновник Асоціації експортерів меблів України Микола Вікнянський розповів про унікальну здатність співзасновника Бізнес-школи будувати містки між різними регіонами нашої країни, долаючи історичну відчуженість і стереотипи.
«Ми зі Славком постійно говорили про те, як поєднати Одесу та Галичину, як зшити ці різні шматочки нашої мозаїчної країни. Сьогодні ми платимо надзвичайно високу ціну, але це єднання нарешті відбувається, і ми почуваємося вдома в будь-якому куточку України. Цю цінність єдності ми маємо обов’язково зафіксувати як конституційну».
Вікнянський наголосив, що співзасновник Бізнес-школи вмів окрилювати людей, підхоплюючи найкращі практики суспільства та делікатно скеровуючи їх у конструктивне русло. Завершуючи свій виступ, він нагадав улюблене висловлювання Ярослава, яке він запозичив у громадського діяча та мецената минулого:
«Ярослав завжди повторював заповідь нашого видатного земляка з Одещини, мецената Євгена Чикаленка: “Любити Україну треба не лише до глибини своєї душі, а й до глибини свого кармана”. Це була його головна заповідь і життєвий орієнтир, який ми маємо втілювати в діях щодня».
Розмова про Ярослава Рущишина показала, що його візія відповідального лідерства та інституційної стійкості продовжує жити в діях його випускників, друзів і колег. Кожен крок у розвитку Бізнес-школи УКУ, кожен запуск нових освітніх програм для молоді та кожен внесок підприємців у національну безпеку – це цеглини субʼєктності.
Читайте також: Довіра як дія: як пройшов Сніданок довіри пам’яті Ярослава Рущишина
Нагадаємо, що на знак пошани до спадщини Ярослава Рущишина Бізнес-школа УКУ сформувала сталий «Фонд довіри». Школа взяла на себе зобов’язання інвестувати 500 000 доларів у розвиток досліджень, освітніх програм та ініціатив, присвячених темі довіри.
Фестиваль BestsellerFest пройшов удруге. У його межах відбулося понад 120 подій: презентації новинок, обговорення бестселерів, літературні дискусії, публічні інтерв’ю та читання.
Бізнес-програма мала важливу благодійну складову. Окрім заклику долучитися до масштабного збору «Східний бар’єр» на 250 мільйонів гривень для 12-ї бригади спецпризначення «Азов» НГУ, кожен гість автоматично став меценатом.
Ми закликаємо спільноту Бізнес-школи УКУ також долучитися до великої благодійної мети BestsellerFest – збору коштів на закупівлю та передачу книг для бібліотек у деокупованих і постраждалих громадах України.
