Дводенна бізнес-програма на BestsellerFest 2026 «Архітектура української стійкості: від культури до оборони – як утверджується суб’єктність держави», організована вперше Бізнес-школою УКУ та видавчинею Мар’яною Савкою у Львові. У межах фестивалю учасниками стали провідні підприємці, військові, науковці та урядовці.
Учасники дискусій шукали відповіді на екзистенційні виклики: від зміцнення національної та когнітивної безпеки й переосмислення історичного досвіду меценатства до розбудови стійких бізнес-інституцій, розвитку оборонних технологій і ролі книги у формуванні корпоративної культури. Розповідаємо про дискусії другого дня.
Культура і Total Defence
На другий день фестивалю дискусії вийшли на стратегічний рівень осмислення культури та освіти як елементів критичної інфраструктури національної безпеки. Професорка Рена Марутян та перша заступниця міністра культури Богдана Лаюк дискутували про статус культури й освіти як критичної інфраструктури держави. А модераторка Зоя Казанжи скерувала розмову на тему того, як змінилися виклики безпеки у XXI столітті.
Рена Марутян розкрила послідовну формулу стійкості, за якою кожен державний інститут відіграє свою унікальну роль у формуванні оборонного мислення громадянина. Вона наголосила, що фізична безпека є лише похідною від ментальної:
«Наша стійкість і наша ідентичність гартуються спочатку в шкільних класах, в університетських аудиторіях, в актових залах, музеях, театральних сценах. Освіта формує свідомого громадянина, який наповнюється тим, що ми називаємо ідентичністю. І потім людина бере зброю та йде захищати державу».
Рена Марутян також пояснила, чому для сучасної України критично мисляча людина є набагато ціннішою за лояльну:
«Наша війна це показала: як організували місцеву тероборону, як звичайні люди об’єдналися і йшли захищати, як сержанти й лейтенанти приймали особисті рішення. Вільна людина, яка має можливість свідомо приймати рішення, вигідна для держави».
У продовження теми Богдана Лаюк звернула увагу на те, як державна політика має реагувати на когнітивні загрози. Вона підкреслила, що повномасштабне вторгнення нарешті змусило зафіксувати мову та культуру як складові національної безпеки на рівні стратегій. Проте найважливішим завданням тепер є наповнення цих категорій реальними діями:
«Мені здається, дуже важливо, крім фіксування, міркувати про те, чим ми наповнюємо ці категорії. Я розуміла, наскільки важливими були українські дослідники у часи української бездержавності. От що би ми робили, якби не було Гарварду, якби не було Омеляна Пріцака, Юрія Луцького, Юрія Шевельова і цих десятків людей? І тут ми розуміємо, що конкретні проєкти, майданчики чи зусилля дозволяють нам зрощувати архітектуру безпеки – у цьому випадку архітектуру знання про Україну».
Водночас Богдана Лаюк застерегла від спроб штучно «насадити» ідентичність зверху. Вона наголосила на динамічній природі цього явища та історичних традиціях свободи:
«Саме ідентичність змушувала людей йти до Української Гельсінської спілки і протистояти радянському режимові. Сама ця ідентичність скеровувала людей і на початку 90-х, і в 2014-му, і в 2022-му роках. Треба ставитися з дуже великою чутливістю й повагою до цих “патернів свободи”, які є в українській традиції».
Завершальна панель за участі Дмитра Васильченка, CEO ProSteer Group, випускника програми «Бізнес-адміністрування», Дениса Блощинського, директора Фундації соціальних інновацій «З України в Україну», й Тараса Прокопишина, співзасновника The Ukrainians, яку модерувала директорка з контенту MEGOGO BOOKS Катерина Котвіцька, змінила дискурс уявлення про читання в компаніях.
Насамперед Дмитро Васильченко озвучив головну думку про те, що книжковий клуб – це стратегічний інструмент для формування спільного мислення та менталітету в межах компанії.
«Обговоривши з командою праці Адріана Сливоцького, ми побачили, як співробітники в реальних бізнес-процесах почали мислити категоріями асиметричної конкурентної боротьби. Це інструмент, яким ми закладаємо міцний бізнесовий фундамент».
Тарас Прокопошин, зі свого боку, поділився досвідом роботи великого клубу свого медіа, а також запуском нового камерного проєкту, де лідери бізнесу, урядовці та олімпійські чемпіони спільно читають і аналізують важливі праці. На переконання Тараса, такі майданчики є критично важливими для країни, оскільки вони виконують роль невидимих суспільних змін.
«Люди хочуть ділитися знаннями, шукати інших схожих людей зі спільними цінностями та спільним баченням. Я вважаю, що багато з нас, самі того не знаючи, є архітекторами змін. І подібні проєкти – більші чи менші – є надзвичайно важливими, бо вони перетинають життєві траєкторії тих людей, які за інших обставин, найімовірніше, ніколи б не зустрілися».
Фестиваль BestsellerFest пройшов удруге. У його межах відбулося понад 120 подій: презентації новинок, обговорення бестселерів, літературні дискусії, публічні інтерв’ю та читання.
Бізнес-програма мала важливу благодійну складову. Окрім заклику долучитися до масштабного збору «Східний бар’єр» на 250 мільйонів гривень для 12-ї бригади спецпризначення «Азов» НГУ, кожен гість автоматично став меценатом.
Ми закликаємо спільноту Бізнес-школи УКУ також долучитися до великої благодійної мети BestsellerFest – збору коштів на закупівлю та передачу книг для бібліотек у деокупованих і постраждалих громадах України.
